Націонал-соціалізм
Націона́л-соціалі́зм, наци́зм (нім. Nazismus, Nationalsozialismus) — політичний тоталітарний рух, який оформився в Німеччині й Австрії після Першої світової війни, ґрунтувався на теоріях расової ієрархії (вищості «арійської раси»), соціального дарвінізму, ідеях германського експансіонізму й реваншизму, вождизму (фюрерства), екстремістського націоналізму, ксенофобії й антисемітизму; ідеологія Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (НСДРП; нім. Nationalsozialistische Deutsche Arbeiterpartei, NSDAP; 1919–1945) і споріднених із нею політичних партій і рухів у країнах Центральної та Північної Європи (1919–1945).
На противагу капіталізму та комунізму, нацизм був спрямований на подолання соціальних відмінностей і дотримання традиціоналізму як антитези намаганню штучними інструментами створювати видимість національної єдності в різнонаціональних країнах. Набув практичного втілення в діяльності Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини, очолюваної А. Гітлером.
Зміст
Історична довідка
Витоки
Нацистська ідеологія сягає корінням поширених у Німеччині та Австро-Угорщині в 19 — на початку 20 ст. ідей пангерманізму й антисемітизму. Для оформлення нацистської доктрини використано різноманітний і суперечливий спектр філософських, економічних, історичних і соціологічних концепцій (філософський спадок Й. Фіхте та Ф. В. Ніцше, ідеї «консервативної революції» Е. Юнгера, А. Меллера ван ден Брука, расові теорії Ж. А. де Гобіно, Г. С. Чемберлена (1855, Великобританія ― 1927, тепер Німеччина), окультні аріософські доктрини Ф. Ліста (1789–1846; тепер Німеччина), Й. Л. фон Лібенфельса (1874–1954; тепер Австрія), О. Блаватської, соціал-дарвінізм), не всі з яких за своєю суттю можна вважати «нацистськими».
Теоретичний еклектизм, внутрішня суперечливість концепції нацизму зумовлені його ідеологічним популізмом, поєднанням усіх можливих ідей, зручних для виконання пропагандистських завдань і мобілізації мас (використаний досвід організаційної та пропагандистської діяльності німецьких та австрійських соціал-демократів).
Поняття «націонал-соціалізм» з’явилося наприкінці 19 ст. в Австро-Угорщині для позначення гасел німецьких націоналістичних робітничих спілок у Чехії та антисемітської Всенімецької партії Г. фон Шенерера (1842–1921; тепер Австрія). Воно виникло зі спроб створити націоналістичне перевизначення «соціалізму» як альтернативи інтернаціонального марксистського соціалізму й капіталізму вільного ринку. Нацисти в Німеччині прагнули досягти «людської спільноти» (нім. Volksgemeinschaft) з метою об’єднання всіх німців як національних товаришів, але без урахування тих, кого вважали чужинцем суспільства чи представником іншої раси (нім. Fremdvölkische). Нацизм відхиляв марксистську концепцію класової боротьби, ідеї класової рівності й міжнародної солідарності, прагнув захистити приватну власність і бізнес.
Етапи розвитку
Особливого поширення ідеї нацизму набули в Німеччині в умовах суспільно-політичної кризи, спричиненої поразкою країни в Першій світовій війні. 1919 в м. Мюнхені утворилася Німецька робітнича партія (нім. Deutsche Arbeiterpartei, DAP). 24.02.1920 на зборах у пивній «Хофбройхаус» А. Гітлер оголосив програму «25 пунктів», тоді ж було ухвалене рішення про зміну назви партії (додано назву «націонал-соціалістична»).
1921 НСДРП очолив А. Гітлер. Програма НСДАП «25 пунктів» визначала завдання:
- об’єднати всіх етнічних німців у складі Великої Німеччини;
- скасувати умови Версальського мирного договору 1919;
- утворити сильну централізовану державну владу;
- збільшити німецький «життєвий простір» [(нім. «Lebensraum»), оскільки ідеологи нацизму вважали історичні території германських племен додатковими землями для розширення кордонів держави];
- обмежити діяльність трестів і монополій;
- створити «здоровий середній клас» тощо.
Документ містив також низку антисемітських вимог. У програмі проглядався націоналістичний, антисемітський і соціалістичний характери нацистської ідеології, а під оголошенням свободи віросповідання прихована реальна антихристиянська сутність нацизму. Популістське поєднання расистських, націоналістичних і соціалістичних гасел дало змогу нацизму здобути масову підтримку населення. Після невдалої спроби здійснити державний переворот у Баварії (1923, «Пивний путч») і гучного судового процесу, партія стала провідною серед німецьких екстремістських націоналістичних організацій.
Соціальну базу нацизму становили дрібна буржуазія, консервативне чиновництво, міщани, куркулі, політично неосвічені робітники, декласовані елементи, середні прошарки суспільства, що маргіналізувалися внаслідок погіршення економічної ситуації після поразки 1918 та під час Великої депресії 1929–1933. Нацистську доктрину обґрунтовано впродовж 1920-х у книжках «Моя боротьба» (1925) А. Гітлера та «Міф ХХ століття» (1929) А. Розенберга. У цих роботах поєднані псевдоісторичні концепції виняткової історичної місії «арійської раси», антисемітські гасла, критика ліберальної демократії, соціал-демократії та комунізму, пропаганда реваншу й зовнішньої експансії.
