Бенуа, П'єр
Бенуа́, П’єр (фр. Benoit, Pierre; повне ім’я — Фердинанд Марі П’єр, фр. Ferdinand Marie Pierre; 16.07.1886, м. Альбі, тепер регіон Окситанія, Франція — 03.03.1962, м. Сібур, тепер регіон Нова Аквітанія, Франція) — письменник, журналіст, сценарист, член Французької академії (з 1931). Писав французькою мовою.
|
Бенуа, П'єр (Benoit, Pierre) | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Marie Pierre |
| Справжнє прізвище | Ferdinand |
| Народження | 16.07.1886 |
| Місце народження | Альбі |
| Смерть | 03.03.1962 |
| Місце смерті | Сібур |
| Напрями діяльності | література |
Зміст
Життєпис
Народився у сім’ї офіцера. У дитинстві жив на заході Франції, а з 1891 — у Північній Африці — Тунісі та Алжирі, де служив його батько. З 1900 навчався у французькому ліцеї в Тунісі. Закінчив Великий ліцей м. Алжира, служив в армії (у полку зуавів) в Алжирі.
1907 вирушив до Франції, навчався в Університеті м. Монпельє, здобув ступінь ліценціата літератури. Готувався до конкурсу на звання агреже з історії, однак не склав іспитів. Працював у Міністерстві освіти, спочатку агентом у секретаріаті з мистецтв, згодом — бібліотекарем (1910–1922).
Під час Першої світової війни був мобілізований (1914), але тяжко захворів і потрапив до лікарні. Після демобілізації став пацифістом.
З 1923 працював репортером газет «Журналь» («Le Journal»), «Франс-суар» («France-Soir»), «Ентрансіжан» («L’Intransigeant») та інших, як журналіст відвідав різні країни: Туреччину, Сирію, Іран, Австралію, Аргентину, Бразилію тощо. Брав інтерв’ю у політичних діячів (зокрема Б. Муссоліні, Г.-В. Герінга та інших). Опублікував сотні статей.
Водночас писав романи, події більшості з них відбуваються у країнах, в яких він побував як репортер. Очолював Товариство літераторів (1929–1930).
Бенуа був германофілом, події Другої світової війни стали для нього потрясінням. Належав до Групи колабораціоністів, однак 1941 під час окупації відмовився від посад голови Французької академії, директора театру «Комеді Франсез». Попри це у вересні 1944 був заарештований за колабораціонізм і до квітня 1945 перебував у в’язниці, 2 роки йому було заборонено друкуватися. Зрештою його було вилучено з чорного списку, за нього, зокрема, вступився Л. Арагон.
У 1950-х продовжив писати романи. 1959 хотів залишити Французьку академію на знак протесту проти вето президента Франції Ш. де Голля на обрання до неї письменника і дипломата П. Морана (1888–1976; Франція), накладеного через те, що той був послом уряду Віші. Однак Французька академія не прийняла відставки.
Творчість
Починав як поет-неоромантик, написав збірки «Діадумен» («Diadumène»; 1914), «Благальниці» («Les Suppliantes»; 1920).
Вважається майстром розважального пригодницького роману. Всього написав 43 романи. Писав регулярно один роман майже щороку: «Кенігсмарк» («Kœnigsmark»; 1918), «Атлантида» («L’Atlantide»; 1919), «За дона Карлоса» («Pour don Carlos»; 1920), «Солоне озеро» («Le Lac salé»; 1921), «Шлях велетнів» («La Chaussée des géants»; 1923), «Мадемуазель де ла Ферте» («Mademoiselle de La Ferté»; 1923), «Альберта» («Alberte»; 1926), «Акселль» («Axelle»; 1928), «Радості мандрівки» («Les Plaisirs du voyage»; 1950), «Загублене місто» («Ville perdue»; 1954), «Командор» («Le Commandeur»; 1960) та інші.
