Блаватська, Олена Петрівна
Блава́тська, Оле́на Петрі́вна (рос. Блаватская, Елена Петровна; англ. Blavatsky, Helena; уроджена Ган; літературний псевдонім — Радда-Бай; 12.08.1831, м. Катеринослав, тепер м. Дніпро, Україна — 08.05.1891, м. Лондон, Велика Британія) — письменниця, публіцистка, дослідниця духовних традицій, теософиня, засновниця міжнародного Теософського товариства. Писала англійською та російською мовами.
|
Блаватська, Олена Петрівна (Блаватская, Елена Петровна) | |
|---|---|
| Псевдоніми | Радда-Бай |
| Народження | 12.08.1831 |
| Місце народження | Дніпро |
| Смерть | 08.05.1891 |
| Місце смерті | Лондон |
| Напрями діяльності | література, публіцистика, філософія |
| Традиція/школа | теософія |
Зміст
Життєпис і діяльність
Походила з аристократичної родини. Дідусь — А. М. Фадєєв (1790–1867), державний та громадський діяч, письменник, дійсний член Російського географічного товариства. Бабуся — княгиня
О. П. Фадєєва (1789–1860), в її родоводі — російські, французькі та німецькі аристократи, зокрема князі Долгорукови. Мати — О. А. Ган (1814–1842), одна з перших жінок-письменниць 19 ст., публікувала твори під псевдонімом Зінаїда Р-ва (народилася у м. Ржищеві, тепер Україна).
Олена рано втратила матір. Отримала всебічну домашню освіту в сім’ї дідуся. Родина мешкала спершу в м. Катеринославі, потім у містах Саратові та Тифлісі (тепер Тбілісі, Грузія). В юності цікавилася книгами з алхімії, магії, окультних наук, виявила здібності до мов, віршування, музики і малювання, волелюбний характер.
1849 вийшла заміж за Н. В. Блаватського, віце-губернатора Еріваньської губернії (тепер м. Єреван, територія Вірменії). Одруження з літньою і нелюбимою людиною біографи характеризують як спосіб здобути незалежність і свободу. Через кілька місяців після весілля залишила чоловіка, відбула у подорож Туреччиною, Єгиптом, Грецією.
1851 р. — у м. Лондоні зустріла Магатму Моріа (який, за її твердженням, з дитинства являвся їй у снах і видіннях); від того часу присвятила життя місії поширення духовного вчення.
Багато подорожувала: 1851–1852 — до Канади, США, Мексики, Перу, перебувала на Цейлоні та в Індії; 1853–1854 — до Америки, Японії, Індії; 1854–1855 — двічі намагалася в’їхати до Тибету; 1858 — повернулася до Європи. У 1859–1862 перебувала в Росії (зокрема, гостювала у м. Пскові, тепер РФ), мандрувала Кавказом. У1863–1865, ймовірно, відвідала Сербію, потім — Єгипет, Сирію та Ліван; 1867 — Венецію та Балкани. 03.11.1867 взяла участь у битві при Ментані в загоні гарібальдійців (див. Гарібальді, Джузеппе), була тяжко поранена, 1868 повернулася до м. Одеси. Не виключено, що у 1868–1870 — в Індії, відвідала Тибет (за її словами, перебувала у районі Шигадзе та на території монастиря Таші-Лунпо).
1870 повернулася до Європи. 1872 короткий час гостювала в м. Одесі; весною 1873 прибула до м. Парижа, влітку — до м. Нью-Йорка. Відтоді веде активну громадську діяльність.
У жовтні 1874 на спіритичному сеансі Блаватська зустрілася з Г. С. Олкоттом, який став її другом і поплічником до кінця життя. 07.09.1875 в м. Нью-Йорку на зборах 17 однодумців [на чолі з О. П. Блаватською, Г. С. Олкоттом та В. К. Джаджем (1851–1896)] ухвалено рішення про створення організації з вивчення окультних учень, стародавніх релігійних і філософських текстів — Теософського товариства. Незабаром Блаватська почала роботу над рукописом однієї з головних своїх праць — «Викрита Ізіда» («Isis Unveiled»). Книга видана 1877, наклад у 1000 примірників розпродано за 10 днів.
