Бессон, Люк
Бессо́н, Люк Поль Морі́с (фр. Besson, Luc Paul Maurice; 18.03.1959, м. Париж, Франція) — режисер, продюсер, сценарист, кастинг-директор.
|
Бессон, Люк (Besson, Luc Paul Maurice) | |
|---|---|
| Народження | 18.03.1959 |
| Місце народження | Париж |
| Місце діяльності | Франція |
| Напрями діяльності | кіномистецтво |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Премії | Сезар, Люм’єр, Імперія натхнення |
Життєпис
Народився у сім’ї інструкторів з дайвінгу. У дитинстві подорожував з батьками до Італії, Греції та колишньої Югославії. Коли хлопчику виповнилось 10 років, батьки повернулися до Франції та розлучилися. Навчався у ліцеї Ш. де Фуко у м. Сен-Мор-де-Фоссе, ліцеї у м. Лізіньї (1974–1975) та інтернаті ліцею Ж. Феррі у м. Куломм’є (1975–1976), усі — тепер у регіоні Іль-де-Франс.
Планував стати дельфінологом, але у 17-річному віці ледь не втратив зір (після нещасного випадку під час підводного плавання) і полишив свої наміри. У 18 років зацікавився кіномистецтвом, працював як стажер на посаді помічника режисера. Співпрацював з режисерами П. Грандперре (1946–2019; Франція), К. Фаральдо (1936–2008; Франція), зокрема, на зйомках фільму «Два лева на сонці» (1980), а також з М. Піала та Р. Варньє.
Військову службу проходив у батальйоні альпійських стрільців у м. Шамбері (1978–1979).
Заснував продюсерську кінокомпанію «Фільм дю лу» («Les Films du Loup», «Фільми вовка; 1980), згодом перейменовану на «Фільм дю дофен» («Les Films du Dauphin», «Фільми дельфіна»; 1990). Співзасновник кінокомпанії «Лело Продуксьйон» («Leeloo Productions»; 1992), тепер «Европакорп» («EuropaCorp»; з 2000).
Був президентом журі Каннського кінофестивалю (2000).
Заснував у м. Сен-Дені (тепер регіон Іль-де-Франс) кінематографічний центр «Сіте дю сінема» («La Cité du cinéma», «Місто кіно»; 2012), до складу якого входить, зокрема, кінематографічна школа «Еколь де ла Сіте» («École de la Cité», «Міська школа», 2012) — некомерційний заклад вищої освіти.
Творчість
Працював як режисер, продюсер, сценарист у понад 100 фільмах.
Відомий своїм унікальним стилем, вражаючими візуальними ефектами. Режисер є одним з представників напряму у французькому кінематографі 1980–1990-х «Сінема дю лук» («Cinéma du look», «Кінематограф зовнішнього вигляду»), який називають також необароко.
Дебютував як режисер, сценарист і продюсер чорно-білим короткометражним фільмом без слів «Передостанній» (1981). Це постапокаліптична науково-фантастична драма, на основі якої Бессон відзняв свій перший повнометражний фільм «Остання битва» (1983). У цих стрічках глядачі вперше побачили актора Ж. Рено (нар. 1948; Марокко), який неодноразово братиме участь у проєктах Бессона. Фільм «Остання битва» отримав низку нагород, зокрема, приз журі та приз публіки на Міжнародному фестивалі фантастичних фільмів в Авор’я (1983) та гран-прі за найкращий європейський фантастичний фільм кінофестивалю «Фанташпорту» (1984).
Кінострічка режисера «Підземка» (1995) — трилер, події якого відбуваються в паризькому метро (вважається культовим класичним фільмом у Франції). «Підземка» отримала 13 номінацій та 3 премії «Сезар» (1985), а також номінації на премію Британської академії кіно і телебачення (1986) і кінофестивалю «Фанташпорту» (1987).
Драма «Блакитна безодня» (1988) — третій фільм Бессона, в якому режисер торкається теми дружби, пристрасті до природи, бажання досягнути найвищих результатів в обраній діяльності та прагнення до свободи. У стрічці йдеться про дружбу двох фрідайверів Жака Майоля і Енцо Молінарі та їхнє змагання у глибинах океану. Фільм отримав премію французької Національної академії кінематографу та дві кінопремії «Сезар» (1989), мав глядацький успіх у Франції, але через невдалий монтаж провалився в американському прокаті.
