Бартель, Курт
Ба́ртель, Курт Ва́льтер [ нім. Barthel, Kurt Walter; псевдонім КуБа (нім. KuBa); 08.06.1914, м. Гарнсдорф, тепер у складі муніципалітету Ліхтенау, земля Саксонія, Німеччина — 12.11.1967, м. Франкфурт-на-Майні, тепер земля Гессен, Німеччина] — письменник, драматург, сценарист, почесний доктор Університету Ростока (з 1960), член Німецької академії мистецтв (з 1953). Писав німецькою мовою.
|
Бартель, Курт (Barthel, Kurt Walter) | |
|---|---|
| Псевдоніми | KuBa |
| Народження | 08.06.1914 |
| Місце народження | Гарнсдорф |
| Смерть | 12.11.1967 |
| Місце смерті | Франкфурт-на-Майні |
| Місце поховання | Росток |
| Напрями діяльності | літературна творчість, журналістика, драматургія |
Життєпис
Народився в сім’ї залізничника (батько загинув ще до народження сина). Відвідував початкову школу. Навчався приватно в майстерні художника у м. Хемніці (1928–1932), став художником-декоратором. З юних років цікавився політикою.
Заснував у своєму рідному місці осередки організацій Соціалістична робітнича молодь та Соціалістична молодь Німеччини, вступив до Соціал-демократичної партії Німеччини (1933). Після приходу до влади у Німеччині нацистів 1933 емігрував. Спочатку поїхав до м. Праги, де познайомився з письменником Л. Фюрнбергом (1909; тепер Чехія — 1957; Німеччина), під впливом якого захопився ідеями комунізму. Разом з Л. Фюрнбергом брав участь у роботі аматорського театрального гуртка «Нове життя». Працював репортером німецької газети «Роте Фане» («Rote Fahne»; «Червоний прапор»), публікував у ній вірші та репортажі. Співпрацював також з німецькомовним журналом «Ворт» («Das Wort»; «Слово»), який виходив у м. Москві. 1934 мешкав деякий час у містах Відні (Австрія) та Загребі (тепер Хорватія). З 1937 був редактором німецького журналу «Арбайтер-Іллустрірте-Цайтунг» («Arbeiter-Illustrierte-Zeitung»; «Ілюстрована робітнича газета»), що виходив в еміграції в м. Празі.
З 1939 жив у Великій Британії. Там працював будівельником і сільськогосподарським робітником, писав основну частину свого поетичного циклу «Поема про людину» («Gedicht vom Menschen»). Став членом організації Вільної німецької молоді, заснованої у Великій Британії. Тимчасово був інтернований до табору як громадянин ворожої країни (1940).
У жовтні 1946 повернувся до Німеччини (Німецької Демократичної Республіки, НДР) та став членом Соціалістичної єдиної партії Німеччини. Спочатку працював редактором у партійному видавництві «Карл Дітц Верлаг Берлін» («Karl Dietz Verlag Berlin»), а 1947 став культурним директором на сталеплавильному заводі. З 1949 перебував на творчій роботі. 1950 заочно навчався у партійній школі. Був депутатом Народної палати НДР (1950–1958), членом ПЕН-центру Німеччини (з 1951), членом Центрального комітету Соціалістичної єдиної партії Німеччини (з 1952), першим секретарем Спілки німецьких письменників (з 1952).
Від 1956 до кінця життя був головним драматургом Народного театру м. Ростока. Страждав на кардіологічне захворювання. Помер під час гастролей театру з політичним ревю «50 червоних гвоздик». Присутні серед глядачів студенти — прихильники маоїзму протестували через недостатню (на їхню думку) революційність текстів вистави. Це спровокувало у письменника серцевий напад. Похований на Новому цвинтарі у м. Ростоку.
Творчість
Своїми учителями в поезії вважав Е. Вайнерта, В. Вітмена та В. Маяковського. Твори вирізняє багатоманіття ритмів, динамічність образів.
У епічному циклі «Поема про людину» (1948) уславив перемогу над нацизмом. У віршах циклу поєднує епічні та фольклорні елементи (баладні, пісенні, сатиричні тощо).
Вірш «Звернення 1936» («Aufruf 1936») описує безглуздість і руйнування війни. Твір поклав на музику Д. Шостакович.
Одна з основних у поезії — тема миру, до якої звернувся у віршах «Проти війни» («Gegen Krieg»), «Німеччина» («Deutschland») та інших. У деяких творах не обійшовся без кліше. Створив «Кантату про Сталіна» («Kantate auf Stalin»; 1949, музика Ж. К. Фореста).
Після відвідин СРСР написав книгу нарисів «Думки в польоті» («Gedanken im Fluge», 1949) про німецько-радянські зв’язки.
Драматична балада «Клаус Штертебекер» («Klaus Störtebeker»; 1959) розповідає про легендарного пірата та народного месника. Твір виконувався в рамках «Рюгенського фестивалю» (1959–1961 та 1980–1981) хором (близько 2 000 учасників).
Писав також кіносценарії. У фільмі «Сім’я Бентін» (1950, режисери С. Дудов, К. Метциг, Р. Грошопп) на основі історії однієї родини показано контраст між життям у двох німецьких державах. Автор сценаріїв фільмів, знятих на кіностудії «Дефа»: «Відьми» (1954, режисер Г. Шпісс), «Замки та хати» (1957, режисер К. Метциг), «Не забувай мою Траудель» (1957, режисер К. Метциг) та інших.
Переклав п’єсу У. Датта (1929, тепер Бангладеш — 1993, Індія) «Непереможний В’єтнам» (1967), а також вірші В. Незвала «Я оспівую мир» (1951), Р. Гамзатова «Кавказька рапсодія» (1967) та інші.
Нагороди та визнання
Лауреат Національної премії НДР (1949 і 1958, 1959) за «Поему про людину», за фестивальні програми та за драматичну баладу «Клаус Штертебекер», а також літературної премії Вільної німецької федерації профспілок (1957). Нагороджений медаллю Е. Вайнерта (1957). У НДР було засновано медаль Бартеля (1979) та культурну премію. Іменем Бартеля названо вулиці та школи.
Твори
- Gedicht vom Menschen. Berlin : Volk und Welt, 1951. 188 p.
- Klaus Störtebeker. Leipzig : Hofmeister, 1959. 205 p.
- Vergeßt mir meine Traudel nicht. Filmerzählungen. Halle; Leipzig : Mitteldeutscher Verlag, 1974. 198 p.
- Gedichte 1916 bis 1956: eine Auswahl. Frankfurt am Main : Büchergilde Gutenberg, 1976. 330 p.
- Zack streitet sich mit der ganzen Welt. Erzählungen. Halle; Leipzig : Mitteldeutscher Verlag, 1982. 271 p.
Література
- Greulich Е. R. Kuba. Berlin : Verlag Neues Leben, 1953. 45 p.
Автор ВУЕ
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 21.07.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
Покликання на цю статтю: Бартель, Курт // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бартель, Курт (дата звернення: 15.05.2024).
