Бекетов, Микола Миколайович
Бекéтов, Мико́ла Микола́йович (рос. Бекетов, Николай Николаевич; 13.01.1827, с. Алфер’євка, тепер с. Бекетівка Колишлейського району Пензенської області, Російська Федерація — 13.12.1911, м. Санкт-Петербург, тепер Російська Федерація) — хімік, один із засновників фізичної хімії, фундатор харківської фізико-хімічної наукової школи та фізико-хімічного відділення при Харківському університеті (з 1864), академік Петербурзької АН (з 1886), почесний член Російського фізико-хімічного товариства при Санкт-Петербурзькому університеті (з 1903). Батько О. Бекетова.
|
Бекетов, Микола Миколайович | |
|---|---|
| Народження | 13.01.1827 |
| Місце народження | Алфер’євка |
| Смерть | 13.12.1911 |
| Місце смерті | Санкт-Петербург |
| Alma mater | Санкт-Петербурзький державний університет |
| Напрями діяльності | фізична хімія |
Зміст
Життєпис
Народився в сім’ї морського офіцера. Походив з дворянського роду Бекетових, коріння якого пов’язане з тюрками-ординцями. Навчався на відділенні природничих наук філософського факультету Імператорського Санкт-Петербурзького університету (1844–1846; тепер Санкт-Петербурзький державний університет). Закінчив Казанський університет (1849; тепер Казанський федеральний університет).
Працював у Медико-хірургічній академії у м. Санкт-Петербурзі (1849–1853) у лабораторії хіміка, академіка М. Зініна (1812–1889; тепер РФ). Захистив магістерську дисертацію (1853). Був асистентом кафедри хімії й технології Санкт-Петербурзького університету (1854–1855).
Від 1855 — у Харківському університеті (тепер Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна): екстраординарний професор (1855–1865), ординарний професор (1865–1886). З 1860 викладав в університеті курс «Взаємовідносини фізичних і хімічних явищ», з 1865 — «Фізична хімія».
Перебував у науковому відрядженні за кордоном (травень 1858 — липень 1859): Велика Британія, Франція, Німеччина; відвідував університети цих країн.
У листопаді 1858 надіслав Паризькому хімічному товариству (тепер Французьке хімічне товариство) резюме своїх досліджень про дію фосфористого водню на хлористий бензоїл та 14.12.1858 був прийнятий до товариства.
Брав участь у Міжнародному хімічному конгресі в м. Карлсруе (03.–05.09.1860; тепер Німеччина).
Очолював комісію з дослідження виявлених неподалік м. Харкова березівських мінеральних вод (1862).
Заснував фізико-хімічне відділення при Харківському університеті (проіснувало 1864–1884, останній випуск — 1887). З 1865 уперше як самостійну наукову дисципліну систематично читав на цьому відділенні курс фізичної хімії. У лекціях з фізичної хімії розглядав властивості газів, рідин і твердих тіл, зв’язок між фізичними властивостями та хімічним складом, спектри простих тіл і сполук, термодинаміку і термохімію, електрохімію і фотохімію. Крім лекцій, налагодив практичні заняття з визначення щільності парів і молекулярної маси речовин та вивчення спектрів. Праці Бекетова та його учнів започаткували харківську фізико-хімічну школу.
Захистив докторську дисертацію «Дослідження явищ витіснення одних металів іншими» (1865).
Рада Новоросійського університету (м. Одеса) запропонувала Бекетову з 1868 обійняти посаду ординарного професора, але на прохання колег з Харківського університету вчений відмовився.
З 1877 — член-кореспондент Імператорської Санкт-Петербурзької академії наук (тепер Російська академія наук).
Голова Харківського відділення Російського технічного товариства (з 1880).
За ініціативою Бекетова було створено Товариство для допомоги нужденним студентам Харківського університету. Очолював ініціативну групу зі створення Харківського товариства поширення грамотності в народі. Проводив платні лекції, кошти від яких надходили до фонду товариства. Був першим головою Харківського відділення російського технічного товариства, засновником Харківського фармацевтичного товариства, ініціатором відкриття Харківської публічної бібліотеки (тепер Харківська державна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка).
З 1886 працював у Хімічній лабораторії Санкт-Петербурзької Академії наук.
Водночас викладав хімію на Вищих жіночих курсах у м. Санкт-Петербурзі (з 1886), а також спадкоємцю престолу, майбутньому імператорові Миколі ІІ (1887–1889). Читав лекції у Московському університеті (1890; тепер Московський державний університет імені М. В. Ломоносова).
Обраний почесним членом Ради Харківського університету (з 1887).