Хітом кінця 1990-х та початку 2000-х стала франко-італійська кримінальна драма («Нікіта») — історія колишньої наркоманки-злочинниці, яка перетворюється на секретного агента. Заголовну роль зіграла тодішня дружина режисера А. Парійо (нар. 1960; Франція).
Кінофільм Бессона «Леон» (в американському прокаті «Професіонал», 1994) миттєво зробив зіркою виконавицю головної ролі Н. Портман. Окрім неї у фільмі зіграли: Ж. Рено, Г. Олдмен (нар. 1958; Велика Британія), Д. Аєлло (1933–2019; США). Історія оповідає про Леона — професійного вбивцю, який доглядає за дванадцятирічною дівчинкою на ім’я Матильда після того, як її сім’ю вбивають наркоторговці. Фільм розкриває аспекти взаємин між Леоном і Матильдою, торкається моральних питань та внутрішніх конфліктів. «Леон» отримав переважно схвальні відгуки від критиків та глядачів. Однак, взаємини головних героїв спричинили дискусію щодо етичних аспектів і зображення насильства та дитячої сексуалізації. Фільм номінований на 7 кінопремій «Сезар», зокрема Бессон — на премії за найкращу режисуру та найкращий фільм (1995).
У жанрі фантастики наукової режисер зняв культовий фільм «П’ятий елемент» (1997) з Б. В. Віллісом, Г. Олдменом, тодішньою дружиною режисера М. Йовович у головних ролях. У стрічці йдеться про далеке майбутнє, в якому водій таксі мимоволі стає головною постаттю у пошуках легендарної космічної зброї, щоб урятувати світ. Хоча думки критиків розділилися, «П’ятий елемент» мав успіх у прокаті багатьох країн. Фільм отримав 10 нагород з 39 номінацій.
Фільм «Жанна д’Арк» (1999) розповідає про французьку героїню 15 століття, яка змінила хід Столітньої війни. Кінострічка відрізнялась від інших робіт режисера епічним стилем, візуальними ефектами і відтворенням історичного періоду. Бессон знову запросив на головну роль М. Йовович, проте повторити тріумф «П’ятого елементу» не вдалося. Фільм отримав різні відгуки від критиків і мав помірний комерційний успіх.
Чорно-білий фільм у жанрі нуар, мелодрами з елементами комедії та фантастики «Ангел-А» (2005) — любовна історія між чоловіком і таємничою жінкою з надприродними здібностями, яка допомагає йому переглянути своє життя. У головних ролях — Ж. Деббуз (нар. 1975; Франція) і Р. Расмуссен (нар. 1976; Данія). Стрічка досліджує теми самопізнання, примирення з минулим, подолання страхів та відновлення віри в себе. Для фільму характерні особливий візуальний стиль, емоційний настрій та глибокий філософський підтекст.
Французько-американський анімаційний фільм «Артур і мініпути» (2006) заснований на серії однойменних книг Бессона. В основу сюжету покладено історію хлопчика на ім’я Артур, який потрапляє у світ мініпутів — маленьких істот, які живуть під землею. Це фантастична пригодницька історія, що включає в себе елементи фентезі, комедії та романтики. Фільм вражає своїми візуальними ефектами, яскравими анімаційними образами та захоплюючим сюжетом. Усього в серії «Артур і Мініпути» було випущено кілька фільмів, зокрема «Артур та помста Урдалака» (2009), «Артур і війна двох світів» (2010).
Біографічний драматичний фільм (див. Байопік) «Леді» (2011) розповідає про життя політичної діячки Аун Сан Су Чжи. В основу стрічки покладено сюжет про боротьбу за демократію, свободу та історію кохання.
Американсько-французький комедійно-кримінальний бойовик «Малавіта» (2013) — історія родини мафіозі, яка стала свідками злочину і вимушена переховуватись у Франції за програмою захисту свідків. У складі акторської групи були Р. Де Ніро, М. М. Пфайффер (нар. 1958; США), Д. Е. Агрон (нар. 1986; США), Дж. Д’Лео (нар. 1995; США).
Фантастичний бойовик «Люсі» (2014) з акторами С. І. Йоганссон (нар. 1984; США) і М. Фріменом (нар. 1937; США) у головних ролях розповідає про жінку, яка здобуває надприродні здібності після випадкового експерименту. Фільм отримав неоднозначні відгуки критиків, але став на 2014 найбільшим глядацьким успіхом французького кіно за кордоном (53,5 млн переглядів).