08.07.1878 О. Блаватська отримала американське громадянство (перша жінка з Росії, яка була удостоєна цього статусу). Цього ж року разом з Г. Олкоттом вирушила до Індії. 1879 у м. Бомбеї (тепер м. Мумбаї) організовано штаб-квартиру Теософського товариства». З жовтня — головний редактор новозаснованого журналу «Теософ» («The Theosophist», виходить дотепер). Видання журналу сприяло швидкому зростанню теософського руху в Індії в 1879–1883.
1880 Блаватська і Олкотт прийняли буддизм на о. Цейлоні, заснували кілька філій Теософського товариства. Цього ж року Блаватська оселилася в передмісті Бомбея, містечку Брич-Кеді, куди перенесено штаб-квартиру товариства. Працювала над статтями для журналу, вела обширне листування з однодумцями. Разом із Г. Олкоттом відкривають школи для бідних. Підтримують рух за незалежність Індії.
У березні 1882 в м. Калькутті засновано Бенгальське теософське товариство, згодом — Мадраське. 17.11.1882 штаб-квартиру Теософського товариства перенесено в Адьяр, передмістя Мадраса (тепер м. Ченнаї, тут діє дотепер, є центром міжнародного теософського руху).
1884 О. Блаватська (разом з Г. Олкоттом і кількома індійськими теософами) залишила Індію. Нетривалий час перебувала у Франції, Англії, восени 1884 переїхала до Німеччини. Оселилася в м. Ельберфельді (тепер м. Вупперталь), де разом з Олкоттом організувала філію Теософського товариства. Напружено працювала над створенням головної праці свого життя — «Таємної доктрини». У грудні цього ж року була змушена здійснити останню поїздку в Індію, щоб спростувати висунуті проти неї звинувачення. Ці події помітно підірвали її здоров’я, 1885 повернулася в Європу.
Від 1887 мешкала в м. Лондоні, за активної підтримки англійської теософської ложі видавала журнал «Люцифер» («Lucifer», від лат. — Носій світла, вийшло 20 томів). Восени 1888 створила й очолила Езотеричну секцію Теософського товариства. Завершила роботу над книгою «Таємна доктрина» («The Secret Doctrine», видана в кінці 1888, т. 1–2). Наклад миттєво розійшовся. Рецензію на книгу написала Анні Безант.
1889 Блаватська обрана президентом всіх європейських теософських філій. Пише книгу «Ключ до теософії» («The Key to Theosophy»), яка вийшла друком до кінця року. 1890 працювала над книгою «Голос Безмовності» («The Voice of the Silence»); в останні місяці свого життя — над «Теософським словником» (виданий 1892).
Померла під час епідемії грипу в м. Лондоні. 10.05.1891, згідно з її волею, тіло було піддано кремації, прах розділений на три частини і направлений у міста Лондон, Нью-Йорк та Адьяр.
Погляди і доробок
Блаватська називала себе провідником Вищих Сил, хранителькою втаємничених знань Учителів Мудрості, Магатм, від яких отримувала сокровенні істини. Теософію розуміла як особливу систему знання, що синтезує глибинні езотеричні сенси релігії, філософії, науки, явлені ще в давніх містичних ученнях Сходу і Заходу. Адепт принципу всесвітнього братерства людства. Міркувала про духовну сутність людини та шляхи духовної еволюції людства.
Залишила по собі велику письмову спадщину.
Художні твори О. Блаватської умовно об’єднують у дві групи: 1) ранні твори, які тяжіють до жанру фантастичної повісті. Сповнені таємничим настроєм, передчуттями існування духовних світів і містичних знань (видані у збірці «Nightmare Tales», 1892; рос. переклад «Кармические видения», у співавт., 1995); 2) праці, створені на основі вражень авторки від подорожей Індією [«З печер та нетрів Індостану» («Из пещер и дебрей Индостана», 1883–1886), «Таємничі племена на Блакитних горах» («Загадочные племена на голубых горах», 1883)].
