Бачинський, Юліан Олександрович
Бачи́нський, Юліа́н Олекса́ндрович (28.03.1870, с. Новосілки, тепер с. Новосілка Тернопільського району Тернопільської області, Україна — 06.06.1940, точно невідомо, імовірно м. Медвеж’єгорськ, Республіка Карелія, Росія) — політичний і державний діяч, публіцист, видавець, науковець.
|
Бачинський, Юліан Олександрович | |
|---|---|
| Народження | 28.03.1870 |
| Місце народження | Новосілки |
| Смерть | 06.06.1940 |
| Місце смерті | Росія |
| Alma mater | Львівський національний університет імені Івана Франка |
| Напрями діяльності | Політичний і державний діяч, публіцист, видавець, науковець |
Життєпис
Народився в сім’ї священника, який згодом досяг високого становища в ієрархії УГКЦ.
Здобув початкову домашню освіту. Навчався в трьох гімназіях: Львівській із німецькою мовою викладання (1880–1882), Дрогобицькій реальній ім. Франца Йосипа (1882–1883), завершив середню освіту 1890 в Академічній гімназії м. Львова.
Того ж року вступив на юридичний факультет Львівського університету (тепер Львівський національний університет імені Івана Франка), навчався в Берлінському університеті. На гімназійні і студентські роки припало формування його політичних поглядів, яке відбувалося під впливом І. Франка та М. Драгоманова.
Двадцятирічним юнаком увійшов до «заряду» (керівництва) Русько-української радикальної партії (РУРП), обраного на її першому з’їзді 04–06.10.1890 в м. Львові.
Юліан Бачинський був одним із дев’яти засновників Української соціал-демократичної партії Галичини і Буковини (УСДП), установчі збори якої відбулися 17.09.1899 у м. Львові, понад 20 років входив у керівні органи партії, залишив помітний слід як соціал-демократичний теоретик.
На межі століть два роки вивчав робітничий рух в Австрії, Угорщині, Італії, Англії, Швейцарії. Франції. Після повернення додому ініціював проведення першої конференції УСДП, яка відбулася 21–22.03.1903 у м. Львові.
1905–1905 відвідав США й Канаду.
На початку Першої світової війни увійшов до створеної у Львові Головної української ради від соціал-демократичної партії.
1915 мобілізований до Австро-Угорської армії.
У жовтні 1918 став членом Української Національної Ради, яка проголосила створення Української держави, що згодом одержала назву ЗУНР.
1919 уряд Української Республіки призначив Ю. Бачинського Головою Надзвичайної дипломатичної місії УНР у м. Вашингтоні. Після дворічної роботи в США переїхав до м. Відня, а звідти — до м. Берліна, де з невеликими перервами прожив до 1933.
Наприкінці 1933 разом з донькою Оленою прибув до тодішньої столиці Радянської України м. Харкова, де влаштувався на роботу в «Українську радянську енциклопедію» і уклав угоду з видавництвом «Український робітник» про підготовку книги «16 років Радянської України».
У листопаді 1937 арештований органами НКВС. На допитах — індивідуальних і віч-на-віч — Ю. Бачинський жодного разу не свідчив проти своїх товаришів, хоча вони не відповідали йому тим самим. На одному з них дозволив собі заявити: «Україна в даний час є провінцією Російської радянської республіки, а не рівноправною з нею. Необхідно вести роботу за більшу самостійність України. КП(б)У не мала б входити в ВКП(б), а повинна була увійти в ІІІ Інтернаціонал самостійною секцією».
У вироці суду зазначено, що Ю. Бачинський прибув в Україну як активний член ОУН для об’єднання контрреволюційного підпілля, формування терористичних груп для підготовки і здійснення терактів щодо керівників Радянського уряду і компартії, організації саботажу і шкідництва на окремих підприємствах і установах УРСР. На підставі цього його було позбавлено волі на десять років з конфіскацією майна. Обвинувачений винним себе не визнав.
06.06.1940 помер у радянському концтаборі. 1957 Військова колегія Верховного Суду СРСР його реабілітувала.
Діяльність
На початку 1890-х переклав українською мовою праці «Розвиток соціалізму від утопії до науки» Ф. Енгельса та «Соціалізм утопічний і науковий» Ф. Енгельса і П. Лафарга, які після опублікування конфіскувала поліція.
1895 (друге вид. — 1900, третє — 1924, четверте — 2003) у світ вийшла його найвідоміша праця «Україна irredenta». У науковій літературі по-різному перекладають її назву: Україна пригнічена, поневолена, уярмлена, возз’єднана, незалежна тощо. У праці автор уперше довів, що політична самостійність і соборність України є життєвою потребою її економічного і культурного розвитку, пристосував економічну доктрину марксизму до аргументації необхідності створення Української національної соборної держави; вдався до обґрунтування вищості ідеї держави, ідеї нації; підійшов до розуміння потреби створення української політичної нації; започаткував вивчення економічних причин першої хвилі української еміграції. Основоположні ідеї «Україна irredenta» були закладені в нову програму РУРП. Так уперше в історії українського руху постулат політичної самостійності України був уведений у програму окремої партії.
