Безпека інформаційна (загальне)
Безпе́ка інформаці́йна — стан захищеності життєво важливих інтересів людини, суспільства і держави, при якому запобігається нанесення шкоди через: неповноту, невчасність та невірогідність інформації, що використовується; негативний інформаційний вплив; негативні наслідки застосування інформаційних технологій; несанкціоноване розповсюдження, використання і порушення цілісності, конфіденційності та доступності інформації.
Поняття «безпека інформаційна» можна також визначити як стан інформаційного розвитку (технічного, інтелектуального, соціально-політичного, морально-етичного), за якого сторонні інформаційні впливи не завдають суттєвої шкоди національним інтересам.
Зміст
Нормативно-правове регулювання
Нормативно-правове регулювання системи забезпечення безпеки інформаційної України гарантують: Конституція України, Закони України «Про національну безпеку України», «Про концепцію національної програми інформатизації», «Про інформацію», «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки», Указ Президента України «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі». Основним спеціальним документом у цій сфері є Стратегія інформаційної безпеки, затверджена Указом Президента України від 28.12.2021.
Характеристика
Система безпеки інформаційної держави є складником загальної системи національної безпеки країни та становить сукупність органів державної влади, недержавних структур і громадян, які повинні узгоджено здійснювати діяльність із забезпечення інформаційної безпеки на основі єдиних правових норм, ефективно протистояти інформаційним загрозам.
Стан захищеності об’єкта від інформаційних впливів тісно пов’язаний зі станом його інформаційного розвитку.
Різновиди безпеки інформаційної:
- особи;
- суспільства;
- держави.
Безпека інформаційна особи — стан захищеності психіки та здоров’я людини від деструктивного інформаційного впливу, який призводить до неадекватного сприйняття нею дійсності та (або) погіршення її фізичного стану. Безпека інформаційна особи та суспільства тісно взаємопов’язані.
Безпека інформаційна суспільства — можливість безперешкодної реалізації суспільством та окремими його членами своїх конституційних прав, пов’язаних з можливістю вільного одержання, створення й поширення інформації, а також ступінь їхнього захисту від деструктивного інформаційного впливу.
Необхідний рівень безпеки інформаційної забезпечується сукупністю політичних, економічних, організаційних заходів, спрямованих на попередження, виявлення й нейтралізацію обставин, чинників і дій, які можуть завдати збитків чи зашкодити реалізації інформаційних прав, потреб та інтересів країни та її громадян.
Безпека інформаційна суспільства та його окремих осіб залежить від рівня:
- інтелектуальності, спеціальної теоретичної та практичної підготовки;
- критичного мислення, морального й духовного вдосконалення;
- гармонійного розвитку особистості в суспільстві;
- технічних засобів захисту.
Безпека інформаційна держави — стан її захищеності, за якого спеціальні інформаційні операції, акти зовнішньої інформаційної агресії, інформаційний тероризм, незаконне зняття інформації за допомогою спеціальних технічних засобів, комп’ютерні злочини та інший деструктивний інформаційний вплив не завдають суттєвої шкоди національним інтересам.
Об’єкти забезпечення безпека інформаційної держави:
- інформаційно-телекомунікаційна інфраструктура (суб’єкти та засоби створення, поширення інформації й передавання даних);
- інформація (особиста, конфіденційна, власність держави, з обмеженим доступом);
- свідомість (особи, групи осіб, суспільства).
Безпека інформаційна в Україні
Визначення поняття «безпека інформаційна» зафіксовано в Законі України «Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки» (2007).
Суб’єктами забезпечення безпеки інформаційної в Україні виступають:
- Президент України;
- Верховна Рада України;
- Кабінет Міністрів України;
- Рада національної безпеки і оборони України;
- міністерства та інші центральні органи виконавчої влади;
- Національний банк України;
- суди загальної юрисдикції;
- прокуратура України;
- місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування;
- Збройні сили України, Служба безпеки України, Державна прикордонна служба України та інші військові формування, утворені відповідно до законів України;
- громадяни України, об’єднання громадян.
Принципи забезпечення інформаційної безпеки України:
- свобода збирання, зберігання, використання та поширення інформації;
- достовірність, повнота та неупередженість інформації;
- обмеження доступу до інформації виключно на підставі закону;
- гармонізація особистих, суспільних і державних інтересів;
- запобігання правопорушенням в інформаційній сфері;
- економічна доцільність;
- гармонізація українського законодавства в інформаційній сфері з міжнародним;
- пріоритетність національної інформаційної продукції.