Науково-фантастичний фільм «Валеріан і місто тисячі планет» (2017) є екранізацією французького коміксу «Валеріан і Лорелін» (1967–2010). Фільм мав значний комерційний успіх та популярність серед шанувальників фантастичного кіно.
Шпигунський трилер «Анна» (2019) розповідає історію молодої жінки Анни Полятової, яка веде подвійне життя як модель та секретна агентка. Фільм наповнений екшн-сценами, характеризується заплутаним сюжетом і стильним режисерським підходом.
Психологічна кінодрама «Догмен» (2023) з К. Л. Джонсом (нар. 1989; США) у головній ролі — про хлопчика складної долі, який віднаходить втіху через любов до своїх собак.
Бессон також успішний продюсер і сценарист. Серед його сценаріїв: касовий хіт — комедія «Таксі» (1997, режисер Ж. Пірес) з продовженням (усього 6 фільмів), бойовики «Васабі» (2001, режисер Ж. Кравчик) і «Перевізник» (2002, режисер Л. Летер’є) з продовженнями «Перевізник 2» (2005) і «Перевізник 3» (2008), «Тринадцятий район» (2004, режисер П. Морель), «Викрадена» (2008, режисер П. Морель), «Шибайголови» (2017, режисер С. Куейл) та ін.
Знімав як режисер музичні кліпи на пісні «Pull Marine»(«Темно-синій светр»; 1984, автори І. Я. Аджані та С. Генсбур, виконавиця І. Я. Аджані), «Mon légionnaire» («Мій легіонер»; 1988, автори Р. Ассо і М. Монно, виконавець С. Генсбур), «Que mon cœur lâche» («Нехай моє серце відпустить»; 1992, автори М. Фармер, Л. Бутонна, виконавиця М. Фармер), «Love Profusion» («Щедрість кохання»; 2003, автори Мадонна, Мірве, виконавиця Мадонна) та інші, телевізійну рекламу.
Нагороди
Лауреат кінопремії «Сезар» (1998) у номінації «найкращий режисер» за фільм «П’ятий елемент»; кінопремії «Люм’єр у номінації «найкращий режисер» за фільм «П’ятий елемент» (1997) та у номінаціях «найкращий фільм» і «найкращий режисер» за фільм «Жанна д’Арк» (2000); почесної кінопремії «Імперія натхнення» (2017) журналу «Емпайр» («Empire», «Імперія») та ін.
Нагороджений спеціальним гран-прі Всесвітнього кінофестивалю у Монреалі (2002), золотою медаллю «Сезар» Академії мистецтв і технік кіно (2015) за винятковий внесок у кінематограф.
Додатково
На основі фільму «Нікіта» у різних країнах створено ремейки: у Великій Британії — «Точка неповернення» (1993, режисер Дж. М. Бедем), у Гонконгу — «Чорна кішка» (1991, режисер С. Шин), у Канаді — телесеріал «Нікіта» (1997–2001).
Література
- International Dictionary of Films and Filmmakers : in 4 vol. 4th ed. Detroit : St. James Press, 2001. Vol. 2: Directors. 1329 p.
- Guilcher G. Le. Luc Besson, l’homme qui voulait être aimé: la biographie non autorisée. Paris : Flammarion, 2016. 318 p.
- Brancato R. L'école de la cité du cinéma de Luc Besson en difficulté // Le media de la vie locale. 2018. URL: https://www.francebleu.fr/infos/economie-social/l-ecole-de-la-cite-du-cinema-de-luc-besson-menacee-1532452911
- Luc Besson // FrenchFilms.org. URL: http://www.frenchfilms.org/biography/luc-besson.html
- Luc Besson // IMDb. URL: https://www.imdb.com/name/nm0000108/?ref_=nmawd_ov_i
- Luc Besson Net Worth, Biography, Education, Hobby // Know World Now. URL: https://knowworldnow.com/luc-besson-net-worth-biography-education-hobby/
- The Biography of Luc Besson // Luc Besson. URL: https://lucbesson.co/biography/
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Волинець І. П. Бессон, Люк // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бессон, Люк (дата звернення: 14.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.10.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
