Барселона (футбольний клуб)
.svg.png)
«Барсело́на» (ісп., каталон. «Barcelona») — професійний футбольний клуб (Іспанія, Каталонія). Базується в м. Барселоні. Стадіон клубу — «Камп Ноу» (ісп., каталон. Camp Nou), вміщує 99 354 глядача.
Клубні кольори — синій та гранатовий. Основна домашня форма — синьо-гранатові футболки і гетри, сині або синьо-гранатові труси.
Зміст
Історична довідка
Історія клубу розпочалася 22.11.1899, коли Ж. Гампер (1877–1930; Швейцарія — Іспанія), заступник директора залізничної компанії «Феррокарілес де Сарріа» (ісп. Compañía de los Ferrocarriles de Sarrià») і спортсмен, опублікував у барселонському спортивному тижневику «Лос Депортес» («Los Deportes»; «Спорт») замітку, в якій закликав заснувати футбольний клуб. 29.11.1899 він і ще 11 каталонців та іноземців, які мешкали у м. Барселоні, зібралися у гімнастичній залі Соле, щоб заснувати футбольну асоціацію з назвою та гербом м. Барселони. Кольорами футболок були обрані синій та гранатовий, як у клубу «Базель».
08.12.1899 клуб провів свій перший матч на велодромі Бонанова проти команди англійців, які мешкали у м. Барселоні. Команда новоутвореного клубу програла 0:1. Згодом команда грала у першостях Каталонії (єдиного Чемпіонату Іспанії ще не існувало), 1902, 1903, 1905, 1909 вона здобувала чемпіонські титули, а 1910 вперше виграла Кубок короля. 14.03.1909 було відкрито перший власний стадіон клубу — «Ла Індустрія», а 20.05.1922 — другий стадіон «Камп де Лес Корс», що прийшов на зміну першому та був домашньою ареною клубу до 1957.
Перші значні успіхи клубу пов’язують з тренером Дж. Грінвеллом (1884–1942; Велика Британія — Колумбія), який виграв з «Барселоною» 6 разів Чемпіонат Каталонії та двічі — Кубок короля. У ці роки за клуб грали воротар Р. Самора Мартінес (1901–1978; Іспанія), якого вважають найсильнішим воротарем іспанського футболу, півзахисник Х. Самітьєр Вілальта (1902–1972; Іспанія), нападник П. Алькантара Р’єстра (1896–1964; Філіппіни — Іспанія).
30.06.1929 «Барселона» стала першим в історії чемпіоном Ла Ліги (на той час ще не мала офіційного статусу Чемпіонату Іспанії).
У період Громадянської війни в Іспанії 1936–1939 та Другої світової війни футбольний клуб спіткали труднощі.
Новий успіх прийшов до клубу з поверненням до нього Х. Самітьєра (вже як тренера). Під його керівництвом «Барселона» 1945 виграла свій другий чемпіонський титул, а також Золотий кубок Аргентини (попередник Суперкубка Іспанії).
Наступним тренером (1947–1950) був Е. Фернандес Віола (1912–1985; Уругвай). З ним «Барселона» здобула ще два чемпіонських титули (1948, 1949). У ці роки за клуб грав нападник С. Родрігес Альварес (1920–1995; Іспанія), який забив 230 м’ячів у 350 матчах і став на багато років найкращим бомбардиром клубу (лише 2012 його випередив Л. Мессі).
На початку 1950-х «Барселону» очолив тренер Ф. Даучик (1910–1986; Словакія — Іспанія), за 4 сезони під його керівництвом клуб двічі став чемпіоном Іспанії та здобув низку трофеїв — 3 Кубки Генералісимуса (тепер Кубок короля), Латинський кубок і Кубок Еви Дуарте (тепер Суперкубок Іспанії). Тоді у складі «Барселони» лідером команди був Л. Кубала (1927–2002; Угорщина — Іспанія), який виступав на позиціях нападника і плеймейкера.
24.09.1957 було відкрито новий Стадіон клубу «Барселона», який згодом 2000 офіційно отримав назву «Камп Ноу» («Нове поле»). Під керівництвом тренера Е. Еррери (1916–1997; Аргентина — Франція — Італія), який очолював клуб 1958–1960, «Барселона» не тільки двічі здобула чемпіонство Іспанії, а й виграла 1958 свій перший міжнародний трофей — Кубок ярмарків (тепер Кубок Ліги Європи). У першій грі фінального поєдинку «Барселона» зіграла внічию з командою м. Лондона (2:2), а в другій зустрічі перемогла (6:0). У другому розіграші Кубку ярмарків (1960) «Барселона» теж була переможницею, здолавши у фіналі команду Бірмінгема (0:0 і 1:4).
