Бернардин Сієнський
Бернарди́н Сіє́нський [ лат. Bernardinus Senensis; італ. Bernardino da Siena; світське ім’я — Бернардино Альбіцескі (італ. Bernardino degli Albizzeschi); 08.09.1380, м. Масса-Мариттіма, тепер регіон Тоскана, Італія — 20.05.1444, м. Л'Аквіла, тепер регіон Абруццо, Італія] — релігійний діяч, проповідник, реформатор ордену францисканців, святий Католицької церкви.
|
Бернардин Сієнський (Bernardino da Siena) | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Бернардино Альбіцескі |
| Народження | 09.09.1380 |
| Місце народження | Масса-Мариттіма |
| Смерть | 20.05.1444 |
| Місце смерті | Л'Аквіла |
| Напрями діяльності | релігія, проповідництво |
| Традиція/школа | католицизм |
Життєпис і діяльність
Походив зі знатного сієнського роду. Рано втратив батьків.
Навчався цивільному й канонічному праву в м. Сієні. Під час епідемії чуми (1400) разом з іншими юнаками-подвижниками взяв на себе обов’язки доглядати хворих, організував роботу лікарні Санта-Марія-делла-Скала (Santa Maria della Scala).
За церковним переказом, пережив містичний досвід явлення образу хресної муки Христа, після чого остаточно вирішив скласти чернечі обітниці. 1402 вступив до ордену францисканців в м. Сієні, але невдовзі перейшов у флорентійський монастир францисканців-обсервантів, що дотримувалися суворішого статуту.
Спершу вів відлюдний спосіб життя. Від 1416 розпочав мандрівну місіонерську і проповідницьку діяльність Італією, першу публічну проповідь виголосив 1417 у м. Мілані. Проповіді збирали велику кількість слухачів (через що виступав просто неба, на ринкових площах), здійснювали значний вплив на кліриків і мирян. 1427 сієнець Бенедетто записав 45 проповідей Бернарда Сієнського, які пізніше багаторазово перевидавалися. Під час виступів підносив вгору табличку з монограмою Христа «IHS», що сприяло популярності цього символу. Практика використання такої таблички та вимога до слухачів ставати перед нею на коліна викликали осуд у церковних колах, звинувачення в ідолопоклонстві й 1427 були заборонені Бернарду до рішення церковного суду. Судовий процес відбувся 08.06.1427 у присутності папи в Соборі Святого Петра. Всі звинувачення були зняті, понад те, папа запропонував подвижнику проповідувати в м. Римі та прийняти посаду єпископа Сієни. Від єпископства Бернард відмовився (за переказом, послався на те, що це суперечить його покликанню, «його діоцезія — вся Італія»). Згодом, у 1431–1435, ще двічі відмовлявся від єпископських кафедр (Урбіно та Феррарі).
Залишив по собі богословські трактати (латиною та італійською), одну з перших тогочасних праць з економічних питань.
1430 став вікарієм францисканців-обсервантів. Реформував статут ордена з метою поліпшення освіти ченців, якнайширшого залучення монахів до проповідницької та викладацької діяльності. Завдяки його зусиллям кількість обсервантів зросла з 300 до 4 тис. осіб. Сукупно заснував або реформував бл. 300 монастирів.
1439 узяв участь у роботі Флорентійського собору, підтримав унію Православної і Католицької церков (див. Флорентійська церковна унія 1439).
1444 склав адміністративні обов’язки та повернувся до мандрівної проповідницької діяльності, яку вів до кінця життя.
Іконографія
Зазвичай зображується худим, босим францисканським ченцем, що тримає у руках посох, табличку (диск) з літерами IHS у вогняному колі або серці. Часто біля ніг поміщені три митри (або в руках — три єпископські жезли) на знак трикратної відмови від єпископства.
Як святий покровитель м. Сієни може тримати макет міста.
Зображення верхи на віслюку відповідають переказам про мандрівки Бернарда Сієнського в останні роки.
До образу святого зверталися Бенвенуто ді Джованні (1436–1509), Пінтуріккйо (1454–1513, обидва — Італія), Б. Гоццолі, Ель Греко та ін.
Визнання
Канонізований папою Миколаєм V 1450, день пам’яті – 20 травня. Отримав прізвисько «Апостол Святого Імені».
На його честь францисканці-обсерванти отримали назву бернардинців.
Назву Сан-Бернардино має округ та місто у штаті Каліфорнія, США.
Серед сучасних католиків вважається покровителем сфери зв’язків із громадськістю (англ. public relations, PR), рекламної діяльності.
Праці
- Le prediche volgari di San Bernardino da Siena, dette nella Piazza del Campo l'anno 1427 : in 3 vol. Siena : S. Bernardino, 1880–1888.
- Pacetti D. De Sancti Bernardini Senensis operibus: ratio criticae editionis. Florentiae : Claras Aquas, 1947. 262 p.
- Opera omnia : in 9 vol. Florentiae : Claras Aquas, 1950–1965.
Література
- Facchinetti V. S. Bernardino da Siena: Mistico sole del secolo XV. Milano : Casa editrice S. Lega eucaristica, 1933. 612 p.
- Gronchi M. La cristologia di S. Bernardino da Siena: L'imago Christi nella predicazione in volgare. Genova : Marietti, 1992. 228 p.
- Mormando F. The Preacher's Demons: Bernardino of Siena and the Social Underworld of Early Renaissance Italy. Chicago; London : University of Chicago Press, 1999. 364 p.
- Polecritti C. Preaching Peace in Renaissance Italy: Bernardino of Siena and His Audience. Washington : Catholic University of America Press, 2000. 271 p.
- Debby N. B.-A. Renaissance Florence in the Rhetoric of Two Popular Preachers: Giovanni Dominici (1356–1419) and Bernardino da Siena (1380–1444). Turnhout : Brepols, 2001. 344 p.
- Chlíbec J. Bernardinské slunce nad českými zeměmi. Praha : Academia, 2016. 310 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бернардин Сієнський // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бернардин Сієнський (дата звернення: 9.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 30.10.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
