Бесіда
Бе́сіда (з давньоінд. bhasád — сидіння, праслов’янське besěda утворене від прислівника bez «зовні» та іменника sěda «сидіння») — розмова двох або більше людей за визначеною темою з певною метою.
Зміст
Історична довідка
Витоки бесіди як мистецтва закладені в давньогрецькій філософії, зокрема в сократівських бесідах (див. Сократ).
Характеристика
Різновид діалогічної форми спілкування, що передбачає обмін інформацією в усній формі.
Класифікація
Залежно від кількості учасників розрізняють індивідуальні та групові; за контекстом — ритуальні, глибинно-особистісні та ділові бесіди.
Ритуальні бесіди мають чітку структуру та зміст, який дослівно знають учасники обряду (наприклад, служба в церкві).
Глибинно-особистісні бесіди передбачають високий рівень довіри та близькості стосунків (у родині, колі друзів).
Ділові бесіди відбуваються в професійній сфері, мають свої правила й орієнтовані на прийняття конкретного рішення.
За професійною спрямованістю розрізняють бесіди педагогічні, управлінські, правові, медичні тощо.
Особливості різновидів
Педагогічна бесіда є методом виховання, що передбачає красномовство й високий рівень педагогічної культури вихователя, вчителя, викладача, зокрема вміння донести певну ідею у зрозумілій, близькій для вихованця формі й отримати зворотній зв’язок (зміна поведінки, прийняття правильного рішення).
Особливим методом навчання є евристична бесіда — розмова, під час якої в процесі запитань і відповідей співбесідники здобувають нові знання та знаходять істину.
Бесіду використовують як метод збирання інформації в соціологічних, психологічних та педагогічних дослідженнях. Організована з науковою метою бесіда передбачає високий рівень професійних навичок та морально-етичних якостей дослідника.
Метод бесіди застосовують:
- на початковому етапі дослідження, коли інформації про досліджуване явище недостатньо для використання інших методів;
- при дослідженні унікальних, інтимних, особистих питань;
- для тріангуляції з даними, отриманими іншими методами.
Метод бесіди розкриває неопосередковані реакції людини, що зберігає для дослідження достовірність інформації.
Література
- Томан І. Мистецтво говорити / Пер. з чес. В. І. Романця. 3-тє вид. Київ : Україна, 1996. 269 с.
- Ягупов В. В. Педагогіка. Київ : Либідь, 2002. 560 с.
- Потелло Н. Я., Скиртач Г. Є. Українське ділове мовлення і спілкування. Київ : Міжрегіональна академія управління персоналом, 2003. 440 с.
- Гриценко Т. Б., Гриценко С. П., Іщенко Т. Д. та ін. Етика ділового спілкування. Київ : Центр учбової літератури, 2007. 344 c.
- Кучерук О. А., Голуб Н. Б., Горошкіна О. М. та ін. Педагогічна риторика: історія, теорія, практика. Київ : КНТ, 2016. 258 с.
- Туриніна О. Л. Методологія та методи психологічного дослідження. Київ : ДП «Видавничий дім «Персонал», 2018. 206 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Фесенко М. С. Бесіда // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бесіда (дата звернення: 11.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 07.08.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