Після цих переможних років до 1974 настав кризовий період тимчасового занепаду, позначений лише перемогою у Кубку ярмарків (1966) і трьома перемогами у Кубку Іспанії (1963, 1968, 1971) та відсутністю титулів чемпіона Іспанії.
Новий період розпочався з приходом тренера Р. Міхелса (1928–2005; Нідерланди — Бельгія). Він намагався привити команді «тотальний футбол», основними принципами якого є компактність, універсальність і аритмія. Для цього «Барселоною» були куплені у клуба «Аякс» (Амстердам), звідки прийшов до неї тренер, нападник Й. Кройф і півзахисник Й. Неєскенс (нар. 1951; Нідерланди).
1974 «Барселона» знов стала чемпіоном Іспанії, у боротьбі за титул зуміла переграти свого принципового суперника «Реал» (Мадрид) на його полі з рахунком 5:0. Завдяки тренеру Р. Міхелсу склався своєрідний стиль гри, який надалі вирізнятиме «Барселону» з-поміж інших клубів.
1979 була відкрита молодіжна академія клубу — Ла Масія. Того ж року «Барселона» вперше стала переможницею Кубку володарів кубків, у фіналі перегравши «Фортуну» з м. Дюссельдорфа (4:3), а 1982 — вдруге, здобувши перемогу над клубом «Стандарт» (Льєж, Бельгія) — 2:1. Але справжній прорив стався після того, як до клубу повернувся Й. Кройф, вже як тренер (1988–1996). «Барселона» виграла 4 рази Чемпіонат Іспанії (1991–1994), 2 Кубки короля (1988, 1990), третій Кубок володарів кубків (1989), Лігу чемпіонів і Суперкубок Європи (обидва — 1992). Й. Кройф культивував у клубі «тотальний футбол», в який раніше грав (воротар є першим атакувальним гравцем, а бомбардир — першим захисником).
Після нетривалого керівництва тренера Б. Робсона (1933–2009; Велика Британія), який практикував прагматичний футбол, 1997 клуб знов очолив тренер з Нідерландів — Л. ван Гал (нар. 1951). Він запросив до команди своїх співвітчизників, зокрема П. Клюйверта (нар. 1976). Команда виграла 2 чемпіонські звання в Іспанії (1998, 1999), Кубок Іспанії (1998), Суперкубок Європи (1997), грала в атакувальний футбол, розвиваючи стиль, започаткований Й. Кройфом.
Наступним нідерландським тренером «Барселони» був Ф. Райкард (нар. 1962). Він перебудував і оновив команду, уже через півроку вона стала надзвичайно потужною та грала в гарний футбол з короткими і швидкими пасами, високим пресингом. 2004 за основну команду почав грати вихованець клубу Л. Мессі. «Барселона» виграла Чемпіонат Іспанії 2005, а 2006 до цього титулу додала ще виграш у Лізі чемпіонів, у фіналі турніру вона перемогла лондонський «Арсенал».
На зміну Ф. Райкарду 2008 прийшов Ж. Гвардіола (нар.1971, Іспанія), який як гравець був членом команди Й. Кройфа. Він зберіг принципи гри свого попередника, додав до них сувору ігрову дисципліну та вимогливість. Успіх «Барселони» Ж. Гвардіоли ґрунтувався на лідерстві капітана К. Пуйоля (нар. 1978), грі плеймейкерів А. Іньєсти (нар. 1978) і Хаві Ернандеса (нар. 1980) та ефективності нападників, насамперед Л. Мессі. Використовувалася тактика, що отримала назву «тіки-така» (в її основі — короткий пас, рух м’яча у різних зонах поля, постійне володіння м’ячем, перехід до зональної опіки). Гвардіола виграв з «Барселоною» 2009 одразу шість титулів, здобув перемоги в Чемпіонаті Іспанії, Кубку короля, Суперкубку Іспанії, Лізі чемпіонів, Суперкубку УЄФА і Клубному чемпіонаті світу. Загалом за 2009–2012 він здобув з «Барселоною» як тренер 14 титулів, ставши найтитулованішим тренером в історії клубу.
