Баталов, Олексій Володимирович
Бата́лов, Олексі́й Володи́мирович (рос. Баталов Алексей Владимирович; 20.11.1928, м. Владимир, тепер Російська Федерація — 15.06.2017, м. Москва, тепер Російська Федерація) — актор театру та кіно, кінорежисер, сценарист, народний артист СРСР (з 1976).
|
Баталов, Олексій Володимирович (Баталов Алексей Владимирович) | |
|---|---|
| Народження | 20.11.1928 |
| Місце народження | Владимир |
| Смерть | 15.06.2017 |
| Місце смерті | Москва |
| Напрями діяльності | кіномистецтво, театральне мистецтво |
Життєпис
Народився в сім’ї акторів. 1933 з матір’ю переїхав до м. Москви, його вітчимом став В. Ардов.
Під час німецько-радянської війни 1941–1945 у липні 1941 з матір’ю евакуйовано в Татарстан, де з 14 років почав працювати в створеній матір’ю театральній трупі, спочатку як робочий сцени, згодом грав епізодичні ролі (уперше вийшов на сцену). 1950 закінчив Школу-студію імені В. І. Немировича-Данченка Московського художнього академічного театру СРСР ім. М. Горького (МХАТ; тепер Школа-студія імені В. І. Немировича-Данченка Московського художнього театру імені А. П. Чехова), почав працювати в Центральному театрі Радянської армії (тепер Центральний академічний театр Російської армії). 1953 увійшов до групи МХАТ, де працював три роки.
У 1960-ті працював режисером на радіо, озвучував мультфільми.
1957–1975 працював актором і режисером кіностудії «Ленфільм» (тепер м. Санкт-Петербург).
Від 1975 викладав, а з 1989 завідував кафедрою акторської майстерності у Всесоюзному державному інституті кінематографії (тепер Всеросійський державний інститут кінематографії імені С. А. Герасимова).
2007–2013 — президент Російської академії кінематографічних мистецтв «Ніка». Академік Національної академії кінематографічних мистецтв і наук Росії (2016).
Упродовж багатьох років був секретарем правління Союзу кінематографістів СРСР, головою комісії Всесоюзної центральної ради професійних спілок (ВЦРПС) із присвоєння премій в галузі літератури, мистецтва та журналістики, вів громадську роботу в Комітеті захисту миру, асоціації «Батьківщина».
В останні роки життя в кіно знімався мало, займався переважно викладацькою діяльністю та літературною роботою.
У 2014 підтримав позицію В. Путіна щодо анексії Криму Російською Федерацією.
Творчість
Дебютом Баталова в кіно стала епізодична роль у фільмі «Зоя» (1944, реж. Л. Арнштам).
Найбільшу популярність Баталову принесла роль Бориса Бороздіна в картині «Летять журавлі» (1957, реж. М. Калатозов).
1959 спробував себе в режисурі, зняв фільм «Шинель», в якому відкрив талант Р. Бикова (1929–1998, тепер Україна — Російська Федерація). У кінорежисурі Баталов був прихильником реалізму, бережно ставився до літературного оригіналу, який визначав форму і стиль кіноекранізації. Спільно з Й. Шапіро (1907–1989, тепер Білорусь — Російська Федерація) 1966 здійснив екранізацію повісті-казки Ю. Олеші «Три товстуни», 1973 зняв фільм «Гравець» за повістю Ф. Достоєвського.
Зіграв у 35 фільмах, серед яких «Зірка привабливого щастя» (1975; реж. В. Мотиль), мелодрама «Москва сльозам не вірить» (1979; реж. В. Меньшов) та ін.
Автор книг «Діалоги у антракті» (1975), «Доля та ремесло» (2019).
Визнання
Приз Каннського кінофестивалю кращому акторському складу, фільм «Велика сім’я» (1955).
Заслужений артист РСФСР (1964).
Державна премія імені братів Васильєвих (1966) за роль Дмитра Олексійовича Гусєва у фільмі «Дев’ять днів одного року».
Народний артист РСФСР (1969); народний артист СССР (1976).
Державна премія СССР (1981) за роль Георгія Івановича у фільмі «Москва сльозам не вірить».
Орден «За заслуги перед Вітчизною» ІІІ ступеня (1998) за визначний внесок у розвиток вітчизняного кіномистецтва, ІІ ступеня (2008) за визначний внесок в розвиток вітчизняної культури, багатолітню творчу і педагогічну діяльність.
Державна премія Російської Федерації (2005).
Премія Московського міжнародного кінофестивалю «За внесок у світовий кінематограф» (2007) та ін.
У м. Бугульмі Республіки Татарстан (Російська Федерація) ім’я Баталова присвоєно державному російському драматичному театру.
Література
- Кто есть кто в мире. ОЛМА Медиа Групп, 2003. 1678 с.
- Захарчук М. Алексей Баталов. Жизнь. Игра. Трагедия.Litres, 2018.
- Соловьев С. Те, с которыми я... Алексей Баталов. Litres, 2022.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Баталов, Олексій Володимирович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Баталов, Олексій Володимирович (дата звернення: 15.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 16.01.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
