Бердиш

Берди́ш (пол. berdysz; угор. bard — сокира, колун) — вид холодної зброї; бойова сокира з дуже широким лезом (40–100 см) у формі півмісяця, різної кривизни, на довгому древку (ратовищі, до 2 м).

Тупу частину клинка, який поміщали на древко, як і в сокир, називають обухом; край, протилежний лезу, — тупів’ям; відтягнутий донизу кінець — косицею. Древко кріпили до заліза за допомогою обуха, косиці, цвяхів-заклепок і ремінців. Древко просували в обух та фіксували цвяхами-заклепками через отвори в обухові. Таких отворів зазвичай було від 3 до 7. Косицю кріпили до древка двома-трьома цвяхами й обмотували в декілька шарів тонким ремінцем або мотузкою. Іноді кожний оборот ремінця прибивали цвяхами. На нижній кінець древка кріпили залізний наконечник (підток) для підпори бердиша в землю, як для стрільби з рушниць (пищалей), так і для парадного шикування.

Зброя подібної конструкції почала набувати поширення в Європі з середини 13 ст.

У Московії бердиші з’явилися у першій половині 15 ст. та перебували на озброєнні лише піших воїнів — «бердишників».

У 15–17 ст. ця зброя стала характерною для військ стрілецьких та міської сторожі. У стрілецькому війську бердиші слугували не лише додатковою холодною зброєю, а й підпорою для стрільби з важких ґнотових рушниць.

Практичним аналогом бердиша була західноєвропейська алебарда. Бердиші кінних стрільців і драгунів були менших розмірів, порівняно з тими, які були у піхоти, і мали по два залізних кільця на древку для погонного ременя. Існували й церемоніальні бердиші завдовжки до 170 см та вагою близько 3 кг (вага стрілецьких бердишів — близько 1,5 кг).

Від кінця 15 ст. бердиші використовували у Швеції, Польщі та інших країнах. На початку 18 ст. вони вийшли з ужитку.

Література

Висковатов А. В. Историческое описание одежды и вооружения российских войск : в 19 ч. 2-е изд. Санкт-Петербург : Типография «В.С. Балашев и Ко», 1899–1902.
Kwasniewicza W. 1000 słów o broni bialej i uzbrojniu ochronnym. Warzawa : Wydawnictwo Ministerstwa Obrony Narodowej, 1981. 336 p.
Бехайм В. Энциклопедия оружия / Пер. с нем. Санкт-Петербург : АО «Санкт-Петербург оркестр», 1995. 575 с.
Попенко В. Н. Холодное оружие. Москва : Богучар, 1996. 474 с.
Ефимов С. В., Рымша С. С. Оружие Западной Европы XV–XVII вв. : в 2 т. Санкт-Петербург : Атлант, 2009. Т. 1. 398 с.
Власов Д. А. К вопросу о происхождении и бытовании бердышей в России XVII века // История военного дела: исследования и источники. 2012. Т. 2. С. 456–478.
Oakeshott E. European Weapons and Armour: From the Renaissance to the Industrial Revolution. Woodbridge : Boydell Press, 2018. 312 p.

Автор ВУЕ

І. С. Печенюк

Покликання на цю статтю: Печенюк І. С. Бердиш // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бердиш (дата звернення: 12.05.2024).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 30.04.2021

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів

Бердиш

Література

Автор ВУЕ

Важливо!

Офіс Президента України

Верховна Рада України

Кабінет Міністрів України

Служба безпеки України

Міністерство оборони України

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України

Кіберполіція

Національна поліція України