Під керівництвом тренера Луїса Енріке (нар. 1970) команда грала за тими ж принципами, що й при Гвардіолі. Ключовими атакувальними гравцями 2014–2017 були Л. Мессі, Неймар (нар. 1992; Бразилія) та Луїс Суарес (нар. 1987; Уругвай).
Після 2017 настав період спаду. «Барселона» спромоглася здобути перемоги в Чемпіонаті Іспанії (2018, 2019) та Кубку короля (2018, 2021), але успіхів у виграші єврокубків не було. У клубі виникли економічні проблеми. У серпні 2021 клуб залишив Л. Мессі.
З листопада 2021 головним тренером «Барселони» став її колишній гравець Хаві Ернандес, який будує нову команду.
Структура
Клуб «Барселона» — некомерційне громадське товариство, яке не можна придбати у власність (на відміну від клубів, що є анонімними товариствами), можна лише стати членом цього товариства. У клуба понад 170 тис. членів.
У складі клубу — футбольна академія, жіноча команда, резервна команда, юнацька команда, молодіжна команда, команда легенд, команда для людей з затримкою розумового розвитку, літній табір.
Жіноча команда, заснована 2001, виграла (на 2021) загалом 20 офіційних титулів у клубних змаганнях, зокрема 2021 — жіночу Лігу чемпіонів, а півзахісниця А. Путельяс (нар. 1994) здобула нагороду «Золотий м’яч» (2021).
У клубі також є команди з баскетболу, гандболу, футзалу, роликового хокею, кіберспорту.
Гравці
Найвідоміші гравці за всю історію клубу: Ж. Гампер (Швейцарія, у клубі 1899–1903, нападник, 50 матчів, 121 гол), П. Алькантара Р’єстра (Іспанія, у клубі 1912–1916 і 1918–1927, нападник, 177 матчів, 200 голів), Х. Самітьєр Вілальта (Іспанія, у клубі 1919–1932, нападник, 360 матчів, 184 голи), Р. Самора Мартінес (Іспанія, у клубі 1919–1922, воротар, 38 матчів, не забивав), С. Родрігес Альварес (Іспанія, у клубі 1939–1955, нападник, 350 матчів, 230 голів), Ш. Кочиш (Угорщина, у клубі 1958–1965, нападник, 235 матчів, 151 гол), Л. Кубала (Угорщина — Іспанія,у клубі 1951–1961, нападник, 186 матчів, 131 гол), К. Решак-і-Серда (Іспанія, у клубі 1965–1981, півзахисник, 328 матчів, 81 гол), Й. Кройф (Нідерланди, у клубі 1973–1978, нападник, 143 матчі, 48 голів), Й. Неєскенс (Нідерланди, у клубі 1974–1979, півзахисник, 140 матчів, 35 голів), М. Лаудруп (Данія, у клубі 1989–1994, атакувальний півзахисник, 166 матчів, 44 голи), Р. Куман (Нідерланди, у клубі 1989–1995, захисник, півзахисник, 192 матчі, 67 голів), Ж. Гвардіола (Іспанія, у клубі 1990–2001, півзахисник, 263 матчі, 6 голів), К. Пуйоль (Іспанія, у клубі 1999–2014, захисник, 392 матчі, 12 голів), Рональдінью (Бразилія, у клубі 2003–2008, атакувальний півзахисник, 145 матчів, 70 голів), С. Ето’о (Камерун, у клубі 2004–2009, нападник, 144 матчі, 108 голів), Хаві Ернандес (Іспанія, у клубі 1998–2015, півзахисник, 505 матчів, 58 голів), А. Іньєста (Іспанія, у клубі 2002–2018, півзахисник, 442 матчі, 35 голів), Л. Мессі (Аргентина, у клубі 2004–2021, нападник, 520 матчів, 474 голи).
«Барселона» і Україна
У складі футбольного клубу «Барселона» 2009–2010 грав український футболіст, захисник Д. Чигринський (12 матчів, м’ячів не забивав).
Колишній футболіст (атакувальний півзахисник) «Барселони» (1994–1996) Йоган Йорді Кройф (нар. 1974; Нідерланди; син тренера Й. Кройфа) грав 2006–2008 за український клуб «Металург» (Донецьк), зіграв 28 матчів, м’ячів не забивав.
17.11.2021 тренером жіночої збірної України з футболу призначений Л. Кортес (нар. 1986; Іспанія), який працював 2019–2021 тренером жіночої команди «Барселони» і виграв з нею Лігу чемпіонів.
