Тероризм

Терори́зм (фр. terrorisme, від лат. terror — страх, жах) — політика і практика терору; кримінально-правове явище.

Зміст

1 Характеристика
2 Світове законодавство про тероризм
3 Українське законодавство про тероризм
4 Джерела
5 Література
6 Автор ВУЕ
7 Важливо!

Характеристика

Термін «тероризм» споріднений із поняттями «акт терористичний», «терористична діяльність». Зазвичай не має тотального, масового характеру. Здійснюється екстремістською групою чи організацією (Ірландська республіканська армія, Курдська робітнича партія, «Тигри визволення Таміл Іламу», «ХАМАС», «Хезболла», «Ісламська держава», «Аль-Каїда»), інколи однією особою.

Згідно з Законом України «Про боротьбу з тероризмом» (2003, зі змінами) під тероризмом розуміють суспільно небезпечну діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров’я невинних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей (ст. 1).

За спрямованістю та масштабами розрізняють тероризм внутрішній і міжнародний тероризм. Закон «Про боротьбу з тероризмом» визначає міжнародний тероризм як здійснювані у світовому чи регіональному масштабах терористичними організаціями, угрупованнями, зокрема за підтримки державних органів окремих держав, із метою досягнення певних цілей суспільно небезпечні насильницькі діяння, пов’язані з викраденням, захопленням, убивством ні в чому не винних людей чи загрозою їхньому життю і здоров’ю, зруйнуванням чи загрозою зруйнування важливих народногосподарських об’єктів, систем життєзабезпечення, комунікацій, застосуванням чи загрозою застосування ядерної, хімічної, біологічної та іншої зброї масового ураження (ст. 1).

Закон виділяє також технологічний тероризм — злочини, що вчиняються з терористичною метою із застосуванням ядерної, хімічної, бактеріологічної зброї та іншої зброї масового ураження або її компонентів, інших шкідливих для здоров’я людей речовин, засобів електромагнітної дії, комп’ютерних систем і комунікаційних мереж, зокрема захоплення, виведення з ладу і руйнування потенційно небезпечних об’єктів, які прямо чи опосередковано створили або загрожують створити небезпеку надзвичайної ситуації внаслідок цих дій і становлять небезпеку для персоналу, населення та довкілля, створюють умови для аварій і катастроф техногенного характеру.

Загальними рисами різних видів тероризму є те, що вони відображають прихильність його ініціаторів до крайніх поглядів та акцій (екстремізм). Терористичні акції є спланованими і зазвичай спрямовані на залякування якомога більшої кількості людей, спричиняють тяжкі наслідки або створюють загрозу спричинення таких наслідків. Метою вказаних акцій є нав’язування тим чи іншим суб’єктам певної лінії поведінки.

Останніми десятиліттями тероризм набув міжнародного поширення, став проблемою глобального характеру.

Світове законодавство про тероризм

На боротьбу з тероризмом спрямовані численні багатосторонні конвенції та інші міжнародні документи, зокрема Декларація ООН про заходи з ліквідації міжнародного тероризму 1994 та низка конвенцій:

про запобігання і покарання злочинів проти осіб, які користуються міжнародним захистом, зокрема міжнародних дипломатичних агентів, 1973;
Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом 1977;
про боротьбу із захопленням заручників 1979;
про фізичний захист ядерного матеріалу 1980;
про боротьбу з бомбовим тероризмом 1997;
про боротьбу з фінансуванням тероризму 1999;
про боротьбу з актами ядерного тероризму 2005;
Конвенція Ради Європи про запобігання тероризму 2005.

Кабінет Міністрів України 14.12.2001 затвердив Програму реалізації положень Варшавської конференції щодо спільної боротьби проти тероризму.

Стале визначення тероризму у міжнародних актах відсутнє. Так, Конвенція Ради Європи про запобігання тероризму 2005 оперує поняттям «терористичний злочин» і зазначає, що акти тероризму за своїм характером мають за мету серйозно залякати населення або неправомірно спонукати уряд чи міжнародну організацію здійснити якусь дію чи утриматися від її здійснення, або серйозно дестабілізувати чи зруйнувати основні політичні, конституційні, економічні або соціальні структури країни чи міжнародної організації.