Вагомою частиною діяльності О. Блаватської стала публіцистика. З дня заснування головного періодичного видання Теософського товариства — журналу «The Theosophist» і до кінця життя очолювала редакційний комітет, вела сторінку головного редактора «На сторожовій вежі» («On the Watch-Tower»); писала статті з питань теософії, спіритуалізму, окультних наук, аналізу східних релігійних шкіл і філософських учень тощо. На шпальтах журн. «Lucifer» мала ширші можливості для вільного висловлення своїх думок. Визначала місію журналу як тривалу боротьбу з розповсюдженими забобонами і поширення світла знань. Друкувала статті з релігійно-філософської езотерики також у періодичних виданнях Європи, США, Індії, Росії.
Теософські праці мислительки поділяють на три групи: 1) переклади, коментарі і публікації міфологічних, філософських та езотеричних текстів Сходу; 2) праці, присвячені роз’ясненню цілей і задач Теософського товариства («Ключ до теософії», «Практичний окультизм», «Теософи та їх опоненти», «Про псевдотеософів», «Що таке теософія?», «Хто такі теософи?», «Теософські питання»); 3) фундаментальні праці, пов’язані з осмисленням і розвитком ідей теософії — «Викрита Ізіда» і «Таємна доктрина». Містять історію, порівняльний аналіз та синтез міфологічних, релігійних, філософських систем давнини, окультних теорій у взаємозв’язку з досягненнями і гіпотезами тогочасної європейської науки. «Викрита Ізіда» подає аналіз витоків європейської релігійно-езотеричної традиції (найдавніших езотеричних уявлень про людину і цикли її розвитку у вченнях Єгипту, герметизмі, кабалі, Ведах), міркування щодо їхнього зв’язку з теоріями психічних феноменів і прихованих можливостей людини, авторські спостереження за культовими практиками і прийомами магії в різних культурах, а також пошуки загальних ідейних засад авраамічних релігій та буддизму. Авторка доходить до висновку про єдине ідейне коріння всіх релігійних учень. Праця «Таємна доктрина. Синтез науки, релігії та філософії» має за мету реконструювати засадничу істину, витокову для релігійних та інтелектуальних пошуків людства, сформувати основи цілісного світорозуміння. Викладено космогонічну концепцію, структуру і цикли формування Всесвіту, погляди на походження та еволюцію людства, місце і значення людини і людства в системі світобудови, концепцію семискладової структури людини та еволюційних циклів людських рас.
Обширна епістолярна спадщина О. Блаватської, адресована друзям, однодумцям, знаним діячам з різних країн світу, є цінним джерелом біографічних даних, а також відомостей про історію становлення та розвиток Теософського товариства.
Останнім посланням однодумцям стало «Звернення до Щорічного з’їзду американських теософів».
Визнання
Духовний спадок Олени Блаватської вплинув на творчість О. Скрябіна, В. Кандинського, М. Чюрльоніса, О. та М. Реріхів, В. Соловйова та Магатми Ґанді. Ідеї Блаватської отримали свій розвиток у вченні «Живої етики», антропософії, стали популярними серед рухів Нью-Ейдж.
1975 урядом Індії була випущена пам’ятна марка, присвячена 100-річчю заснування Теософського товариства. На ній зображено логотип Товариства та його девіз: «Немає релігії вище за істину».
1989 на честь 100-ї річниці виходу в світ книги О. Блаватської «Голос Безмовності», було випущено ювілейне видання. Передмову до нього написав Далай-лама XIV, відзначив велике значення спадку Блаватської для розвитку духовної культури людства.
1991 кіностудією «Центрнаучфільм» був знятий фільм «Хто ви, мадам Блаватська?» (реж. К. Діланян). Роль О. Блаватської зіграла знана радянська актриса І. Муравйова.
2016 р. в рамках Культурної програми Дніпропетровської обласної ради, присвяченої 185-річчю від дня народження О. П. Блаватської, вийшов фільм «Олена Блаватська. Повернення» (реж. Л. Загоскіна та ін.).
У м. Дніпрі, в будинку, де народилась Олена Ган (Блаватська), діє «Музейний центр О. П. Блаватської та її родини». Будівля (маєток Фадєєва) є пам’яткою культури та архітектури 19 ст.
Від 1991 у м. Дніпрі за співорганізації «Музейного центру О. П. Блаватської та її родини» та НТУ «Дніпровська політехніка» щорічно проходить міжнародна наукова конференція «О. П. Блаватська та сучасність».
