Вільнодумство
Вільноду́мство, вільнодумання — ідейна течія, критичне ставлення до панівних ідей, поглядів, концепцій, порядків тощо; зазвичай — різноманітні форми критичного ставлення до релігії, як з позицій різних суспільних практик (наука, філософія), так і в межах певної релігійної традиції (критика окремих ідей, догматів, обрядів та ін.). У широкому розумінні — складник духовної культури, завдяки якому репрезентується право людини на свободу мислення і пізнання, вираження власної думки та позиції.
Походження терміна
Термін «вільнодумство» був запроваджений філософом А. Коллінзом у праці «Розмірковування про вільнодумство» (англ. «A Discourse of Freethinking, occasioned by the Rise and Growth of a Sect called Freethinkers»; 1713) як альтернатива релігійній нетерпимості, церковному авторитаризму та догматизму, опозиція всьому віджилому, консервативному. Філософ стверджував, що вільнодумство — це право, яке не може і не повинно бути обмежене, оскільки є правдивим засобом досягнення істини, сприяє благополуччю суспільства, понад те, дозволено і закріплено Біблією.
Характеристика
Упродовж усього культурно-історичного розвитку людства поряд із міфологічними, релігійними, філософськими уявленнями існували також і різні форми їх критичного сприйняття. Між носіями різних світоглядних позицій часто-густо точилися запеклі суперечки, які, з одного боку, сприяли вигостренню аргументації, логіки викладу, а з іншого — спонукали до розвитку ідей, концепцій, їх утвердженню та поширенню. Отже, вільнодумство було ідентифікатором руху, динаміки думок, учень, парадигм, їх відповідності потребам людини. Воно ставало запитаним у кожну епоху, яка прагнула оновлення світобачення і світорозуміння.
Вільнодумство історично включало в себе різні форми: богоборство, єресі, скептицизм, інакомислення, пантеїзм, деїзм, антиклерикалізм, атеїзм тощо. Могло нести різну ціннісну орієнтацією (від гуманізму до нігілізму), проявлялося на різних рівнях (стихійному, буденному та теоретичному).
Вільнодумство як світоглядна установка, що стверджує незалежність людини від релігії та церкви, є елементом не лише індивідуальної, а й суспільної свідомості.
Історичний поступ вільнодумства засвідчив, що різноманітність його форм, з одного боку, відображає процес релігієгенезу, його особливості та закономірності, а з іншого — пошук людиною нових ціннісних, світоглядних орієнтацій, особистісно-когнітивних проєктів світорозуміння, позбавлених будь-яких канонізованих, догматичних форм.
Сучасне вільнодумство доволі успішно інкорпорується у поліконфесійну дійсність. Виникають нові релігії, нові релігійні рухи та відповідні їм форми вільнодумства, що віддзеркалюють можливості, гнучкість і право розуму на критичні, толерантні рефлексії релігійних феноменів.
Література
- Климов В. В. Скептицизм й інакодумання як інтелектуальний поступ. Релігієзнавчий аспект. Київ : Відділення релігієзнавства Інституту філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України, 2013. 648 с.
- Robertson J. M. A Short History of Freethought, Ancient and Modern. London : Wentworth Press, 2016. 470 р.
- Предко О. І. Феномен релігійної віри: сенсожиттєвий вимір // Наукові праці. Серія: Філософія. 2017. Т. 300. № 288. С. 44–48.
- Basauri-Ziuzina A., Kyselov O. Atheism in the Context of the Secularization and Desecularization of Ukraine in the 20th Century // Freethought and Atheism in Central and Eastern Europe: The Development of Secularity and Non-Religion / Ed. by T. Bubik, A. Remmel, D. Vaclavik. New York : Routledge, 2020. P. 284–309.
- Predko D., Predko O. Imperatives of Spirituality: Essence and Key Meanings // Beytulhikme. An International Journal of Philosophy. 2020. № 10 (1). P. 69–78.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Предко О. І. Вільнодумство // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вільнодумство (дата звернення: 2.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 24.10.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