Згідно зі ст. 2 Конвенції про боротьбу з бомбовим тероризмом 1997 будь-яка особа вчиняє акт бомбового тероризму, якщо вона незаконно й умисно доставляє, розміщує, приводить у дію або підриває вибуховий чи інший смертоносний пристрій у межах місць громадського користування, державного або урядового об’єкта, об’єкта системи громадського транспорту чи об’єкта інфраструктури або таким чином, що це спрямовано проти них: із наміром заподіяти смерть або серйозне каліцтво; з умислом вчинити значне руйнування такого місця, об’єкта чи системи, яке завдає або може завдати великих економічних збитків.

Європейська конвенція про боротьбу з тероризмом до терористичних актів відносить:

правопорушення, що підпадає під дію Конвенції про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден 1970;
правопорушення, що підпадає під дію Конвенції про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації, 1971;
серйозне правопорушення, вчинене шляхом посягання на життя, фізичну недоторканність або свободу осіб, які мають міжнародний захист, зокрема дипломатичних агентів;
правопорушення, вчинене шляхом викрадення, захоплення заручників або серйозного незаконного затримання;
правопорушення, вчинене шляхом застосування бомб, гранат, ракет, автоматичної вогнепальної зброї або листів чи пакетів із закладкою вибухового пристрою тощо, якщо таке застосування створює небезпеку для осіб;
замах на вчинення будь-якого з наведених вище правопорушень або участь як спільника особи, яка вчиняє або намагається вчинити таке правопорушення.

Українське законодавство про тероризм

У кримінальному праві України термін «тероризм» вживається рідко (наприклад, ст. 258⁵ ККУ), уніфіковане встановлене визначення відсутнє. Стаття 258 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за терористичний акт, під яким розуміють застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, що створювали небезпеку для життя чи здоров’я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об’єднаннями громадян, юридичними особами, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста), а також погроза вчинення зазначених дій з тією самою метою.

Такі дії караються позбавленням волі на строк від 5 до 10 років (із конфіскацією майна або без такої), а за обтяжуючих обставин, якими визнається вчинення цих дій повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до заподіяння значної майнової шкоди чи інших тяжких наслідків (ч. 2 ст. 258), — на строк від 7 до 12 років.

Терористичний акт за особливо обтяжуючих обставин, якщо він призвів до загибелі людини (ч. 3 ст. 258), карається позбавленням волі на строк від 10 до 15 років або довічним ув’язненням. Крім того, стаття 258¹ передбачає відповідальність за втягнення особи у вчинення терористичного акту або примус до його вчинення; ст. 258² — за публічні заклики до вчинення терористичного акту; ст. 258³ — за створення терористичної групи чи терористичної організації, ст. 258⁴ — за сприяння вчиненню терористичного акту; ст. 258⁵ — за фінансування тероризму.

Отже, Кримінальний кодекс України під терористичними розуміє акти, які здійснюються згідно з тактикою невибіркового насильства. Насильство щодо конкретних осіб, поєднане з їх залякуванням, кваліфікується як відповідний злочин проти життя та здоров’я особи, проти власності, проти правосуддя тощо.

Крім того, Кримінальний кодекс України передбачає відповідальність за деякі інші злочини, які фактично є підготовкою до тероризму, сприянню тероризму або власне тероризмом у широкому розумінні, що випливає з названих вище міжнародних актів. Зокрема:

ст. 112 передбачає відповідальність за посягання на життя державного чи громадського діяча;
ст. 113 — за диверсію;
ст. 147 і 349 — за захоплення або тримання заручників;
ст. 259 — за завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності;
ст. 260 — створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань;
ст. 266 — за погрозу вчинити викрадання або використати радіоактивні матеріали;
ст. 278 — за угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна;
ст. 280 — за примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов’язків;
ст. 392 — за тероризування у виправних установах засуджених;
ст. 443 — за посягання на життя представника іноземної держави;
ст. 444 — за напад на службові або житлові приміщення осіб, які мають міжнародний захист, а також викрадення або позбавлення волі цих осіб з метою впливу на характер їхньої діяльності або на діяльність держав чи організацій, які вони представляють, або з метою провокації війни чи міжнародних ускладнень.

