Бедзик, Юрій Дмитрович
Бе́дзик, Ю́рій Дми́трович (25.11.1925, м. Харків, тепер Україна — 17.08.2008, м. Київ, Україна) — письменник, перекладач, заслужений працівник культури України (з 2001). Писав українською мовою.
|
Бедзик, Юрій Дмитрович | |
|---|---|
| Народження | 25.11.1925 |
| Місце народження | Харків |
| Смерть | 17.08.2008 |
| Місце смерті | Київ |
| Місце поховання | Байкове кладовище |
| Alma mater | Інститут міжнародних відносин |
| Місце діяльності | Україна |
| Напрями діяльності | література, перекладацтво |
| Традиція/школа | фантастика |
Зміст
Життєпис
Народився в сім’ї письменника. Під час Другої світової війни родина евакуювалася до Казахстану (1941). У червні 1942 вступав до Московського авіаційного інституту імені С. Орджонікідзе. У грудні 1942 став курсантом військового училища. З лютого 1943 — в армії, служив у лавах 1-го Українського фронту.
Після демобілізації закінчив (1949) факультет міжнародних відносин Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка (тепер Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка), згодом — аспірантуру університету (кафедра міжнародно-публічного права).
Працював за кордоном, згодом викладав у Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка.
Публікував у пресі літературно-критичні та публіцистичні статті, зокрема міжнародно-політичної тематики.
Виступав з публічними лекціями Товариства для поширення політичних і наукових знань.
З 1953 — на редакційно-видавничій роботі.
Працював заступником відповідального редактора у «Літературній газеті» (1961–1963; тепер «Літературна Україна»), у видавництві «Радянський письменник» (тепер «Український письменник» ).
Головний редактор Київської кіностудії художніх фільмів імені О. Довженка (1969–1972; тепер Національна кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка).
Член Спілки письменників СРСР (з 1957). Секретар Київської спілки письменників України, заступник голови Конгресу літераторів України.
Голова правління Українського фонду миру (1978–1998).
Президент товариства «Україна — Німеччина».
Член головної редакційної колегії Книги пам’яті України (з 1992).
Мешкав у м. Києві, з 1988 — у селищі Ворзелі (тепер Бучанського району Київської області).
Похований на Байковому кладовищі.
Творчість
У літературі дебютував як поет, опублікував вірші в армійській газеті. Друкуватися як прозаїк почав з 1954. Написав понад 40 книг у різних жанрах, сценаріїв і п’єс, поставлених театрами.
Перша книга — збірка оповідань «Поруч з тобою» (1956). Проблемам суспільного та гуманістичного обов’язку працівників науки присвячено роман «Альма-матер» (1964) і повість «Над планетою — “Левіафан”» (1965).
Події Другої світової війни та армійське життя стали темами романів «Полки ідуть на переправу» (1959), «Честь мені дорожча» (1967), «Чорний лабіринт» (1991), збірки прози «Вас чекають, тридцятий» (1986), «Дуель. Капітан і Марта» (1989).
У романах «Блакить» (1973), «Розкрилля» (1974), «Поверх-42» (1977), «Довге повернення» (1981) зображено життя і працю робітників.
Міжнародна проблематика — у центрі роману «Кожна хвилина життя» (1984), п’єси «Врятуйте доктора Рейча!» (1986).
У співавторстві з О. Бердником написав гостросюжетну науково-фантастичну повість «Людина без серця» (1957), присвячену трансплантації людського серця. Це було науковим передбаченням (уперше пересадка серця здійснена 1967).
У пригодницькій повісті «Великий день інків» (1989) змальовано радянську експедицію наукову в одну з південноамериканських країн.
Автор роману про Голодомор 1932–1933 «Гіпсова лялька» (1989), романів про Другу світову війну «Чорний лабіринт, або Довгий шлях в Альпи» (1992) і «Про що не доповідали фюреру» (1996), фантастичних романів «Любов, Президент і парадигма космосу» (2002) і «Меч Торквемади» (2003), повісті «Штормове попередження» (2005), п’єс «Лицарів не судять» (1980), «Чотири жінки біля ставу» (1984) та інших творів.
Спогади дитинства поклав в основу роману «Дім сумних душ» (2005) про трагічні події 1930-х у будинку письменників «Слово» в м. Харкові, зокрема про самогубство М. Хвильового.
Переклав з німецької мови роман Б. Узе «Патріоти» (1958), дитячу пригодницьку книжку В. Мейнка «Незвичайні пригоди Марко Поло» (1959). Твори Бедзика перекладені англійською, іспанською, латиською, молдавською, польською, російською, словацькою, угорською та французькою мовами.
Нагороди та визнання
Нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня (1985), Почесною відзнакою Президента України (1995).
Лауреат премії Міністерства оборони СРСР (1968) за роман «Честь мені дорожча», премії Національної спілки письменників України імені Андрія Головка (2000) за роман «Сім таємниць великої війни».
Посів друге місце на конкурсі «Книжковий дивосвіт України» в категорії «Найкраще літературно-художнє видання» (2002) за роман «Любов, президент і парадигма космосу».
Цитата
«Отож, ми не можемо порушувати космічних законів. Не сміємо дерзати на більше, аніж нестримна хода потоку матерії. Не повинні забувати, що Україна в цій ході суворо простує своїм шляхом, виборюючи свою свободу, свою державність, своє право на життя. І водночас мусимо нести в собі відчуття, дароване нам великим космічним розумом, знаючи, що все живе на планеті — від найпростішого ембріону до президента держави — частка всесвітньої гармонії, котру не дано порушувати нікому»
(Ю. Бедзик. З передмови до книги «Любов, президент і парадигма космосу» (2002). Цит. за: Любов, Президент i парадигма космосу. Київ : Астарта, 2002. 400 с.).
Твори
- Честь мені дорожча. Сильний помсти не жадає. Київ : Дніпро, 1972. 482 с.
- Поспішай у юність. Київ : Радянський письменник, 1975. 304 с.
- Блакить; Розкрилля. Київ : Дніпро, 1978. 527 с.
- Вибрані твори: Блакить; Довге повернення. Київ : Дніпро, 1984. 527 с.
- Любов, Президент i парадигма космосу. Київ : Астарта, 2002. 400 с.
- Меч Торквемади. Київ : ТОВ «Юг», 2003. 312 с.
Література
- Карацупа В., Левченко О. Минуле української фантастики // Український фантастичний оглядач. 2007. № 2. С. 46–55; 2008. № 1. С. 44–51; № 2. С. 54–60; № 3. С. 52–60; № 4. С. 48–55; 2009. № 1. С. 52–58; № 2. С. 85–91; № 3. С. 66–71; № 4. С. 52–59.
- Грабовська С. Може, ті голоси і відкриють нам браму до реального безсмертя» (Факультативне заняття за романом Юрія Бедзика «Любов, Президент і парадигма космосу») // Українська література в загальноосвітній школі. 2011. № 11. С. 34–37.
- Карацупа В., Левченко О. Українська фантастика XIX–XX століть у періодиці та книжкових виданнях // Вісник Львівського університету. Серія книгознавство, бібліотекознавство та інформаційні технології. 2011. Вип. 6. С. 215–243.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Малаш О. В. Бедзик, Юрій Дмитрович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бедзик, Юрій Дмитрович (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.11.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
