Бачинський, Лев Васильович
Бачи́нський, Лев Васи́льович (14.07.1872, с. Серафинці, тепер Коломийського району Івано-Франківської області, Україна — 11.04.1930, м. Відень, за іншими даними м. Грімменштайн, земля Нижня Австрія, Австрія; похований в м. Івано-Франківську, Україна) — державний і політичний діяч, адвокат, публіцист.
|
Бачинський, Лев Васильович | |
|---|---|
| Народження | 14.07.1872 |
| Місце народження | Серафинці |
| Смерть | 11.04.1930 |
| Місце смерті | Відень |
| Alma mater | Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича |
| Місце діяльності | Українська радикальна партія, Українська Національна Рада, Союз українських адвокатів |
| Напрями діяльності | публіцистика, політика, адвокатура |
Життєпис
Народився у сім’ї директора народної школи. Навчався в Коломийській гімназії (1883–1891), на юридичному факультеті Чернівецького університету (1891–1896; тепер Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича). Під час навчання був членом студентського товариства «Союз».
Працював у адвокатській канцелярії Т. Окуневського в м. Городенці (тепер Коломийського району Івано-Франківської області). Займався адвокатською практикою у містах Снятині, Калуші, Стрию.
З 1898 — член Української радикальної партії. 1900 брав участь у заснуванні першого спортивно-пожежного товариства «Січ» у с. Заваллі (тепер Коломийського району Iвано-Франківської області). 1907–1918 — депутат австрійського парламенту, був також депутатом галицького сейму. У парламенті та сеймі послідовно обстоював національні інтереси українського населення Галичини. Намагаючись заблокувати прийняття австрійським парламентом військового бюджету на 1912, виголосив промову, що тривала 13 год. 8 хв. і увійшла в історію як одна з найдовших.
1910 відкрив власну адвокатську канцелярію в м. Станиславові (тепер м. Івано-Франківськ). З 1914 до літа 1915 жив у м. Відні. З травня 1915 — заступник голови Загальної української ради. Співорганізатор Української Національної Ради у м. Львові (18–19.10.1918); учасник її галицької делегації у м. Відні. Водночас 01.11.1918 призначений комісаром Станиславівського повіту. У грудні 1918 був одним з ініціаторів переїзду уряду Західноукраїнської Народної Республіки до м. Станиславова.
Автор проєкту конституційного закону від 03.01.1919 про об’єднання ЗУНР із УНР. Обраний заступником голови Української Національної Ради (04.01.1919). Входив до складу її комісій: фінансової, військової, закордонних справ та суспільної опіки. Очолював делегацію ЗУНР, яка 22.01.1919 взяла участь в урочистій церемонії проголошення Акту злуки ЗУНР і УНР на Софійській площі у м. Києві.
Брав участь у роботі Трудового Конгресу України.
У лютому 1919 очолив комісію земельних справ Української Національної Ради, автор проєкту закону про земельну реформу, прийнятого 14.04.1919.
З березня 1919 — голова Української радикальної партії (з перервами). Після переходу в липні 1919 Української галицької армії за р. Збруч залишився в окупованому польськими військами м. Станиславові. Брав участь у міжпартійних з’їздах (3–4.06 і 3.09.1921). Входив до міжпартійної ради (1921–1923), яка підтримувала на міжнародній арені позицію Є. Петрушевича щодо Східної Галичини, спрямовану на відновлення незалежності ЗУНР дипломатичними заходами. Засудив рішення Ради послів Антанти від 14.03.1923 про остаточну передачу Східної Галичини Польщі.
Брав діяльну участь у створенні Союзу українських адвокатів (травень 1923), був заступником президента цієї організації (1925–1927). Виступав захисником на ряді політичних процесів. Публікував статті на правничі теми під псевдонімом «Юрист».
Був ініціатором створення Української соціалістично-радикальної партії (1926), обраний її головою. У 1928–1930 — посол до польського сейму. У березні 1928 на засіданні сейму з нагоди приходу до влади Ю. Пілсудського виступив з протестом проти польської окупаційної політики на українських землях, за що був арештований прямо в залі парламенту.
1930 виїхав на лікування до Австрії, де і помер.
Нагороди та визнання
На честь 120-річчя від дня народження Бачинського в с. Серафінцях йому встановлено пам’ятник (1992).
У м. Івано-Франківську у день 85-річниці проголошення Західноукраїнської Народної Республіки відкрито пам’ятник на честь проголошення столиці ЗУНР у м. Станиславові, на якому зображено барельєф Бачинського (2004, скульптор В. Довбенюк).
Іменем Бачинського названо одну з центральних вулиць м. Івано-Франківська (1991); у липні 1997 на одному з її будинків встановлено меморіальну дошку.
Праці
- Земельна реформа. Промова Дра Льва Бачинського // Народ. 1919. 16 берез. Ч. 4. С. 5–6.
- Обєднання України // Громадський Голос. 1928. 7 січ. Ч. 1–2. С. 2–3; 14 січ. Ч. 3. С. 2; 21 січ. Ч. 6. С. 2; 26 січ. Ч. 7. С. 2.
- Життя і змагання т. Льва Бачинського (Автобіографія) // Громадський голос. 1930. 19 квіт. Ч. 16. С. 2–3.
Література
- Історичні постаті Галичини XIX–XX ст. / Уклад.: Т. Войнаровський, І. Сохоцький. Париж; Сідней; Торонто; Нью Йорк : Осередок праці НТШ у Філядельфії, 1961. 247 с.
- Андрусяк Т. Г. Бачинський Лев Васильович // Юридична енциклопедія : у 6 т. / Відп. ред. Ю. С. Шемшученко. Київ : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. Т. 1. С. 203.
- Шкраб’юк П. В. Бачинський Лев Васильович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / Гол. ред. В. А. Смолій. Київ : Наукова думка, 2003. Т. 1. С. 209.
- Бачинський Лев Васильович // Петрів М. Й. Українські адвокати: державні, громадські, політичні та культурно-освітні діячі кінця ХІХ — першої половини ХХ ст. Київ : Юстініан, 2014. С. 25–42.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Паска Г. М. Бачинський, Лев Васильович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бачинський, Лев Васильович (дата звернення: 15.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 06.11.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
