Гуссерль, Едмунд
Гу́ссерль, Е́дмунд [ нім. Husserl, Edmund; повне ім’я — Едмунд Густав Альбрехт (нім. Edmund Gustav Albrecht); 08.04.1859, м. Просніц, тепер Простейов, Оломоуцький край, Чехія — 27.04.1938, м. Фрайбург, тепер земля Баден-Вюртемберг, Німеччина] — філософ, творець сучасної феноменології як особливого типу філософії та філософського напряму, доктор філософії (з 1883), член-кореспондент Баварської академії наук, Гайдельберзької академії наук, Папської академії Святого Томи Аквінського, Геттінгенської академії наук.
|
Гуссерль, Едмунд (Husserl, Edmund) | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Едмунд Густав Альбрехт |
| Народження | 08.04.1859 |
| Місце народження | Простейов |
| Смерть | 27.04.1938 |
| Місце смерті | Фрайбург |
| Alma mater | Лейпцизький університет, Гумбольдтський університет Берліна, Віденський університет |
| Місце діяльності | Німеччина |
| Напрями діяльності | філософія, логіка, методологія |
| Традиція/школа | феноменологія |
Життєпис
Народився в сім’ї комерсанта єврейського походження, був другим з чотирьох дітей (мав двох братів і сестру).
1871 через сімейні обставини родина переїхали до м. Відня, що надало Едмунду доступ до вищої освіти та наукових колективів, забезпечило його становлення як філософа. Студіював математику, фізику, філософію в університетах Лейпцига, Берліна, Відня та Галле (1876–1887).
Захистив у Віденському університеті дисертацію з математики «Внесок у варіаційне числення» (нім. «Beiträge zur Variationsrechnung»; 1883). Під впливом прослуханих у м. Відні лекцій Ф. Брентано захопився філософією, вирішив зробити її професійною справою свого життя.
1886 прийняв протестантське віросповідання. Цього самого року за порадою Брентано вирушив до його учня К. Штупфа в Галле-Віттенберзький університет імені Мартіна Лютера, де написав і захистив габілітаційну дисертацію «Про поняття числа» («Über den Begriff der Zahl»; 1887).
Доцент у Галле (1887–1901), з 1901 — екстраординарний професор у Геттінгенському університеті імені Георга Августа, з 1916 отримав кафедру у Фрайбурзькому університеті, яку до нього обіймав Г. Ріккерт. Звільнений з цієї посади 1933 після приходу до влади націонал-соціалістів. У цей період новий політичний режим щобільше обмежував академічну свободу та статус німецьких євреїв у суспільстві, через що Гуссерль зазнав дискримінації. Відмовився емігрувати. Попри ущемлені політичними та соціальними обставинами можливості, в останні роки життя продовжував активну наукову діяльність: виступав із лекціями (зокрема, у містах Празі, Відні), укладав тексти та публікував свої праці (видання деяких з них було затримано). Був позбавлений права користуватися академічними бібліотеками, можливості брати участь у філософських конгресах (як офіційно, так і приватним чином) у 1933 та 1937.
Похований на кладовищі Гюнтерсталь.
Був одружений (з 1887), виховував доньку і двох синів (молодший — загинув у битві при Вердені в Першу світову війну, 1916).
Погляди і праці
Гуссерль продовжував традицію Р. Декарта, Г. В. Ляйбніца, І. Канта, Б. Больцано, Р. Г. Лотце, Ф. Брентано щодо пошуку засад побудови філософії як строгої науки. Творчість мислителя характеризувала його як «людину нескінченних завдань»: ідеї Гуссерля постійно поточнювалися та модифікувалися.
