Бернштейн, Микола Олександрович
Бернштейн, Микола Олександрович (05.10.1896, м. Москва, тепер РФ — 16.01.1966, там само) — фізіолог, психофізіолог, педагог, доктор медичних наук (з 1935), член-кореспондент Академії медичних наук (АМН) СРСР (з 1946).
Засновник нового напряму дослідження — фізіології активності. Заклав основи сучасної біомеханіки «живого» руху, біокібернетики та теорії управління рухами.
|
Бернштейн, Микола Олександрович | |
|---|---|
| Народження | 1896 |
| Місце народження | Москва |
| Смерть | 1966 |
| Місце смерті | Москва |
| Місце діяльності | СРСР |
| Напрями діяльності | фізіологія, психофізіологія, нейропсихологія, педагогіка, біомеханіка, біокібернетика |
| Традиція/школа | теорія фізіології рухів та фізіології активності |
Зміст
Життєпис
Він міг реалізувати себе як музикант, математик, літератор, інженер-конструктор, лінгвіст, але обрав науку. Його дід, Натан Осипович — професор, фізіолог, завідував кафедрою Новоросійського університету в м. Одесі (тепер — Одеський національний університет імені І. І. Мечникова). Батько — Олександр Миколайович (Натанович), був відомим у м. Москві психіатром; заснував клініку для надання психіатричної допомоги хворим, які опинялися в поліції. Мати — Олександра Карлівна, дочка залізничного службовця, познайомилася з майбутнім чоловіком у психіатричній клініці, де працювала сестрою милосердя.
1914 Бернштейн вступив на історико-філософський факультет Московського державного університету. Із початком Першої світової війни працював санітаром у московському лазареті. 1919 закінчив медичний факультет та математичні курси Московського університету. 1919–1921 служив військовим лікарем у частинах Робітничо-селянської Червоної армії. Демобілізувавшись, 1921 почав одночасно працювати психіатром та отоларингологом у двох московських клініках.
Наукова діяльність
У науковій діяльності в період 1922–1935 зосереджувався на прикладних дослідженнях локомоцій (трудових, спортивних, виконавчих), обґрунтуванні власної концепції загальної біомеханіки та розробці циклограмметричного методу реєстрації рухів. Фізіолог О. Ухтомський порівнював значущість цього методу з винаходами біологів А. ван Левенгука та М. Мальпігі. 1926 видав книгу «Загальна біомеханіка» (рос. «Общая биомеханика»), де ґрунтовно описав біомеханічні характеристики ходи і бігу людини.
Першим у світовій науці започаткував дослідження закономірностей роботи мозку через вивчення біодинаміки рухів і 1928 (на 20 років раніше за засновника кібернетики Н. Вінера) відкрив сенсорні корекції в управлінні рухами (у кібернетиці їх називають зворотним зв’язком); принцип ієрархічного рівневого управління; принцип рефлекторного кільця.
1935–1950 від вивчення біомеханічних закономірностей перейшов до біодинаміки, нейрофізіології та психології рухів. Вершиною цього періоду вважають монографію «Про побудову рухів» (рос. «О построении движений»; 1947), за яку автор удостоєний Сталінської премії. Рух уперше представлено як психічну дію. Співпраця із психологом Л. Виготським у психологічному інституті Московського університету, де вони готували «Практикум з експериментальної психології» (рос. «Практикум по экспериментальной психологии»; 1927), позначилася на його уявленнях про смислову структуру, модель потрібного майбутнього, дію, активність, сенсорний синтез. Там він познайомився із психологом О. Лурією. Їхня співпраця тривала до кінця життя. Після смерті Бернштейна О. Лурія переклав англійською та організував видання у Великій Британії монографії «Координація і регуляція рухів» (рос. «Координация и регуляция движений»; англ. «Coordination and regulation of movements»; 1967).
