Релігійні почуття
Релігі́йні почуття́ — емоційне ставлення вірянина до надприродного (Божественного, священного), причетності до нього та взаємодії з ним, переживання відношення «людина — Абсолют». Вплетені в систему життєвих поглядів, цінностей, установок, сформованих тим чи іншим релігійним ученням, впливають на дії, поведінку, потреби, способи комунікації індивіда.
Зміст
Загальна характеристика
Релігійні почуття розглядають як особливий різновид переживань і ставлень людини, що спрямовані найперше на трансцендентний, потойбічний світ, і лише опосередковано — на світ земний і самого себе.
Перші спроби концептуалізувати феномен релігійного почуття пов’язують з ім’ям В. Джеймса. У знаковій праці «Різноманіття релігійного досвіду» («The Varieties of Religious Experience: A Study in Human Nature»; 1902) філософ підкреслював, що саме релігійні почуття є найглибшим джерелом релігії. За Джеймсом, психологічна природа релігійних почуттів сутнісно збігається з природою звичайних людських почуттів (радості, любові, страху тощо). Проте, вони «позначені» певним впливом релігійного об’єкта, що визначає їхню своєрідність. Як змістом зорових відчуттів є світло, слухових — звук, змістом релігійного почуття є існування Вищої Істоти — Бога, що й уможливлює виокремлення того спільного для всіх релігій. Джеймс розкрив особливості релігійних почуттів: амбівалентність, динамічність, компенсаторність, вказував на їхній духовний і сенсожиттєвий потенціал.
Релігійне почуття розглядають як: 1) безпосереднє переживання, в якому віддзеркалений певний душевний стан вірянина; 2) проживання й набуття релігійного досвіду; 3) різні форми і способи оприявлення, вираження внутрішніх станів і процесів; 4) рефлексію душевних станів і всієї екзистенційної ситуації. Набуття досвіду закріплює релігійне почуття, надає йому певної сталості, що відображається в духовно-екзистенційній спрямованості свідомості релігійної людини. Стрижнем релігійних почуттів є не так ідея надприродного, як віра в його реальність.
Серед ознак релігійних почуттів виділяють, по-перше, інтенсивність, емоційну насиченість (напруженість). З релігійними почуттями найчастіше пов’язують особливі психічні стани людини — видіння, екстаз, транс, екзальтацію, нервове збудження, несамовитість, втрату адекватного сприйняття реальності, містичне озаріння тощо. Емоційний стан віруючого підсилюється в ситуаціях відправи богослужінь, молитовних зібрань, де діють групові й колективні психічні чинники. По-друге, суперечливість, сполучення так званих психологічно-позитивних (радість, захоплення, піднесення, заспокоєння, полегшення, втіха, надія) і психологічно-негативних (страх перед Божою карою, гріховність, залежність, вина, безсилля, «праведний» гнів, нетерпимість) емоцій і станів.
Прагнення дослідника зрозуміти феномен релігійного закорінене, насамперед, в осмисленні релігійного почуття — яким чином воно задає імпульс створенню тієї чи іншої релігійної традиції (котра, своєю чергою, стає підґрунтям його функціональності).
Ґенеза релігійних почуттів
Проблема виникнення релігійних почуттів лишається предметом дискусій.
За традиційним богословським підходом, кожній людині притаманне «вроджене» релігійне почуття, одвічне прагнення творіння до Творця, джерелом якого є Бог. Це почуття тлумачиться як унікальне, принципово відмінне від усіх інших емоційних станів.
Натомість у релігієзнавчо-філософському дискурсі домінує принципово інша точка зору, що заперечує вродженість релігійних почуттів та їх сутнісну відмінність від звичайних людських емоцій.
Запропоновано кілька моделей ґенези релігійних почуттів. Провідними є соціологічна (висунута Е. Дюркгеймом) та психологічна (З. Фройдом). Попри відмінність методологічних установок, обидві акцентують вирішальну роль феномена священного, ставлення до якого й спонукає виникнення особистих і колективних релігійних почуттів. Ігрова модель уґрунтована на агональному (див. Агон) аспекті ритуалу, виводить із феномену агонального світ культурних смислів і суперечливих релігійних почуттів. Репрезентанти нейробіологічної версії (М. Персінгер, Е. Ньюберг) прагнуть віднайти джерело релігійних почуттів у мозковій діяльності людини.
