Богоборство
.jpg)
Богобо́рство (від Бог і боротися) — одна з найдавніших форм вільнодумства і відступництва від панівної релігії — критично-негативне ставлення до надприродних сил: войовничий виклик або докори богам (Богові), вияви зневаги чи неприязні до них (Нього), зухвальства, богохульства.
Богоборство є своєрідним виявом протесту проти богів у релігійній формі: інакодумець не заперечує релігії, не сумнівається в існуванні богів (на відміну від скептицизму, атеїзму), але радикально змінює своє ставлення до них. У його свідомості відбувається переоцінка образу Бога як велемудрого, справедливого, милостивого Творця. Останній уявляється як джерело зла; лиха, мстива, жадібна тощо істота. Часом богоборство постає як відкритий войовничий протест проти несправедливості, жорстокості, негуманності світу, вину за створення якого покладено на Бога (відповідно, зло і провини, скоєні людиною, перекладають на її Творця). Звідси — витоки ідеї про право людини на перебудову земного світу.
До суб’єктивних причин богоборства відносять: гостре усвідомлення соціальної несправедливості, дисгармонії між ідеалом і реальністю; трагічні обставини життя, що упевнили в байдужості, дистанційованості Бога від перебігу подій та долі людини; стани розпачу, безсилля, страждань, відчаю, гострого невдоволення собою тощо.
Біблія містить приклади богоборства у переказах про пророка Йова, патріарха Якова. У міфології, мистецтві, літературі, філософії образ богоборця (Прометей, Люцифер, Демон, Заратуштра та ін.) часто є символом повстання проти неволі, бунту проти чинних моральних, релігійних тощо суспільних норм, уособленням прагнення до індивідуальної свободи або захисту людей від тиранії богів. Богоборчі мотиви містяться у творчості Есхіла, Омара Хайяма, Дж. Байрона, Й. Гете, Т. Шевченка, М. Лермонтова, Ф. Ніцше, Ф. Достоєвського,
Ж.-П. Сартра, А. Камю.
У дискурсі християнства, особливо східного, термін набув значення боротьби з церквою, войовничої антирелігійності (напр., поширеною є характеристика більшовицької влади як богоборчої), став синонімом богоненависництва, моральних пороків.
Література
- Гофштеттер И. А. Богоборчество (В чем доблесть Иакова и правота Иова) // Путь. 1930. № 22. С. 52–66.
- Бердяев Н. А. Философия свободы. Смысл творчества. Москва : Правда, 1989. 608 с.
- Козырев Ф. Н. Искушение и победа святого Иова. Поединок Иакова. Москва : Дом надежды, 2005. 368 с.
- Климов В. В. Скептицизм й інакодумання як інтелектуальний поступ. Релігієзнавчий аспект. Київ : Інституту філософії
ім. Г. С. Сковороди НАН України, 2013. 648 с. - Аксючиц В. В. Русское православие и богоборчество. Москва : [б. в.], 2017. 240 с.
- Скорина Л. В. Прометей як культурний герой українського письменства 20-х років ХХ століття // Science and Education:
a New Dimension. Philology. 2018. Т. 6 (42). № 149. С. 64–68.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Богоборство // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Богоборство (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 20.01.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