Був президентом Російського фізико-хімічного товариства (1889–1890, 1896–1897, 1900, 1902, 1903, 1911), засновником і головою Менделєєвського з’їзду (1907).
Похований на Смоленському кладовищі в м. Санкт-Петербурзі.
Наукова діяльність
Більша частина наукових праць Бекетова стосується питання хімічної спорідненості. Істотно прояснив уявлення щодо хімічної рівноваги й показав, що зворотність є фундаментальною властивістю хімічного процесу. Метою Бекетова був пошук найзагальніших закономірностей перебігу реакцій, з’ясування причин більшої або меншої хімічної спорідненості у тих чи інших хімічних процесах.
Розробив теорію витіснення одних металів іншими, вивчав і доповнив ряд активності металів. Обґрунтував включення водню до «відновлювального» («витиснювального») ряду металів і визначив його місце у цьому ряду. Уперше отримав безводні оксиди лужних металів та описав їхні фізико-хімічні властивості. У явищах витіснення Бекетов простежував як спорідненість, так і вплив зовнішніх умов (температура, тиск, концентрація). Встановив свій ряд металів на підставі даних про реакції, які відбуваються як у водних розчинах за кімнатної температури, так і між твердими речовинами за високих температур, а також між газом (наприклад, парою цинку) і твердим тілом. Статтю про дію водню за різних тисків на розчини солей металів написав як результат досліджень, виконаних у лабораторії Ж.-Б.-А. Дюма в Паризькому університеті, і подав у лютому 1859 до Паризької академії наук.
Дав формулювання (дуже близьке до сучасного) закону діючих мас (див. Гульдберга і Вааге закон), відкрив і описав метод відновлення металів (див. Алюмінотермія). Провадив широкі термохімічні дослідження, метою яких було встановлення природи сил хімічної спорідненості, визначення теплот утворення оксидів лужних металів і вивчення динаміки хімічних явищ. Переходячи від питомої ваги до кількості частинок в одиниці об’єму і далі — до відстані між частинками (атомами), Бекетов фактично зв’язав відновлювальну здатність металів з йонними та атомними радіусами і міжатомними відстанями у сполуках. Під час пояснення важливої ролі домішок води в процесі окислення оксиду вуглецю під дією електричної іскри Бекетов висловив ідею ланцюгового механізму горіння та вибуху.
«Бекетовським» хімічним методом до 1890 було отримано понад чверть всього світового алюмінію (58 т).
Нагороди та визнання
Лауреат Ломоносівської премії (1880).
На честь 50-річчя наукової діяльності Бекетова у м. Харкові було видано книгу «У пам’ять 50-річчя вченої діяльності М. М. Бекетова» (1904). У м. Катеринославі (тепер м. Дніпро) міське наукове товариство присвятило цій події загальні збори (13.03.1904) і видало окремим випуском його доповіді.
Іменем Бекетова названо кратер на Місяці (1976).
На честь вченого і його брата А. Бекетова в м. Санкт-Петербурзі назвали вулицю на Васильєвському острові (2017).
На державному рівні в Україні відзначався ювілей — 190 років від дня народження вченого (2017).
Додатково
Вчений одружився (1860) з О. Мільгоф, донькою аптекаря. Подружжя виховувало 5 дітей. Брат вченого А. Бекетов (1825–1902; тепер РФ) — ботанік, член-кореспондент (з 1891) і почесний член (з 1895) Санкт-Петербурзької АН, один з основоположників експериментальної морфології та географії рослин; засновник школи ботаніко-географів. Очолював кафедру ботаніки Харківського університету (1858–1861).
Праці
Избранные произведения по физической химии. Харьков : Харьковский государственный университет, 1955. 276 с.
«Физико-химия»: Лекции Н. Н. Бекетова. Харьков : Литография, 1886. 175 с.
Література
- В память 50-летия ученой деятельности Н. Н. Бекетова. Харьков : Типография А. Дарре, 1904. 175 с.
- Турченко Я. И. Николай Николаевич Бекетов. Москва : Академия наук СССР, 1954. 208 с.
- Мчедлов-Петросян Н. Микола Бекетов – піонер фізичної хімії // Світогляд. 2010. № 5. С. 38–46.
- Бекетов Микола Миколайович // Почесні члени Харківського університету / Гол. ред. В. С. Бакіров. Харків : Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2015. С. 27–28.
- Бекетов Микола Миколайович // Науково-технічна бібліотека Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут». 2019. URL: http://library.kpi.kharkov.ua/uk/school_chemistry_BeketovNN.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бекетов, Микола Миколайович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бекетов, Микола Миколайович (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 05.07.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
[Категорія:]]