Додатково
- Сестра О. Блаватської — знана письменниця, авторка дитячих творів Віра Желіховська (1835–1896). Тітка — громадська діячка, колекціонерка Н. А. Фадєєва (1829–1919). Кузен — С. Ю. Вітте (1849–1915), державний діяч, міністр-реформатор, голова уряду Російської імперії.
- В архіві Л. Толстого зберігся дарунковий екземпляр книги О. Блаватської «Голос Безмовності» з авторським написом. Вислови з цього твору Л. Толстой використав у своїх книгах-напуттях: «Думки мудрих людей», «На кожен день», «Коло читання» та «Шлях життя», підписуючи їх «Брамінска мудрість».
- За заповітом О. Блаватської 8 травня став днем консолідації всіх теософів і отримав назву «День Білого Лотоса».
- Міжнародне Теософське товариство Адьяр, започатковане О.П. Блаватською та її однодумцями 17.11.1875, продовжує свою діяльність; в його лавах — члени з понад 80-ти країн світу. В 1996 до товариства приєдналися перші представники незалежної України з м. Дніпропетровська (тепер Дніпро). 2013 «Теософське товариство в Україні» офіційно увійшло до складу міжнародного, станом на 2021 налічує бл. 120 членів у 7 містах України.
Праці
- The Secret Doctrine: The Synthesis of Science, Religion, and Philosophy : in 2 vol. London : Theosophical Publishing, 1888–1897.
- Collected Writings : in 15 vol. Wheaton : Quest Books, 1977–1991.
- Foundations of Esoteric Philosophy. 2nd rev. ed. London : Theosophical Publishing House, 1990. 68 p.
- Isis Unveiled: A Master-Key to the Mysteries of Ancient and Modern Science and Theology : in 2 vol. Cambridge; New York : Cambridge University Pres, 2012.
- Р о с. п е р е к л. — Новый Панарион. Москва : ТОО «Дюна», 1994. 511 с.
- Кармические видения. Москва : Сфера, 1995. 536 с. (у співавт.)
- В поисках оккультизма. Mосква : Сфера, 1996. 438 с.
- Теософский словарь. Москва : Эксмо-пресс, 2001. 634 с.
- Ключ к теософии. Москва : Эксмо, 2009. 461 с.
- Из пещер и дебрей Индостана. Москва : Эксмо, 2010. 541 с.
Література
- Personal memoirs of H. P. Blavatsky / Comp. by Mary K. Neff. New York : Dutton, 1937. 323 p.
- Писарева Е. Ф. Елена Петровна Блаватская. Киев : Элисс, 1991. 80 с.
- Hall M. P. «The Russian Sphinx» in The Phoenix. Los Angeles : The Philosophical Research Society, 1995. 115 p.
- Крэнстон С. Е. П. Блаватская. Жизнь и творчество основательницы современного теософского движения / Пер. с англ. 2-е изд., доп. Рига; Москва : Лигатма, 1999. 736 с.
- Мэрфи Г. Когда приходит рассвет, или Жизнь и труды Елены Петровны Блаватской / Пер. с англ. 2-е изд., с изм. Челябинск : Аркаим, 2004. 286 с.
- Богданович О. Блаватская и Одесса. Одесские годы Елены Петровны Блаватской и членов ее семьи. Одесса : Daisy, 2006. 255 c.
- Киуру К. Е. П. Б. Краткое жизнеописание Елены Петровны Блаватской (1831–1891). Москва : Беловодье, 2010. 507 с.
- Шабанова Ю. А. Теософия в ракурсе философского и социокультурного осмысления. Днепропетровск : Национальный горный университет, 2011. 141 с.
- Шабанова Ю. А. Теософия: история и современность. Харьков : ФЛП Панов А. Н., 2016. 198 с.
- Желиховская В. П. Моя сестра — Елена Блаватская: правда о мадам Радда-Бай. Москва : Алгоритм, 2017. 430 с.
- Цирков Б. Олена Петрівна Блаватська: короткий нарис життя і творчості // Теософське товариство в Україні. URL: http://theosophy.in.ua/pro-tt/zasnovniki-teosofskogo-tovaristva/o-p-blavatska
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Шабанова Ю. О. Блаватська, Олена Петрівна // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Блаватська, Олена Петрівна (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.08.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
