Богохульство
Богоху́льство, богохуління (від Бог і старослов’ян. хула — осуд, ганьба) — образливі, зневажливі, нешанобливі дії, слова, наміри щодо об’єктів релігійного вшанування, святинь, символів, догматів, обрядів, будь-яка образа релігійних почуттів. У вузькому розумінні — лихослів’я, вербальна агресія проти Бога, церкви, святих, пророків та інших.
Історична довідка
У релігійних системах права, передусім у монотеїстичних (див. Монотеїзм) релігіях, богохульство визнано одним із найтяжчих гріхів і злочинів проти віри (поряд із єрессю, блюзнірством, відступництвом, чаклунством). Норми проти богохульства містить галаха (Мойсеєві закони передбачали забиття злочинця камінням), візантійське право (грец. відповідник терміна — βλασφημία), канонічне право Католицької (лат. — blasphemia) та Православних церков, шаріат тощо.
У християнських країнах Європи скоєння богохульства історично (до кінця 18 ст.) передбачало покарання за церковно-канонічним та державним кримінальним правом. Від 19 ст. покарання пом’якшили, норми проти богохульства декриміналізували і поступово вивели за межі світського права.
Сучасний стан
Дотепер у країнах, де релігія має державний статус, богохульство визнано кримінальним злочином (особливо вияви навмисної публічної зневаги до релігійних цінностей). Передбачено різні види покарань: від стягнень до ув’язнення. Суворе покарання аж до смертної кари зберігається у низці ісламських держав (Саудівський Аравії, Ірані, Афганістані, Пакистані, Нігерії, Сомалі, Мавританії, Брунеї тощо). Спостерігають посилення негативної реакції на богохульство, зокрема «богохульне мистецтво», з боку ісламської спільноти до рівня міжкультурного конфлікту із Заходом.
У праві світських країн термін «богохульство» не використовують; кримінальна відповідальність встановлено за образу релігійних почуттів, розпалення міжрелігійної ворожнечі, зазіхання на законні інтереси вірян і релігійних громад (в Україні — стаття 161 Кримінального кодексу).
За даними Дослідницького центру П’ю (Pew Research Center), 79 країн і територій світу зі 198 досліджуваних (бл. 40 %) станом на 2019 мали кримінальне законодавство чи провадили політику, які забороняли богохульство (як мову чи дії, зневажливі щодо Бога та вірян).
Історично еволюціонував і дискурс навколо богохульства як певного пограничного явища: у середньовіччі головувала проблема співвідношення богохульства та єресі, у Новий час — богохульства і вільнодумства, теперішні дискусії стосуються свободи слова і припустимих меж висловлювання про сакральне.
У науковій літературі переважають історико-правовий, комунікативно-прагматичний, мовленнєво-жанровий, соціологічний аспекти аналізу богохульства.
Додатково
- За Євангеліями, Ісус, який називав себе Сином Божим, був засуджений Синедріоном на чолі з первосвящеником Каяфою саме за богохульство (з погляду юдаїзму): «Тоді первосвященик роздер свій одяг, кажучи: Він сказав богохульство! Яких ще потребуєте свідків? Ось, тепер ви чули богохульство!» (Мт. 26:65).
- Серед резонансних подій, що спричинили гострі конфлікти внаслідок звинувачень у богохульстві: так званий карикатурний скандал (2005–2006, Данія); судовий процес над сатиричним тижневиком «Шарлі Ебдо» (франц. «Charlie Hebdo» — «Тижневик Чарлі»; 2007) і терористичний напад на редакцію (2015, Франція); панк-молебень феміністського гурту «Пуссі Райот» (англ. «Pussy Riot» — «Бунт кицьок» або «Бунт піхов»; 2012, Російська Федерація); відео статевого акту в церкві (2014, Австрія) та ін.
- В Ірландії донедавна заборону богохульства було закріплено як конституційну норму й скасовано 2018 шляхом референдуму. У Новій Зеландії та Греції відповідний закон скасовано 2019.
Література
- Blasphèmes et libertés. Paris : Cerf, 1993. 141 р.
- Levy L. W. Blasphemy: Verbal Offense Against the Sacred from Moses to Salman Rushdie. Chapel Hill : University of North Carolina Press, 1995. 704 p.
- Вовк Д. Християнська правова традиція як категорія теорії права. Харків : Юрайт, 2013. 64 с.
- Вовк Д. Як українські суди балансують релігійну свободу: аналіз в контексті світськості // Право і громадянське суспільство. 2014. № 3. С. 4–37. URL: lcslaw.knu.ua/index.php/arkhiv-nomeriv/3-8-2014/item/178-yak-ukrayinski-sudy-balansuyut-relihiynu-svobodu-analiz-v-konteksti-svitskosti-vovk-d-o
- Жельвис В. И. Богохульство как речевой жанр // Жанры речи. 2015. № 2 (12). С. 90–95.
- Государство, религия, церковь в России и за рубежом. 2017. № 2 (35): Богохульство как повседневная практика: между трансгрессией и репрессиями. 335 с.
- Мацелюх І. А. Стратифікація та юридичний аналіз злочинів проти віри у Візантійській імперії // Вісник кримінального судочинства. 2017. № 2. С. 135–140.
- Villa V. Four-in-ten countries and territories worldwide had blasphemy laws in 2019 // Pew Research Center. URL: https://www.pewresearch.org/fact-tank/2022/01/25/four-in-ten-countries-and-territories-worldwide-had-blasphemy-laws-in-2019-2/
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Богохульство // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Богохульство (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.02.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
