Толерантність
Толера́нтність (від лат. tolerantia — стійкість, витривалість, терпимість) — соціальна цінність, індивідуальна чеснота та суспільний ідеал: розуміння та прийняття факту культурного й світоглядного багатоманіття, терпиме ставлення до відмінностей між людьми, культурами, націями, релігіями тощо.
Історична довідка
Толерантність як супутник демократичних форм життя вперше з’явилась в античному полісі. Була антиподом до упередженості, негативного ставлення до «інших», «чужих». Ґенезу толерантності в Давньому світі пов’язують, зокрема, з терпимістю до чужих богів і релігійних практик. Ідея терпимості й поваги до інакшості закладена в етичних системах Конфуція, Аристотеля, Епікура, античному вільнодумстві тощо.
У середні віки попередником терміна «толерантність» було поняття віротерпимості, яке пов’язують з періодом гонінь на перших християн. Воно містило ідеї свободи віросповідань, свободи релігії та відображало соціальне й правове становище іновірців у державі з офіційною панівною релігією. У подальшому осмислення терпимості/нетерпимості в Європі відбувалося в історичному контексті тривалих міжконфесійних конфліктів і воєн. Складний шлях до компромісу католиків і протестантів заклав основи практичного досвіду релігійної толерантності.
У європейській культурі поняття толерантності є продуктом філософії Нового часу. Своє перше теоретичне осмислення набуло в дискусіях, що велися у творах Дж. Лока і П. Бейля. Зміст і значення терміна розкривається у «Листах про толерантність» Локка (1689) і «Трактаті про толерантність» Вольтера (1753). Праці стали філософсько-теоретичною реакцією на релігійні переслідування в тогочасній Європі.
Подальшому теоретичному опрацюванню поняття толерантності сприяли ідеї представників західної культурної антропології та етнології, які наголосили на наявності й самоцінності «іншого» розуму. Фундатор теорії лібералізму Дж. Мілль вважав, що тиранія більшості веде до встановлення одноманітного та гомогенного суспільства, натомість свобода сприяє різноманіттю світу. Відомий етнограф і філософ К. Леві-Стросс, критикуючи європоцентризм та етноцентризм західного мислення, обґрунтовував цінності збереження самобутності та міжкультурного діалогу, міркував про зв’язок культурної розмаїтості з історичним поступом. Тим заклав методологічну основу розуміння толерантності.
На противагу європоцентричній ліберальній концепції толерантності західна філософія (К. Нідерман, Д. Лорсен) обмірковує множинність «моделей толерантності», що сформувалися в різних культурах і регіонах, вплив мультикультурного середовища на досвід і форми толерантної взаємодії. У сучасній філософії та науці вироблено різні методологічні підходи до розуміння толерантності, як-от: моральної чесноти, загального принципу, імперативу, соціальної цінності, інструменту (способу) утвердження (функціонування) певної цінності та ін. Вивчаються зміст і прояви толерантності в різних аспектах життя соціуму — правовідносинах, освіті, соціальній взаємодії, психології, публічному просторі тощо.
Характеристика
Толерантність розуміють назагал як прийняття поглядів, вірувань, уподобань, вчинків тощо, відмінних від власних; поважання, сприйняття та розуміння розмаїття культур народів світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Тлумачення поняття толерантності так чи так пов’язане з синонімом «терпимість». Толерантність — це чеснота, яка передбачає терпимість щодо розбіжностей між людьми; вміння жити, не заважаючи іншим, користуватись власними правами та свободами, не порушуючи прав і свобод інших осіб.
Толерантність — це цінність, зміст якої заперечує насилля та спонукає людей до милосердя і поміркованості. Вона орієнтує на дотримання культури діалогу, забезпечення рівноправності та поваги, мирного співбуття представників різних культур та народів. Будучи основою демократії та прав людини, толерантність, утім, не тотожна конформізму, безпринципному пристосовництву, пасивному і поблажливому ставленню до аморальних і протиправних дій.
