Індекс заборонених книг
«І́ндекс заборо́нених книг» (лат. «Index Librorum Prohibitorum») — перелік творів, читання, друк, зберігання і поширення яких заборонялося вірянам під загрозою відлучення від Католицької церкви. З погляду церковної влади такі книги суперечили принципам віри і нормам моралі, а тому вважалися згубними для католиків. Видавався Апостольською столицею протягом 1559–1965.
Історична довідка
З винайденням друку та розповсюдженням різноманітних і порівняно дешевих книг (вже до кін. 15 ст. в Європі діяло бл. 250 друкарень) перед Церквою постала проблема нових запобіжних заходів проти поширення вільнодумчих, єретичних, антицерковних ідей. Від кін. 15 ст. римські папи (Сікст IV, Александр VI) зверталися до архієпископів з особливими застереженнями щодо «зловживань» друкарством. 1515 спеціальний декрет («De Impressione Librorum») Латеранської ради заборонив друкувати книги без попереднього розгляду церковним органом; встановив покарання за неліцензований друк (відлучення винуватця від церкви, конфіскація та знищення книг).
Поширення протестантизму істотно вплинуло на зміцнення церковної цензури. Заборона володіти і поширювати нецензуровані книги підтверджена Тридентським собором у 1546. Того ж року Левенський університет за наказом Карла V Габсбурга підготував Список шкідливих і заборонених книг (друге видання якого з’явилося 1550).
У 1557 та 1559 за вказівкою Папи Павла IV і під контролем Інквізиції укладено й надруковано «Індекс заборонених авторів і книг» для всієї «Християнської республіки», який вважають першим виданням «Індекса» у канонічному розумінні. У змісті списку було визначено три категорії, які потрапили під церковні санкції:
- автори, всі без винятку праці яких заборонені;
- заборонені книги, автори яких відомі;
- згубні книги анонімних авторів.
Суворому засудженню були піддані всі анонімні книги, видані від 1519; додано список з 62 друкарів єретичних книг (у 19 ст. Католицька церква обмежилася двома першими категоріями).
Контроль за додержанням «Індексу» спершу здійснювала Св. інквізиція. 1571 було засновано Святу Конгрегацію Індексу — спеціальний орган, призначений для виявлення забороненої літератури, поповнення списку, а також укладання переліку виправлень у тих випадках, коли не йшлося про безумовну заборону (проіснувала до 1917, потім реорганізована). Згодом ці функції перебрала Конгрегація священної канцелярії.
У 20-21 століттях
Протягом століть список заборонених книг багаторазово корегували, змінювали, доповнювали. У підсумку він включив бл. 4 тис. назв, серед яких були твори і прізвища видатних мислителів, учених, письменників (напр., «Монархія» Данте, «Декамерон» Дж. Бокаччо; твори О. де Бальзака, Д. Дефо, В. Гюго, батька й сина Дюма, Г. Флобера, А. Франса; праці П’єра Абеляра, Дж. Бруно, Г. Галілея, Н. Мальбранша, Н. Макіавеллі, Б. Спінози, М. Лютера, Т. Гоббса, Р. Декарта, Вольтера, І. Канта, Ж. П. Сартра, А. Бергсона та багатьох ін.).
Останнє видання «Індексу» було здійснене 1948. Після Другого Ватиканського собору Конгрегація доктрини віри оприлюднила декрет (1966), за яким видання було припинене. Зазначалося, що «Індекс» вже не має нормативного, церковно-правового характеру, але зберігає морально-настановчу силу, а його додержання віднесене до сумління вірян.
Католицька церква, намагаючись уберегти контроль над духовним життям суспільства, використовує інші форми і методи захисту вірних від впливу небезпечних, з її погляду, творів науки, літератури і мистецтва. У виняткових випадках, при поширенні «згубної книги теологічного змісту» Конгрегація віри зобов’язана виступити з публічною заявою про те, що зазначена книга суперечить вченню Католицької церкви і моральним принципам. Обов’язки Церкви слідкувати за тим, щоб друковане слово та використання засобів масової комунікації «не зашкодило вірі чи моральності християн» прописані у Кодексі канонічного права (напр., канон 823).
Джерела
Index Librorum Prohibitorum — 1948 // Cégep du Vieux Montréal. URL: http://www.cvm.qc.ca/gconti/905/BABEL/Index%20Librorum%20Prohibitorum-1948.htm
Література
- Del Col А. L’Inquisizione in Italia. Dal XII al XXI secolo. Mediolan : Mondadori, 2006. 963 р.
- Wolf H. Storia dell’Indice. Іl Vaticano e i libri proibiti. Traduzione di Stefano Bacin. Roma : Donzelli, 2006. 280 р.
- Frajese V. Nascita dell’Indice. La censura ecclesiastica dal Rinascimento alla Controriforma. 2a ed. Brescia : Morcelliana, 2008. 452 р.
- Lyons M. Books: A Living History. Los Angeles : J. Paul Getty Museum, 2011. 224 р.
- Отрош М. І. Церковно-політична історія римських пап : у 3 т. Одеса : Фенікс, 2020. Т. 3: Римські папи від Вестфальського миру 1648 року і до наших днів. 512 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Арістова А. В., Яроцький П. Л. Індекс заборонених книг // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Індекс заборонених книг (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 04.05.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
