Белл, Чарльз
Белл, Чарльз (англ. Bell, Charles; 12.11.1774, м. Единбург, Шотландія, Велика Британія — 28.04.1842, м. Вустер, Англія, Велика Британія; похований у с. Геллоу поблизу м. Вустера) — анатом, фізіолог, хірург, невролог, член Единбурзького королівського товариства (з 1807), Лондонського королівського товариства (з 1826), іноземний член Королівської академії наук Швеції (з 1831).
|
Белл, Чарльз (Bell, Charles) | |
|---|---|
| Народження | 12.11.1774 |
| Місце народження | Единбург |
| Смерть | 28.04.1842 |
| Місце смерті | Вустер |
| Alma mater | Единбурзький університет |
| Місце діяльності | Велика Британія |
| Напрями діяльності | фізіологія, хірургія, неврологія, викладання медичних наук |
Зміст
Життєпис
Походив з родини священника Єпископальної церкви Шотландії; рано втратив батька. У дитинстві виявив художні здібності, брав уроки малювання у художника Д. Аллена (1744–1796; Велика Британія). Обрав медичну кар’єру за прикладом старшого брата, анатома і хірурга Джона Белла (1763–1820).
1792–1798 навчався в Единбурзькому університеті, допомагав братові у медичній практиці як учень-хірург. Крім занять анатомією, цікавився філософією, теологією, вдосконалював художню майстерність.
Після закінчення університету прийнятий до Королівського коледжу хірургів Единбурга, де викладав анатомію; оперував у Единбурзькій королівській лікарні.
З 1806 остаточно оселився в м. Лондоні, вів курси з анатомії та хірургії для студентів (майбутніх лікарів і художників).
Упродовж 1812–1825 — перший професор анатомії і провідний лектор відомої в м. Лондоні приватної Грейт-Віндмілльської школи анатомії. Від 1812 також працював у Міддлсекському шпиталі (до 1836). 1814 опублікував дисертацію про вогнепальні поранення із власними ілюстраціями. 1824 став першим професором анатомії та хірургії Королівської колегії хірургів Англії, а від 1829 запрошений на посаду професора фізіології Королівського коледжу Лондона. Вийшов у відставку через конфлікти з академічним персоналом.
1836–1842 — професор кафедри хірургії в Единбурзькому університеті.
Помер дорогою з м. Единбурга до м. Лондона.
Діяльність
Цікаві випадки з медичної практики фіксував у вигляді воскових моделей, з яких створив велику колекцію (понад 3 тис. од.) для приватного музею анатомії.
1803 опублікував три серії своїх гравюр — «Гравюри артерій», «Гравюри мозку» і «Гравюри нервів», що складалися з детальних анатомічних діаграм зі стислим описом функцій анатомічних складників людського тіла. Гравюри стали цінним навчальним матеріалом для студентів-медиків.
Добровільно надавав медичну допомогу хворим і пораненим у наполеонівських війнах солдатам, зацікавився військовою хірургією, вивчав неврологічні травми.
Уперше поєднав дослідження нейроанатомії з клінічною практикою. Серед найважливіших наукових відкриттів — вивчення та доведення зв’язку периферійної нервової системи з певними ділянками мозку. 1811 на основі спостережень висунув теорію про функціональний розподіл нервових волокон спинного мозку, що була підтверджена 1822 фізіологом Ф. Мажанді (1783–1855; Франція) та тепер відома як закон Белла — Мажанді. 1821 описав траєкторію лицьового нерва та одну з форм нейропатії — однобічний параліч лицьового нерва (т. з. параліч Белла).
На посаді професора фізіології Королівського коледжу доклався до створення медичної школи майбутнього Лондонського університету.
Праці
Першу працю «Система розтинів» (англ. «A System of Dissections, explaining the Anatomy of the Human Body, the manner of displaying Parts and their Varieties in Disease») опублікував 1799.
Допоміг братові Дж. Беллу завершити 4-томну працю «Анатомія людського тіла» («The Anatomy of the Human Body»): повністю написав і проілюстрував томи 3 і 4 (1803).
Белл був автором першого трактату, призначеного для художників та ілюстраторів, — «Нариси анатомії емоцій у живописі» («Essays on the Anatomy of Expression in Painting»; 1806).
Книгу «Ідея нової анатомії мозку» («An Idea of a New Anatomy of the Brain»; 1811) історики медицини оцінюють як засновок клінічної неврології. Цікаві для медицини випадки, що траплялися у Міддлсекському шпиталі, зібрав у праці «Хірургічні спостереження» («Surgical observations», т. 1–2; 1816–1817).
Найвідоміше відкриття Белла щодо функцій лицьового нерва викладене у статті «Про нерви» («On the Nerves: Giving an Account of some Experiments on Their Structure and Functions, Which Lead to a New Arrangement of the System»; 1821). Європейську відомість діячу принесла праця «Виклад природної системи нервів людського тіла» («An Еxposition of the Natural System of the Nerves of the Human Body»; 1824), згодом перероблена й видана під назвою «Нервова система людського тіла» («The Nervous System of the Human Body»; 1830, 1844).
Важливим внеском у порівняльну анатомію став трактат «Про руку» («The Hand: Its Mechanism and Vital Endowments as Evincing Design»), багато проілюстрований кінцівками різних тварин і людини.
Визнання і нагороди
Нагороджений золотою медаллю Лондонського королівського товариства за численні наукові відкриття (1829).
1831 посвячений у лицарі Гвельфського ордену Ганновера.
На честь діяча названо закон Белла (закон Белла — Мажанді); уведено низку медичних термінів — нерв Белла, параліч Белла, феномен Белла, спазм Белла.
Праці
- An Idea of a New Anatomy of the Brain. London : Strahan and Preston, 1811. 36 p.
- The Nervous System of the Human Body. London : Longman, 1830. 238 p.
- The Hand: Its Mechanism and Vital Endowments as Evincing Design. 2nd ed. Cambridge : Cambridge University Press, 2009. 336 p.
Література
- Pichot A. The Life аnd Labours of Sir Charles Bell. London : R. Bentley, 1860. 250 p.
- Kazi R., Rhys-Evans P. Sir Charles Bell: The Artist Who Went to the Roots! // Journal of Postgraduate Medicine. 2004. № 50 (2). Р. 158–159.
- Crumplin M., Starling Р. A Surgical Artist at War: the Paintings and Sketches of Sir Charles Bell 1809–1815. Edinburgh : Royal College of Surgeons, 2005. 96 р.
- Grzybowski A., Kaufman M. Sir Charles Bell (1774–1842): Contributions to Neuro-Ophthalmology // Acta Ophthalmologica Scandinavica. 2007. № 85 (8). Р. 897–901.
- Berkowitz C. Charles Bell and the Anatomy of Reform. Chicago : The University of Chicago Press, 2015. 240 р.
- Traynor R. Sir Charles and His Journey to Discover a Palsy — Part 2: From Expressions to Palsy // Hearing Health & Technology Matters. 2015. URL: https://hearinghealthmatters.org/hearing-international/2015/sir-charles-journey-discover-palsy-part-2-expressions-palsy/
- Aminoff M. Sir Charles Bell: His Life, Art, Neurological Concepts, and Controversial Legacy. New York : Oxford University Press, 2017. 245 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Белл, Чарльз // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Белл, Чарльз (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 20.10.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