Поряд із тим, визнають, що характер, інтенсивність і зміст релігійних почуттів залежать від:
- особливостей віровчення, яке наперед задає вірянину комплекс належних, «правильних» ставлень до Бога та світу (так, християнство повчає про любов до Бога, іслам — наголошує на покірності та відданому служінні Аллахові та ін.);
- від індивідуальних психологічних особливостей людини (її психотипу, характеру, темпераменту, швидкості нервових реакцій тощо) та її попереднього досвіду;
- від культурно-історичних умов, соціально-психологічної атмосфери, в яких поширюється дана релігія (напр., в умовах суворих гонінь, переслідувань за віру чи за ситуації міжрелігійної толерантності).
Структура релігійних почуттів
Співіснують різні підходи до структурування релігійних почуттів. Так, психолог і педагог Т. Рібо (1839–1916; Франція) в історичній генезі релігійних почуттів виділяв такі складники: емоцію боязні (у найширшому діапазоні — від неймовірного жаху до непевного хвилювання, викликаного таємничою, а тому й обожненою, силою); почуття любові як потягу до божества (з надією на вмилостивлення найзлішого й найжорстокішого, що його людина прагне зробити прихильним до себе і співчутливим); повсякденно-значуще релігійне почуття (практичного й утилітарного характеру, вплетене у життєдіяльність людини). Філософ, соціолог і письменник Р. Ла Грассері (1839–1914; Франція) запропонував моральнісну концепцію структурування релігійних почуттів, яка корелюється з такими чинниками як егоїстичний, его-альтруїстичний, альтруїстичний. У психоаналітичній концепції В. Райха (1897–1957; Австрія, США) серед складників виділені почуття збудження, екстазу, які провокуються універсальною життєвою (т. з. оргонічною, від лат. organismus — жива істота) енергією, що укорінена в царині несвідомого; а на міжособистісному рівні релігійні почуття потрактовані як такі, що розгортаються через передчуття та вчування.
Сучасні дослідження релігійних почуттів спираються на трансдисциплінарний підхід, методологічний плюралізм, ураховують релігійно-контекстуальні, когнітивні, соціокультурні, антропологічні тощо виміри.
Додатково
- Священик, церковний історик О. Мень вважав, що всю палітру складних і суперечливих релігійних почуттів можна узагальнити поняттям «благоговіння».
- Категорія «релігійні почуття» присутня у сучасному законодавстві. Зокрема, Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації» передбачена відповідальність за розпалення ворожнечі й ненависті, образу релігійних почуттів громадян.
Література
- Ла Грассери Р., де. Психология религии / Пер. с фр. В. И. Писаревой. Санкт-Петербург : Ф. Павленков, 1901. 330 с.
- Haule J. Feeling // Encyclopedia of Psychology and Religion. New York : Springer, 2010. P. 323–324.
- Дамте Д. С. Понятие религиозного чувства в немецкой философии XIX в. // Психология религии: между теорией и эмпирикой / Ред.-сост.: К. М. Антонов, Т. В. Малевич, Т. В. Фолиева. Москва : Православный Свято-Тихоновский гуманитарный университет, 2015. С. 30–46.
- Предко Д. Є. Специфічні особливості релігійних почуттів // Вісник Черкаського університету. Серія: Філософія. 2015. № 11 (344). С. 23–30.
- Предко Д. Є. Релігійні почуття: сутність та особливості прояву. Київ : VADEX, 2018. 156 с.
- Hood R., Hill Р., Spilka В. The Psychology of Religion: An Empirical Approach. 5th ed. New York : Guilford Press, 2018. 636 p.
- James W. The Varieties of Religious Experience: A Study in Human Nature. Mineola : Dover Publications, 2018. 534 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Предко Д. Є. Релігійні почуття // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Релігійні почуття (дата звернення: 14.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 23.04.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