Зміст основних етапів розвитку ідей Гуссерля та його головні твори:
1) захоплення психологізмом, спроба вивести поняття числа, єдності, множини з психологічно витлумачених процесів людської свідомості («Філософія арифметики»; 1891); розчарування в психологізмі наприкінці 1890-х відбилося, зокрема, у рецензіях на праці з логіки;
2) розробка задуму «чистої логіки» як науковчення та першого проєкту феноменології («Логічні дослідження»; т. 1 — 1900; т. 2 — 1901);
3) поточнення та подальша розробка феноменології як вчення про «чисту свідомість» та її феномени, про простір і час, про феноменологічну редукцію та інші процедури феноменологічного методу («П’ять лекцій з .феноменології», 1905; «До феноменології внутрішньої свідомості часу», лекції 1904–1905, опубліковані Гайдеггером 1928; програма феноменології викладена в статті «Філософія як строга наука», 1911, книзі «Ідеї для чистої феноменології та феноменологічної філософії», 1913);
4) поточнення проєкту феноменології з розробкою нового обґрунтування логіки (праці «Формальна і трансцендентальна логіка», «Досвід і судження. Дослідження до генеалогії логіки»; обидві — 1929), концепції трансцендентального Его (етологія) та його конститутивних проблем, опрацювання «поля трансцендентального досвіду», проблем трансцендентальної суб’єктивності («Паризькі доповіді», 1929; «Картезіанські медитації», 1931);
5) соціально-філософські, ціннісно-етичні, філософсько-історичні аспекти, що стали чільними у пізніх працях Гуссерля під впливом драматичних подій 1920–1930-х — докладне опрацювання таких тем, як-от криза європейського людства, життєвий світ та його історичні a priori, «телос» всесвітньої історії, суб’єктивності та інтерсуб’єктивності, конституювання (нім. Konstitution), зокрема соціального світу, проблематика філософії як строгої науки, ролі філософії у європейській культурі й самоусвідомленні людства («Криза європейських наук і трансцендентальна феноменологія», 1936; повний текст рукопису видано посмертно, 1954).
Попри варіативний характер, численну й урізноманітнену тематику феноменології, наявність безлічі бічних галузок і фрагментарність розвитку, її розглядають як відносно цілісне й систематизоване вчення, що сполучає різні аспекти й повороти досліджень.
Головним внеском Гуссерля у філософію власне і є створення й розпрацювання феноменології як вчення про метод, теорію пізнання і свідомості, що спирається на методологічні передумови, головна з яких — трансценденталізм.
Методологічний аспект пов’язаний із розробкою підготовчих процедур для функціонування феноменологічної редукції й феноменологічного методу та їх застосування до різних тем. Включає розпрацювання і змістовне наповнення таких понять, як-от «інтенціональність», «епохе», «ноема» і «ноезис», «чиста свідомість», «ейдетична редукція», «трансцендентальна редукція», «переживання», «життєвий світ», «парадокс інтерсуб’єктивності», «конституювання».
Мислитель висуває за мету відтворити філософію як «чисту науку», що була певною мірою спотворена натуралізмом і психологізмом. Із опертям на розроблений феноменологічний метод розрізняє філософію як історичний факт певної епохи та як ідею безконечного завдання. Вбачає відтак головну функцію філософії — через постійну рефлексивність, вище самоусвідомлення, в якому все постає як відгалуження безконечного завдання, — відродити дух у формі універсальної відповідальної науки — про буття, норми та екзистенцію.
Гуссерль належить до класиків філософії 20 ст. Залишив велику за обсягом, частково не опубліковану спадщину. Ідеї Гуссерля значуще вплинули на формування екзистенціалізму, феноменологічної соціології та історичної герменевтики, зокрема через вплив на таких філософів, як-от: О. Фінк, М. Шелер, М. Гайдеґґер, Ж.-П. Сартр, Е. Левінас, Р. Карнап, М. Мерло-Понті, Р. Інгарден, Я. Паточка, М. Л. Дюфрен. Подальший діалог інноваційних гуссерлівських теорій із нашими сучасниками, завдяки оприлюдненим архівним матеріалам, епістолярним джерелам, чинить вплив на філософію розуму та філософію мови, онтологію та епістемологію, філософію логіки, математики та філософію науки, а також на етичну теорію, духовні пошуки. «У нас скрізь відчувається нагальна потреба у розумінні духу», — ці слова Гуссерля дотепер лишаються актуальними.