У новоєвропейській цивілізації значення толерантності полягає в тому, що вона виявляє здатність консолідувати громадянське суспільство, приборкувати фанатизм конкуруючих ідей, переводити ідейні й культурні конфлікти у форму вільної, упорядкованої, раціонально-критичної дискусії.
Толерантність є нормою сучасного цивілізованого світу. У ліберальних спільнотах протягом останніх трьох століть її визнано однією з фундаментальних етичних і політичних цінностей та важливим демократичним інститутом. 16.11.1995 резолюцією Генеральної конференції ЮНЕСКО затверджено «Декларацію принципів толерантності». Цей день щороку відзначається у в світі як Міжнародний день толерантності.
Толерантність розглядають як альтернативу викликам глобалізації, що посилила вимоги до адаптивності й гнучкості різних культур, актуалізували цінності комунікації, взаємного пізнання і діалогу.
Цитата
«Ст. 1 Поняття толерантності
1.1 Толерантність означає поважання, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті і переконань. Толерантність — це єдність у різноманітті. Це не тільки моральний обов’язок, а й політична та правова потреба. Толерантність — це те, що уможливлює досягнення миру, сприяє переходу від культури війни до культури миру.
1.2 Толерантність — це не поступка, поблажливість чи потурання. Толерантність — це, передусім, активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини. Толерантність у жодному разі не може бути виправданням зазіханню на ці основні цінності. Толерантність повинні виявляти кожна особа, групи людей та держави.
1.3 Толерантність — це обов’язок сприяти утвердженню прав людини, плюралізму (зокрема, культурного плюралізму), демократії та правопорядку. Толерантність — це поняття, що означає відмову від догматизму і абсолютизму, утвердження норм, закріплених у міжнародно-правових актах у царині прав людини.
1.4 Стосовно поважання прав людини виявлення толерантності не означає терпимого ставлення до соціальної несправедливості, відмови від своїх або прийняття чужих переконань. Це означає, що кожен може дотримуватись своїх переконань і визнає таке саме право за іншими. Це означає визнання того, що люди з природи своєї відрізняються за зовнішнім виглядом, становищем, мовою, поведінкою і мають право жити в мирі та зберігати свою індивідуальність. Це також означає, що погляди однієї людини не можуть бути нав’язані іншим.»Декларація принципів толерантності ЮНЕСКО, 16 листопада 1995. URL: Deklaracija-tolerantnosti.pdf(kyivcity.gov.ua)
Джерела
Декларація принципів толерантності ЮНЕСКО, 16 листопада 1995. URL: Deklaracija-tolerantnosti.pdf (kyivcity.gov.ua)
Література
- Соловйов Э. Ю. Толерантность как новоевропейская универсалия // Политическая мысль. 1996. № 3–4. С. 147–161.
- Бистрицький Є. К. Конфлікт культур і філософія толерантності // Бистрицький Є. К., Пролеєв С. В., Кобець Р. В. та ін. Ідея культури: виклики сучасної цивілізації. Київ : Альтерпрес, 2003. С. 77–96.
- Гамідов В. М. Толерантність як вияв світоглядної свободи особистості // Мультиверсум. Філософський альманах. 2005. № 51.
С. 19–26. - Шевчук С. Толерантність як принцип спілкування індивідів та культур // Вісник Житомирського державного університету. Серія: Філософські науки. 2008. Вип. 43. С. 15–18. URL: http://eprints.zu.edu.ua/2933/1/3_43.pdf
- Nederman C. J. Toleration in a New Key: Historical and Global Perspectives // Critical Review of International Social and Political Philosophy. 2011. Is. 14 (3). P. 349–361.
- Толерантність як соціально-культурний феномен: світоглядно-методологічний аспект / За ред. В. П. Мельника. Львів : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2012. 330 с.
- Абашнік В. О. Толерантність: філософсько-правові аспекти // Науковi записки Харкiвського економiко-правового унiверситету. 2019. № 1 (22). С. 106–114.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Шевчук С. Ф. Толерантність // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Толерантність (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 05.08.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
