Бергсонізм
Берґсоні́зм — 1) концептуальні філософські ідеї Анрі Берґсона; 2) філософська, літературна, естетично-художня течія 20 ст., інспірована ідеями А. Берґсона.
А. Берґсон, представник філософії життя, «еволюціоністичного спіритуалізму» та інтуїтивізму, зажив міжнародної слави ще за життя, віднесений до когорти найвпливовіших європейських філософів кінця 19 — початку 20 ст. Після Другої світової війни інтерес до праць філософа помітно спав, хоча вплив його ідей на свою творчість визнавали М. Мерло-Понті, Ж.-П. Сартр, Е. Левінас та ін. Новій хвилі інтересу до творчості Берґсона сприяла книга Ж. Дельоза «Берґсонізм» («Le Bergsonisme»; 1966).
Берґсон відродив традиції класичної метафізики, став одним із фундаторів гуманітарно-антропологічного напряму філософування. Згідно поглядів мислителя, світ є процесом творчої еволюції, де виникнення нового є принципово значущим для поступу. Реальність розглядається як чиста тривалість, вільний рух, що є оприявненням творчої сили, житєвого імпульсу. Відтак справжнє уявлення про неї досягається не аналітичними процедурами, засобами точних наук, але інтуїцією, яка тільки й здатна осягнути цілісність. Тим інтуїція перетворюється у розумінні Берґсона з інтелектуального споглядання істини (Р. Декарт) на альтернативний розуму містичний акт безпосереднього холістичного пізнання, основоположний філософський метод і умову творчості. Її найпростішими формами Берґсон вважав інстинкти, вищим проявом — художню творчість, вільну від утилітарних цілей.
Берґсонізм, як і вся філософія життя, апелює до життя як первинної реальності, деякої космічної вітальної сили, «життєвого поривання», сутність якого полягає у безперервному самовідтворенні, творчості нових форм. До внесків А. Берґсона у філософське мислення відносять концепцію часу й тривалості, безперервності й множинності тощо. Берґсонізм постав альтернативою до пануючої феноменологічної думки, зокрема М. Гайдеґґера.
Творами А. Берґсона надихалися М. Пруст, П. Валері, А. Моруа, Дж. Джойс та ін.; вплив його філософських ідей простежують у працях П. Тейяра де Шардена, Е. Леруа, А. Тойнбі, Дж. Міда та ін.
Література
- Deleuze G. Le Bergsonisme. Paris : Presses Universitaires de France, 1966. 119 p.
- Салански Ж.-М. Бергсон и пути современной французской философии // Логос. 2009. № 3. С. 26–44.
- Kelly M. Bergson and Phenomenology. London : Palgrave MacMillan, 2010.
- Pearson А. К. Henri Bergson: An Introduction. London : Routledge, 2011.
- Sinclair M. Bergson. London : Routledge, 2019.
- Beyond Bergson: Exploring Race, Gender, and Colonialism through the Writings of Henri Bergson (SUNY 2019).
- Евлампиев И. И. Анри Бергсон: философия грядущей эпохи. Санкт-Петербург : Русская христианская гуманитарная академия, 2020. 360 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бергсонізм // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бергсонізм (дата звернення: 2.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 20.10.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