Визнання
Нагороджений медаллю Гельмгольца (1921) за внесок у фізику та математику, отримав численні почесні ступені від: Єврейського народного університету в Берліні (1937), університетів Геттінгена, Кракова, Гамбурга, Гайдельберга, Лемберга (тепер Львівський національний університет імені Івана Франка).
Праці Гуссерля перекладено багатьма мовами, зокрема й українською.
Завдяки зусиллям його учня, францисканського священника Г. Лео Ван Бреда (1911–1974; Бельгія), який 1939 зміг вивезти рукописи (понад 40 тис. аркушів) і наукову бібліотеку філософа, у Левенському католицькому університеті було засновано Архів Гуссерля, Центр вивчення спадщини Гуссерля (діє дотепер, офіційний сайт: https://hiw.kuleuven.be/hua/editionspublications). Подібні центри створені в інших європейських архівах (у містах Кельні, Фрайбурзі). Матеріали систематично публікують: виходить багатотомна «Гуссерліана» (проєкт повного зібрання творів філософа, натепер налічує 43 томи), серія «Phaemenologica», низка періодичних видань у різних країнах Європи, Америки, Азії. З’являються нові дослідження життя і творчості мислителя.
Меморіальну дошку Гуссерлю встановлено на будинку, де він народився, у м. Простейові, Чехія.
Праці
- Logische Untersuchungen : in 3 bd. 4 aufl. Halle : M. Niemeyer, 1928.
- Vorlesungen zur Phänomenologie des inneren Zeitbewusstseins. Halle : M. Niemeyer, 1928. 496 p.
- Formale und transzendentale Logik. Versuch einer Kritik der logischen Vernunft. Halle : M. Niemeyer, 1929. 298 p.
- Husserliana: Gesammelte Werke : in 43 bd. Den Haag : Nijhoff, 1950–2020.
- Ideen zu einer reinen Phänomenologie und phänomenologischen Philosophie. Dordrecht : Springer, 1991. 446 р.
- А н г л. п е р е к л. — Ideas Pertaining to a Pure Phenomenology and to a Phenomenological Philosophy : in 3 vol. Dordrecht : Kluwer Academic, 1982–1989.
- On the Phenomenology of the Consciousness of Internal Time (1893–1917). Dordrecht : Kluwer Academic, 1991. 408 p.
- Philosophy of Arithmetic. Dordrecht : Kluwer Academic, 2003. 580 p.
- Logic and General Theory of Science. Cham : Springer, 2019. 437 p.
- У к р. п е р е к л. — Криза європейського людства і філософія / Пер. Е. Причепій // Сучасна зарубіжна філософія. Течії і напрями. Київ : Ваклер, 1996. С. 61–94.
- Криза європейських наук і трансцендентальна феноменологія. Вступ до феноменологічної філософії / Пер. Р. Скакун // Філософська думка. 2002. № 3. С. 134–149.
- Досвід і судження. Дослідження генеалогії логіки / Пер. В. Кебуладзе. Харків : Фоліо, 2018. 372 с.
- Ідеї чистої феноменології і феноменологічної філософії / Пер. В. Кебуладзе. Харків : Фоліо, 2020. 348 с.
- Картезіанські медитації. Вступ до феноменології / Пер. А. Вахтель. Київ : Темпора, 2021. 304 с.
Література
- Кошарний С. О. Феноменологічна концепція філософії Е. Гуссерля: Критичний аналіз. Київ : Український Центр духовної культури, 2005. 372 с.
- Moran D. Edmund Husserl: Founder of Phenomenology. Cambridge; Malden : Polity Press, 2005. 297 р.
- Smith D. W. Husserl. 2nd еd. London : Routledge, 2013. 496 р.
- Богачов А., Вахтель А., Кебуладзе В. та ін. Гусерлеві феноменологічні осяяння в українському викладі // Філософська думка. 2020. № 1. С. 135–138.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Наконечна О. П. Гуссерль, Едмунд // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Гуссерль, Едмунд (дата звернення: 3.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 01.04.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
