Беренштам, Вільям Людвігович
Береншта́м, Ві́льям Лю́двігович (22.11.1839, м. Київ, тепер Україна ― 23.11.1904, там само) ― педагог, організатор освіти, громадський діяч.
|
Беренштам, Вільям Людвігович | |
|---|---|
| Народження | 22.11.1839 |
| Місце народження | Київ, Україна |
| Смерть | 23.11.1904 |
| Місце смерті | Київ, Україна |
| Місце поховання | Байкове кладовище |
| Alma mater | Імператорський університет св. Володимира |
| Напрями діяльності | педагог, організатор освіти, громадський діяч |
Життєпис
Батько займався торговельно-фінансовою діяльністю, був почесним громадянином міста Києва.
Навчався в елітному київському приватному пансіоні П. Гедуена, де хлопчиків готували до гімназії, далі ― у 1-й Київській гімназії.
1857 вступив на фізико-математичний факультет Імператорського університету св. Володимира (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка). У січні 1858 перейшов на історико-філологічний факультет, який закінчив 1862.
1862–1864 навчався на педагогічних курсах Імператорського університету св. Володимира, спеціалізуючись на історії та географії.
З 1865 до 1868 служив у м. Кам’янці-Подільському учителем історії.
1868–1879 жив і працював у м. Києві. Викладав географію в Київській військовій гімназії. Активний член Старої громади.
Восени 1880 переїхав до м. Санкт-Петербурга, де викладав у Першій військовій гімназії та Санкт-Петербурзькому учительському інституті.
1898 за станом здоров’я вийшов у відставку, повернувся до м. Києва. Відновив членство в Старій громаді.
Похований на Байковому кладовищі. Могила до нашого часу не збереглася.
Діяльність
Під час навчання в університеті брав участь в організації недільних шкіл для дорослих.
Був серед засновників «Відділу для сприяння самоосвіті» при Педагогічному музеї військово-навчальних закладів, співзасновником «Благодійного товариства для видання загальнокорисних і дешевих книжок» (обидва ―м. Санкт-Петербург).
Зібрав колекцію рукописів Т. Шевченка («Щоденник» та інші твори). Завдяки наполегливим клопотам отримав дозвіл цензури на видання найповнішого в межах Російської імперії тексту «Кобзаря» (1883–1884).
Брав участь у археологічних дослідженнях. 1878 за дорученням Московського антропологічного товариства вперше провів розкопки шести курганів на о. Хортиці. 1889 очолив археологічну експедицію до Остерського повіту Чернігівської губернії, яку організувала Імператорська археологічна комісія (м. Санкт-Петербург).
Член словникової комісії Старої громади. Разом із педагогом, громадським діячем Є. Трегубовим (1849–1920; тепер Україна) та Є. Чикаленком 14.02.1902 засвідчив угоду між часописом «Київська старовина» та Б. Грінченком щодо завершення останнім роботи над словником української мови.
Публікував статті в київській періодиці: журналі «Київська старовина», газеті «Київський телеграф» та ін.
Цитата
Володимир Науменко: «… ні за походженням, ні за родовими традиціям не маючи в собі задатків національної української стихії, він, виключно керуючись уявленням про призначення людей, що виросли і виховалися в Україні, прилучився до української партії і до того зріднився з її ідеями, що все своє подальше життя, куди б не закидала його доля, залишався самим щирим і переконаним українським націоналом».
«...ни по происхожденію, ни по родовымъ традиціямъ не имѣя въ себѣ задатковъ національнаго украинскаго начала, онъ, исключительно руководясь сознаніемъ роли людей, выросшихъ и воспитавшихся въ Украинѣ, примкнулъ къ украинской партіи и до того сроднился съ ея идеями, что во всю свою послѣдующую жизнь, куда ни забрасывала его судьба, онъ оставался самымъ искреннимъ и убѣжденнымъ украинскимъ націоналомъ»).
― Цит за: Науменко В. П. Памяти В. Л. Беренштама // Киевская старина. 1906. Т. 92. Кн. 2. С. 265.
Праці
- Воспоминания о последних годах жизни Н. И. Костомарова // Киевская старина. 1885. Т. 12. № 6. С. 219–237.
- Из школьных лет А. С. Лашкевича // Киевская старина. 1899. Т. 67. № 11. С. 249–269
- Т. Г. Шевченко и простолюдины, его знакомцы (Из встреч и воспоминаний) // Киевская старина. 1900. Т. 68. Кн. 2. С. 248–260.
Література
- Тимчик Н. П. Беренштам В. Л. (До 100-річчя зі дня смерті) // Вісник Київського національного університету. Історія. 2005. Вип. 80–81. С. 117–119.
- Іваницька С. «Український шістдесятник» Вільям Беренштам — дослідник місцевих старожитностей // Краєзнавство. 2012. № 1. С. 57–66.
- Чеботарьов О. Український вибір Вільяма Беренштама? // Acta studiosa historica. 2015. Ч. 5. С. 81–89.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Міхно О. П. Беренштам, Вільям Людвігович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Беренштам, Вільям Людвігович (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 16.05.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