«Корпоративний фашизм» поширювався в романських країнах Європи (Італія, Іспанія, Португалія) з потужними традиціями синдикалізму. Рухи, доктринально близькі до НСДРП, поставали в германомовних країнах Північної Європи (Велика Британія, Норвегія, Данія, Нідерланди), де спостережено легше сприйняття ідеї «вищості германської раси». У католицькій Австрії націонал-соціалісти та фашисти італійської орієнтації (див. Фашизм) виступали як конкурентні сили.
1933–1934 всю адміністративну вертикаль Німеччини було переведено під юрисдикцію НСДРП. Політичні партії (крім владної) та вільні профспілки заборонено. Громадян залучено до системи нацистських організацій, які охоплювали всі сфери життя ― від виробництва до дозвілля. Інакодумці або емігрували, або їх доправляли до концтаборів. НСДРП скеровувала внутрішньополітичну діяльність на здійснення планового розвитку економіки, подолання безробіття, відновлення військової потуги й інфраструктури.
Невід’ємним складником нацизму були репресії проти євреїв, зорієнтовані на повне їх виключення з нормального життя та економічної діяльності. Зовнішню політику держави було спрямовано на руйнування Версальсько-Вашингтонської системи міжнародних відносин і перехід до військової експансії.
1939 нацистська Німеччина стала одним із ініціаторів розв’язання Другої світової війни. Крім актів воєнної агресії, до злочинів нацизму часів війни зараховують недотримання норм міжнародного права щодо статусу військовополонених, акти геноциду євреїв, циган, слов’ян, знищення мирного населення («неарійських народів») окупованих країн. Після поразки Німеччини у Другій світовій війні (1945), Нюрнберзький трибунал засудив нацизм як «злочин проти миру й проти людяності» (1946).
Характеристика
Ознаки нацизму:
- велич нації, народу, держави як найвищої цінності й мети, протиставленої «фальшивим» (з погляду нацистів) ідеалам рівності й гуманізму;
- заперечення поняття «клас» і «класової боротьби», визнання основними політичними поняттями «раси», «нації» (оскільки класи роз’єднують вищу спільність людей ― націю);
- сильна державна влада на противагу «слабосилому лібералізму»;
- зрощування нацистської партії з державним апаратом (основу формування нацистського режиму становила вкрай ідеологізована партійна організація з жорсткою, напіввійськовою структурою, з лідером-фюрером на чолі);
- ідея вищості державних інтересів порівняно з інтересами особи; відверта ставка на силові методи досягнення мети;
- агресивні форми поведінки;
- провокування суспільної напруженості та здійснення підривних акцій;
- знищення демократичних прав і свобод;
- максимальний контроль над суспільним і особистим життям громадян;
- нетерпимість до інакодумців, жорстокі поліцейські переслідування;
- непримиренна війна з прогресивною культурою;
- розв’язування загарбницьких війн;
- заборона професійних спілок (апологети нацизму вважали, що профспілки збурюють «стадні інстинкти» працівників);
- соціальна демагогія, зведена до рангу офіційної ідеології;
- антикомуністична спрямованість, переслідування й заборона комуністичних і робітничих партій, прогресивних союзів, суспільних організацій;
- консолідація раніше розрізнених нацистських партій і організацій;
- расизм;
- шовінізм як проповідь національної винятковості «арійської раси» та цькування інших, розпалювання ворожнечі між народами і країнами;
- націоналізм;
- антисемітизм;
- тоталітаризм, антидемократизм і правовий нігілізм;
- елітаризм і вождизм.
Додатково
У вітчизняній і західній науковій літературі тривалий час ототожнювали фашизм і нацизм, друге поняття вважали лише складником або відгалуженням від першого. Проте існували істотні доктринальні відмінності нацизму від італійського фашизму, які проявилися, з одного боку, у відсутності концепції корпоративної держави та ідейної спадковості від лівих синдикально-профспілкових рухів, з іншого — у наявності «расової теорії» з її войовничим антисемітизмом, якої тривалий час не було в політиці італійського фашизму. Парадоксом ситуації стало те, що термін «тоталітарна держава» запропонував Б. Муссоліні, а втілив у життя А. Гітлер упродовж 1933–1934.
Джерела
- Rosenberg A. The Myth of the 20th Century. Avebury : Black Kite Publishing, 2020. 402 p.
Література
- Bourderon R. Le fascisme, idéologie et pratiques: Essai d'analyse comparée. Paris : Éditions sociales, 1979. 219 p.
- Желев Ж. Фашизм. Тоталитарное государство / Пер. с болг. Москва : Новости, 1991. 336 с.
- Фест И. Адольф Гитлер : в 3 т. Пермь : Алетейя, 1993.
- Гейден К. История национал-социализма в Германии: 7 марта 1919 года — 9 ноября 1923 года. Москва : ИЛ, 1999. 192 с.
- Дем’яненко Б. Л. Три моделі тоталітаризму. Порівняльний аналіз фашизму, більшовизму та націонал-соціалізму. Київ : Нелень, 2000. 254 с.
- Віперман В. Європейський фашизм: порівняльний аналіз (1922–1982). Київ : Дух і літера, 2008. 278 с.
- Зонтгаймер K. Як нацизм прийшов до влади / Пер. з нім. Київ : Дух і літера, 2009. 320 с.
- Ширер В. Злет і падіння Третього Райху. Історія нацистської Німеччини : в 2 т. Київ : Наш Формат, 2017.
- Goodrick-Clarke N. The Occult Roots of Nazism: Secret Aryan Cults and Their Influence on Nazi Ideology. London : Tauris Parke, 2019. 320 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Дем’яненко Б. Л. Націонал-соціалізм // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Націонал-соціалізм (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.05.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