Повноваженнями щодо забезпечення безпеки інформаційної наділена значна кількість державних органів та установ (Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, Держкомтелерадіо України, Служба безпеки України, Служба зовнішньої розвідки України, Міністерство оборони України, МВС України, Міністерство закордонних справ України, Міністерство юстиції України та ін.). Рада національної безпеки і оборони України 27.01.2016 ухвалила рішення про утворення спеціального робочого органу — Національного координаційного центру кібербезпеки.
Нова редакція Доктрини інформаційної безпеки України (2017), прийнята в умовах здійснення Російською Федерацією інформаційної війни проти України як складника загальної гібридної війни (від 2014), актуальними загрозами національній безпеці України в інформаційній сфері визначила:
- здійснення спеціальних інформаційних операцій, спрямованих на підрив обороноздатності, деморалізацію особового складу Збройних Сил України та інших військових формувань, провокування екстремістських проявів, підживлення панічних настроїв, загострення і дестабілізацію суспільно-політичної та соціально-економічної ситуації, розпалювання міжетнічних і міжконфесійних конфліктів в Україні;
- проведення державою-агресором спеціальних інформаційних операцій в інших державах з метою створення негативного іміджу України у світі;
- інформаційна експансія держави-агресора та контрольованих нею структур, зокрема шляхом розширення власної інформаційної інфраструктури на території України та в інших державах;
- інформаційне домінування держави-агресора на тимчасово окупованих територіях; недостатню розвиненість національної інформаційної інфраструктури, що обмежує можливості України ефективно протидіяти інформаційній агресії;
- неефективність державної інформаційної політики, недосконалість законодавства стосовно регулювання суспільних відносин в інформаційній сфері, невизначеність стратегічного наративу, недостатній рівень медіа-культури суспільства;
- поширення закликів до радикальних дій, пропаганду федералізму та сепаратизму в Україні.
В умовах проведення країною-агресором (РФ) деструктивного інформаційного впливу на цільову аудиторію України та інших держав світу можна визначити такі основні напрями вжиття заходів щодо захисту національного інформаційного простору і забезпечення національної системи безпеки інформаційної України:
- удосконалити нормативно-правову базу у сфері інформаційної політики держави, яка б визначала взаємодію силових структур України з органами місцевого самоврядування, державними органами та громадськими інституціями;
- створити єдиний міжвідомчий координаційний орган, який би здійснював керівництво, координацію та контроль заходів інформаційної безпеки (його, наприклад, можна створити у вигляді міжвідомчої комісії при РНБО);
- створити систему комплексного моніторингу популярних аудіовізуальних і друкованих ЗМІ, а також популярних інтернет-ресурсів;
- заохочувати подальші комплексні наукові дослідження у сфері інформаційної безпеки.
Джерела
- Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки: Закон України № 537-V від 09 січня 2007 р. // Відомості Верховної Ради України. 2007. № 12. Ст. 102. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/537-16?find=1&text=%E1%E5%E7%E
- Про доступ до публічної інформації: Закон України № 2939-VI від 13 січня 2011 р. // Відомості Верховної Ради України. 2011. № 32. Ст. 314. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2939-17
- Доктрина інформаційної безпеки України // Президент України. 2017. URL: https://www.president.gov.ua/documents/472017-21374
- Про національну безпеку України: Закон України № 2469-VIII від 21 червня 2018 р. // Відомості Верховної Ради. 2018. № 31. Ст. 241. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19#n355
- Стратегія національної безпеки України «Безпека людини — безпека країни» // Президент України. 2020. URL: https://www.president.gov.ua/documents/3922020-35037
- Стратегія інформаційної безпеки // Президент України. 2021. URL: https://www.president.gov.ua/documents/6852021-41069
Література
- Глобальна та національна безпека: підручник / Авт. кол.: В. І. Абрамов, Г. П. Ситник, В. Ф. Смолянюк та ін. Київ : Національна академія державного управління при Президентові України, 2016. 784 с.
- Косогов О. М., Сірик А. О. Завдання захисту національного інформаційного простору за досвідом ведення гібридної війни РФ на Сході України // Системи озброєння і військова техніка. 2017. № 1. С. 38–41.
- Золотар О. О. Інформаційна безпека людини: теорія і практика : монографія. Київ : ТОВ «Видавничий дім «АртЕк», 2018. 446 с.
- Гаврильців М. Т. Інформаційна безпека державив системі національної безпеки України // Юридичний науковий електронний журнал. 2020. № 2. С. 200–203.
Автори ВУЕ
Покликання на цю статтю: Мороз А. С., Троян С. С. Безпека інформаційна (загальне) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Безпека інформаційна (загальне) (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 22.06.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