Часто граючи у Лізі чемпіонів, клуб «Барселона» зустрічався з українськими клубами.
| Дата | Матч | Рахунок |
|---|---|---|
| 27.09.1978 | «Шахтар» (Донецьк) — «Барселона» | 1:1 |
| 13.09.1978 | «Барселона» — «Шахтар» (Донецьк) | 3:0 |
| 06.09.1991 | «Динамо» (Київ) — «Барселона» | 2:3 |
| 20.03.1991 | «Барселона» — «Динамо» (Київ) | 1:1 |
| 04.03.1992 | «Динамо» (Київ) — «Барселона» | 0:2 |
| 18.03.1992 | «Барселона» — «Динамо» (Київ) | 3:0 |
| 15.09.1993 | «Динамо» (Київ) — «Барселона» | 3:1 |
| 29.09.1993 | «Барселона» — «Динамо» (Київ) | 4:1 |
| 22.10.1997 | «Динамо» (Київ) — «Барселона» | 3:0 |
| 05.11.1997 | «Барселона» — «Динамо» (Київ) | 0:4 |
| 29.09.2004 | «Барселона» — «Шахтар» (Донецьк) | 3:0 |
| 07.12.2004 | «Шахтар» (Донецьк) — «Барселона» | 2:0 |
| 01.10.2008 | «Шахтар» (Донецьк) — «Барселона» | 1:2 |
| 09.12.2008 | «Барселона» — «Шахтар» (Донецьк) | 2:3 |
| 28.08.2009 | «Барселона» — «Шахтар» (Донецьк) | 1:0 |
| 20.09.2009 | «Барселона» — «Динамо» (Київ) | 2:0 |
| 09.12.2009 | «Динамо» (Київ) — «Барселона» | 1:2 |
| 06.04.2011 | «Барселона» — «Шахтар» (Донецьк) | 5:1 |
| 12.04.2011 | «Шахтар» (Донецьк) — «Барселона» | 0:1 |
| 04.11.2020 | «Барселона» — «Динамо» (Київ) | 2:1 |
| 24.10.2020 | «Динамо» (Київ) — «Барселона» | 0:4 |
| 20.10.2021 | «Барселона» — «Динамо» (Київ) | 1:0 |
| 02.11.2021 | «Динамо» (Київ) — «Барселона» | 0:1 |
Досягнення
Досягнення клубу «Барселона» на міжнародній арені: володар Кубка європейських чемпіонів — Ліги чемпіонів (1992, 2006, 2009, 2011, 2015), Кубка ярмарків (тепер Кубок УЄФА; 1958, 1960, 1966), Кубка володарів кубків УЄФА (1979, 1982, 1989, 1997), переможець Клубного чемпіонату світу (2010, 2012, 2016), Суперкубка УЄФА (1993, 1998, 2010, 2012, 2016), Латинського кубка (1949, 1952), Кубок Піренеїв (1910, 1911, 1912, 1913).
На внутрішній арені «Барселона» вигравала: Чемпіонат Іспанії (1929, 1945, 1948, 1949, 1952, 1953, 1959, 1960, 1974, 1985, 1991–1994, 1998, 1999, 2005, 2006, 2009–2011, 2013, 2015, 2016–2018, 2019), Кубок короля (1910, 1912, 1913, 1920, 1922, 1925, 1926, 1928, 1942, 1951–1953, 1957, 1959, 1963, 1968, 1971, 1978, 1981, 1983, 1988, 1990, 1997, 1998, 2009, 2012, 2015–2018, 2021), Суперкубок Іспанії (1984, 1992, 1993, 1995, 1997, 2006, 2007, 2010–2012, 2014, 2017, 2019), Кубок іспанської ліги (1983, 1986), Кубок Еви Дуарте (1949, 1952, 1953), а також багаторазово Чемпіонат Каталонії, Кубок і Суперкубок Каталонії.
Література
- Ролан Т. Футбол. Все легендарные клубы мира / Пер. с фр. Москва : АСТ, 2008. 192 с.
- Іванов О. В., Миленко В. О., Панкратов Є. П. та ін. Кращі футбольні клуби Європи. Харків : Пелікан, 2010. 192 с.
- Миленко В. Повна історія Ель Класіко. «Барселона» проти «Реала». 2-ге вид., допов. Мелітополь : Видавничий будинок Мелітопольської міської друкарні, 2018. 562 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Глухова С. В. Барселона (футбольний клуб) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Барселона (футбольний клуб) (дата звернення: 15.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 04.01.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