На 6-му з’їзді РУРП у Львові 19.09.1897 Ю. Бачинський виступив з рефератом «Поділ Галичини», у якому, всебічно розглянув і обґрунтував з позицій економічного детермінізму необхідність поділу Галичини на Східну (українську) і Західну (польську) частини, об’єднання першої з Буковиною в один автономний український округ, що стане важливим чинником у боротьбі за національні та політичні права, передумовою відтворення Української держави. Водночас він не обмежував український національно-визвольний рух кордонами Австро-Угорщини, а закликав перенести його за р. Збруч і підняти весь український народ на боротьбу за політичну незалежність і соборність України. Одним із перших вніс на порядок денний справи селянських страйків. Про необхідність їх організації і проведення як ефективного засобу поліпшення економічного становища та політичного виховання «сільського люду» говорив на з’їздах радикальної партії ще в 1893 і 1894, але його розгляд відклали до 7-го (1897) і 9-го (1899) з’їздів РУРП.
1904 видав книгу «Гльосси», яка стала чи не першою науково-публіцистичною працею в українській літературі того часу про початки партійної структуризації галицького суспільства, суть і завдання політичних партій.
Ю. Бачинському належить особлива заслуга у справі виокремлення української соціал-демократичної партії з польської. Маніфестом і програмою партійної діяльності в цьому напрямі стала його праця «Взаїмні відносини соціал-демократичних партій, української і польської, в Східній Галичині» (1910). Зміст роботи був основною темою для обговорення на партійних форумах українських соціал-демократів упродовж 1911: Конференції 29.01 і 4-го Конгресу 03–04.12 в м. Львові.
Курс на «українізацію» УСДП знайшов різкий спротив соціал-демократів панівних націй Австро-Угорської імперії в Галичині — польської та австрійської. Зокрема, О. Бауер у статті «Інтернаціонал націоналістів» характеризував книжку Ю. Бачинського як таку, що містить у собі напади не лише проти польських товаришів, а й проти тієї політики партії, що прагне союзу з польськими партійцями. У такому ж дусі О. Бауер написав ще одну статтю — «Галицькі партійні з’їзди». На них Ю. Бачинський відповів брошурою «Зразок публіцистичної несовісности: відповідь О. Бауерови», у якій вкотре проявив послідовність і принциповість у відстоюванні і захисті українських національних інтересів у європейському соціал-демократичному русі.
Від початку своєї партійної діяльності добре усвідомлював особливе значення і місце преси в політичній роботі. Справа організації видавництва газет, журналів, науково-популярних книг неодноразово була темою його рефератів на партійних з’їздах радикалів і соціал-демократів. Ю. Бачинський акцентував, що від доброї партійної преси передусім залежить успіх агітації. Співпрацював із такими виданнями: «Народ», «Радикал», «Будучність», «Громадський голос», «Земля і воля», «Буковина», «Свобода» (україномовна книга в США), «Наш голос», «Вісник Союзу визволення України», був редактором газети «Вперед» (1912–1913) і журналу «Вільна трибуна» (1933). 1923 в еміграції його прийняли в дійсні члени Союзу українських журналістів і письменників. Ю. Бачинський був піонером наукового дослідження української еміграції.
У червні 1905 Бачинський виїхав до США і Канади, де впродовж півтора року досліджував різноманітні аспекти життя в українських колоніях. Результатом цієї роботи стали дві фундаментальні наукові праці — «Українська імміграція в З’єднаних Державах Америки» (1914) та «Українська імміграція Канади», рукопис якої загубився під час Першої світової війни.
У 1920-ті активно співпрацював з українськими соціал-демократами Наддністрянської і Наддніпрянської України, іншими політичними силами, зокрема Є. Петрушевичем та його однодумцями, які ставили перед собою завдання відновити Українську державу на всіх українських етнічних землях. Тоді ж у нього, як і в багатьох інших західноукраїнських політиків, визріло бажання виїхати в УРСР і там продовжувати українську справу.
Свої погляди на політику СРСР, статус у його складі України Ю. Бачинський виклав у низці статей, об’єднаних у збірці «Большевицька революція і Українці». За її положення про необхідність возз’єднання західноукраїнських земель з УCРР відбув однорічне ув’язнення у польській в’язниці. У польському суді Ю. Бачинський та його захисник Володимир Старосольський принципово виступали лише українською мовою.
Праці
- Поділ Галичини // Руслан. 1897. Ч. 116. 24 травня (5 червня).
- Ґльосси. Львів : Друкарня Народова Манєцких, 1904. 144 с.
- Взаємні відносини соціал-демократичних партій, української і польської, в Східній Галичині. Львів : Друкарня «Уділова», 1910. 56 с.
- Україна irredenta. 3-тє вид. Берлін : Видавництво української молоді, 1924. 237 с.
- Большевицька революція і українці: Критичні замітки. Берлін : Український прапор, 1925. 48 с.
Література
- Винар Л. Юліян Бачинський — видатний дослідник української еміграції. Мюнхен; Нью-Йорк : Українське Історичне Товариство, 1971. 16 с.
- Бегей І. Юліан Бачинський: соціал-демократ і державник. Київ : Основні цінності, 2001. 256 с.
- Жерноклеєв О., Райківський І. Лідери західно-української соціал-демократії. Політичні біографії. Київ : Основні цінності, 2004. 284 с.
- Борчук С. Юліан Бачинський як основоположник української енциклопедистики // Вісник Прикарпатського університету. Історія. 2012. Вип. 21. С. 37–46. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vpu_Ist_2012_21_7
- Бегей І. Юліан Бачинський — очільник надзвичайної дипломатичної місії Української Народної Республіки у Сполучених Штатах Америки (до 150-ліття від дня народження Ю. Бачинського) // Вісник Львівського університету. Серія філософсько-політологічні студії. 2018. Вип. 18. С. 251–261. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vlu_fps_2018_18_38
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бегей І. І. Бачинський, Юліан Олександрович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бачинський, Юліан Олександрович (дата звернення: 8.05.2024).
Оприлюднено: 27.03.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