Антитерористичну державну діяльність регулюють профільні Закони України: «Про Службу безпеки України» (1992), «Про національну безпеку України» (2018), «Про розвідку» (2020) тощо.

До тероризму часом відносять ще піратство, бандитизм, незаконне використання ядерних матеріалів тощо.

За існуючої невизначеності в міжнародних документах, у національному кримінальному та іншому законодавстві поняття «тероризм» слід розглядати в широкому і вузькому розумінні. Відмежовувати терористичний акт, передбачений ст. 258 Кримінального кодексу України, від суміжних злочинів потрібно насамперед за об’єктом і метою посягання.

Законом України «Про боротьбу з тероризмом» визначено організаційні основи цієї боротьби, порядок проведення антитерористичних операцій, відшкодування шкоди, заподіяної терористичним актом, і соціальної реабілітації осіб, які постраждали від нього, основи правового і соціального захисту осіб, які беруть участь у боротьбі з тероризмом, підстави відповідальності за участь у терористичній діяльності; врегульовано питання міжнародного співробітництва України у сфері боротьби з тероризмом, контролю і нагляду за законністю здійснення боротьби з тероризмом.

Джерела

Про боротьбу з тероризмом: Закон України № 638-ІV від 20 березня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. 2003. № 25. Ст. 180. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/638-15#Text
Кримінальний кодекс України: станом на 12 січня 2021 р. Харків : Право, 2021. 268 с.
Конвенція Ради Європи про запобігання тероризму // Відомості Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_712#Text

Література

Ємельянов В. П. Злочини терористичної спрямованості. Xарків : Рубікон, 1997. 160 с.
Семикін М. В. Створення терористичної групи чи терористичної організації: кримінально-правове дослідження / За ред.
В. П. Ємельянова. Харків : Національний університет внутрішніх справ, 2003. 188 с.
Guillaume G. Terrorism and International Law // The International and Comparative Law Quarterly. 2004. Vol. 53. № 3. Р. 537–548.
Канцір В. С. Тероризм у сучасному глобалізаційному просторі : філософсько-правовий вимір. Львів : Край, 2011. 560 с.
Журавльов А. Ю. Поняття та сутність злочинів, пов’язаних із терористичною діяльністю // Митна справа. 2014. № 3 (2). С. 65–74.
Terrorism and International Law / Ed. by M. Flory, R. Higgins. London : Routledge, 2014. 396 p.
Серкевич І. Р., Середа В. В. Тероризм: кримінологічна детермінація і кримінально-правова протидія: монографія / За заг. ред.
В. С. Канціра. Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2016. 188 с.
Попович О. Терористичний акт у законодавстві України та зарубіжних країн (порівняльно-правовий підхід) // Підприємництво, господарство і право. 2018. № 8. С. 181‒185.
Яремко Г. З. Асоціація норм про злочини терористичного характеру у Кримінальному кодексі України // Право і суспільство. 2020. № 1. Ч. 2. С. 148–155.

Автор ВУЕ

М. І. Хавронюк

Покликання на цю статтю: Хавронюк М. І. Тероризм // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Тероризм (дата звернення: 9.05.2024).

Статус гасла: Оприлюднення
Оприлюднено: 28.03.2022

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів

Тероризм

Зміст

Характеристика

Світове законодавство про тероризм

Українське законодавство про тероризм

Джерела

Література

Автор ВУЕ

Важливо!

Офіс Президента України

Верховна Рада України

Кабінет Міністрів України

Служба безпеки України

Міністерство оборони України

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України

Кіберполіція

Національна поліція України