Під час Павловської сесії (1950) ідеї Бернштейна піддали осуду, йому не дали змоги відповісти на звинувачення. Причиною жорсткої критики була його переконаність у хибності парадигми реактивності, на якій базувалася не лише теорія вищої нервової діяльності І. Павлова, а й марксистсько-ленінська ідеологія. На противагу реактивності (зумовленості життєдіяльності індивіда зовнішніми стимулами), Бернштейн обстоював парадигму активності, відповідно до якої поведінка детермінується внутрішньою програмою та орієнтована на образ потрібного майбутнього. Планування та регуляція дій і поведінки, досягання цілей та коригування проміжних результатів забезпечується функціонуванням циклічного зворотного зв’язку (рефлекторне кільце). Теорія п’ятирівневої ієрархічної системи управління рухами, розроблена Бернштейном, змінила уявлення про локалізацію центрів управління руховою активністю і дотепер застосовується під час підготовки спортсменів, відновленні травм, пов’язаних із порушеннями локомоцій, у біопротезуванні, при конструюванні технічних пристроїв на електронному управлінні.
Наукове протистояння збіглося з антисемітською (див. Антисемітизм) кампанією, яку проводили під виглядом боротьби з космополітизмом, вульгаризмом і вигадуванням лженаукових теорій. Очолювану Бернштейном лабораторію закрили, а його звільнили і заборонили проводити експериментальні дослідження. Декілька років заробляв на життя перекладами наукових статей, написанням рефератів. Працював у бібліотеках, аналізував неопубліковані результати власних досліджень, узагальнював опубліковані матеріали. Після реабілітації кібернетики і генетики ідеї психофізіології активності виявилися затребуваними, до них звернулися фізіологи, нейропсихологи, психологи, педагоги. Від кінця 1950-х Бернштейн спілкувався з фізиками, математиками; публікував статті у фахових журналах, писав передмови до праць своїх учнів, працював над книгою «Нариси з фізіології рухів та фізіології активності» (рос. «Очерки по физиологии движений и физиологии активности»; 1966).
Л. Чхаїдзе (1924–2014; Грузія) вдалося зберегти праці учителя і створити Музей Бернштейна в Інституті фізичної культури в м. Тбілісі.
Нагороди та визнання
Член-кореспондент АМН СРСР (1946). Сталінська премія ІІ ступеня з біології (1948). До 100-річчя з дня народження Бернштейна 1996 у США та Німеччині проведено міжнародні наукові конференції.
Праці
- Общая биомеханика. Москва : Всесоюзный центральный совет профессиональных союзов, 1926. 416 с.
- Исследование по биодинамике фортепьянного удара // Сборник работ фортепианно-методологической секции Государственного института музыкальной науки. 1930. Вып. 1. С. 5–47. (у співавт.).
- Техника изучения движений. Москва : Стандартизация и рационализация, 1934. 560 с. (у співавт.).
- Исследования нормальной и патологической моторики: Автореферат // Проблемы моторики в неврологии и психиатрии. Киев : Госмедиздат УССР, 1937. С. 61–63.
- К вопросу о природе и динамике координационной функции // Ученые записки МГУ. Психология: Движение и деятельность. 1943. Вып. 90. С. 22–90.
- О построении движений. Москва : Медгиз, 1947. 255 с.
- Очерки по физиологии движений и физиологии активности. Москва : Медицина, 1966. 350 с.
- О ловкости и её развитии. Москва : Физкультура и спорт, 1991. 288 с.
- Современные искания в физиологии нервного процесса. Москва : Смысл, 2003. 330 с.
Література
- Фейгенберг И. М. Стартовая площадка // Бернштейн Н. А. Современные искания в физиологии нервного процесса. Москва : Смысл, 2003. С. 3‒8.
- Левин В. Человек, разгадавший тайну живого движения // Наука и жизнь. 2005. № 10. С. 50–55.
- Девишвили В. М. Н.А. Бернштейн — основатель современной биомеханики // Национальный психологический журнал. 2015. № 4 (20). С. 74–78.
- Сироткина И. Е., Бирюкова Е. В. Николай Александрович Бернштейн: нове подходы в нейрореабилитации // Вопросы психологии. 2016. № 4. С. 95‒108.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Малхазов О. Р. Бернштейн, Микола Олександрович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бернштейн, Микола Олександрович (дата звернення: 15.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 31.05.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