Романи вирізняються несподіваними поворотами сюжету, таємницями, загадками, іноді неправдоподібними ситуаціями, в яких опиняються герої, містицизмом і еротикою, в них поєднуються героїзм і убогість, трагічне і бурлескне, навіть іронічне. Теми творів — війни та релігії, історія та міфи, фатальні, неприступні жінки тощо.
Романи Бенуа стали бестселерами (ще за життя письменника на 1957 продано 5 млн книг), автор був одним із найпопулярніших письменників Франції 20 ст. Найуспішніший роман «Атлантида» (на початок 21 ст. продано 1 722 тис. примірників) здобув Велику премію французького роману Французької академії.
Коли видавництво «Ашетт Лівр» 1953 започаткувало серію «Кишенькова книжка» («Livre de Poche»), виданням № 1 цієї серії був роман Бенуа «Кенігсмарк».
Твори Бенуа екранізувалися багаторазово у різних країнах (переважно у 1920–1950-і), за ними ставилися спектаклі в театрах. Завдяки екранізаціям у 1930-х письменник зацікавився кінематографією, написав низку сценаріїв і діалогів до фільмів.
Романи перекладалися іноземними мовами (понад 15). У республіках колишнього СРСР майже всі романи були перекладені російською ще за життя письменника.
Бенуа і Україна
Українською мовою окремі романи Бенуа переклали М. Ковальський, І. Овруцька.
Бенуа був автором сценарію французького фільму «Тарас Бульба» (1936; режисер А. Грановський) за повістю М. Гоголя.
Додатково
Бенуа давав усім своїм героїням імена, що починаються на літеру А.
Усі романи письменника мають однакову кількість сторінок.
Нагороди і визнання
Командор ордена Почесного легіону.
1977 засновано Премію П’єра Бенуа Французької академії, яку щорічно присуджують авторам, що досліджують життя і творчість письменника.
На честь 50-ї річниці з дня смерті письменника (2012) Видавництво «Альбен Мішель» («Albin Michel») заснувало Премію П’єра Бенуа для авторів пригодницьких романів, а Паризький салон книги присвятив виставку його творчості.
У м. Сен-Поль-ле-Дакс (регіон Нова Аквітанія) функціонує музей Бенуа.
Твори
- Axelle. Paris : Albin Michel, 2012. 432 р.
- Kœnigsmark. Paris : Le Livre de poche, 2012. 288 p.
- La Châtelaine du Liban. Paris : Albin Michel, 2012. 320 р.
- L’Atlantide. Paris : Le Livre de poche, 2012. 287 p.
- Mademoiselle de La Ferté. Paris : Albin Michel, 2012. 297 р.
- Р о с. п е р е к л. — Прокаженный король / Пер. с фр. А. Б. Гатова. Харьков : Космос, 1921. 212 с.
- Сочинения : в 3 т. / Пер. с фр. А Финкельштейн. Москва : Терра, 1997.
- У к р. п е р е к л. — Шлях велетнів / Пер. з фр. М. Ковальський. Львів : Українська видавнича спілка, 1923. 184 с.
- Атлантида / Пер. з фр. І. М. Овруцька. Київ : Мистецтво, 1991. 164 с.
Література
- Valette B. Benoit Pierre // Beaumarchais J.-P., Couty D., Rey A. Dictionnaire des écrivains de langue française : en 2 t. Paris : Larousse, 2001. T. 1. 1056 p.
- Cortanze P. Pierre Benoit, le romancier paradoxal. Paris : Albin Michel, 2012. 564 p.
- Pierre Benoit, maître du roman d’aventures. Paris : Hermann, 2015. 312 p.
- Maltère S. La Grande Guerre de Pierre Benoit. Chamalières : Les Deux Crânes, 2016. 350 p.
- Gaillet H. Pierre Benoit, autrement. [W. p.] : Altrepublisching, 2020. 225 p.
- Maltère S. Dictionnaire de L’Atlantide de Pierre Benoit. Chamalières : Les Deux Crânes, 2021. 1474 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Глухова С. В. Бенуа, П'єр // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бенуа, П'єр (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 11.03.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
