Бехтерєв, Володимир Михайлович
Бе́хтерєв, Володи́мир Миха́йлович (01.02.1857, с. Соралі, тепер Бехтерєво Єлабузького району, Республіка Татарстан, Росія — 24.12.1927, м. Москва, тепер Росія; похований у м. Ленінграді, тепер м. Санкт-Петербург) — психіатр, невропатолог, фізіолог, психолог, один з основоположників рефлексології та патопсихологічного напряму, дійсний член Наукового товариства імені Тараса Шевченка (з 1914), заслужений діяч науки РРФСР (з 1927).
|
Бехтерєв, Володимир Михайлович | |
|---|---|
| Народження | 1857 |
| Місце народження | Соралі |
| Смерть | 1927 |
| Місце смерті | Москва |
| Місце поховання | Санкт-Петербург |
| Напрями діяльності | психіатрія, невропатологія, фізіологія, психологія |
| Традиція/школа | психоаналіз |
Зміст
Життєпис
Народився у сім’ї державного службовця. 1873 закінчив вятську гімназію. Вступив до Санкт-Петербурзької медико-хірургічної академії (тепер — Військово-медична академія імені С. М. Кірова), яку закінчив 1878. Навесні та влітку 1877 брав відпустку для участі добровольцем у російсько-турецькій війні на території Болгарії в загоні швидкої допомоги. З 1878 працював на кафедрі нервових і душевних хвороб у клініці І. Мержеєвського (1838–1908; Росія). 1879 став дійсним членом Петербурзького товариства психіатрів.
1881 захистив докторську дисертацію, був затверджений приват-доцентом Петербурзької медико-хірургічної академії.
1884 відряджений за кордон, де стажувався з невропатології та психіатрії у Е. Г. Дюбуа-Реймона в м. Берліні, В. Вундта в м. Лейпцизі, Т. Мейнерта (1833–1892; Німеччина — Австрія) у м. Відні, Ж. М. Шарко в м. Парижі.
Працював 1885–1893 екстраординарним професором кафедри психіатрії Казанського університету та завідувачем психіатричної клініки окружної казанської лікарні. Створив психофізіологічну лабораторію, заснував Казанське товариство невропатологів та психіатрів.
1893 переїхав до м. Санкт-Петербурга. У військово-медичній академії очолив кафедру нервових та душевних хвороб, 1905–1906 — начальник академії. Створив одне з перших у світі нейрохірургічне відділення. Від 1897 також викладав невропатологію та психіатрію як професор Жіночого медичного інституту.
Організував у м. Санкт-Петербурзі Товариство психоневрологів і Товариство нормальної та експериментальної психології та наукової організації праці. Редагував журнали «Огляд психіатрії, неврології та експериментальної психології» (рос. «Обзор психиатрии, неврологии и экспериментальной психологии»), «Вивчення і виховання особистості» (рос. «Изучение и воспитание личности»), «Питання вивчення праці» (рос. «Вопросы изучения труда»). Член редакційного комітету багатотомного видання «Інтернаціональний трактат із патологічної психології» (франц. «Traitй International de Psychologie Pathologique»; 1908–1910).
Двотомну працю Бехтерєва «Провідні шляхи спинного і головного мозку» (рос. «Ведущие пути спинного и головного мозга») Російська академія наук 1900 відзначила премією імені К. Бера. Того ж року Бехтерєва обрано головою Руського товариства нормальної і патологічної психології. 1908 у м. Санкт-Петербурзі заснував і до 1927 очолював Психоневрологічний інститут — перший у світі центр із комплексного вивчення людини (тепер Національний медичний дослідницький центр психіатрії та неврології ім. В. М. Бехтерєва).
Організував 1918 Державний інститут із вивчення мозку та психічної діяльності (згодом — Державний рефлексологічний інститут із вивчення мозку імені Бехтерєва; 1950 увійшов до складу Інституту фізіології імені І. П. Павлова АН СРСР, тепер РАН). 1927 йому надали звання заслуженого діяча науки РРФСР.
Підтримував дружні стосунки з ученими України. 1905 на Другому з’їзді психіатрів у м. Києві виступив із доповіддю. Одну з праць присвятив Київському інституту народної освіти. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (з 1914).
Наукова діяльність
Бехтерєв сприяв розвиткові російської та світової експериментальної психології, медичної психології, психотерапії та експериментальної психології особистості.
Автор природничої теорії поведінки особистості — «об’єктивної психології», заснованої на принципі: будь-яку поведінку можна пояснити шляхом об’єктивного вивчення рефлексів. Тому поведінку потрібно вивчати через спостережувані риси. Пізніше об’єктивна психологія стала основою рефлексології, гештальтпсихології та біхевіоризму. У роботі «Колективна рефлексологія» (рос. «Коллективная рефлексология»; 1921) висвітлив вплив соціальної психіки на поведінку людей та відносини між ними.
Досліджував проблеми гіпнозу та сугестії, роль навіювання в соціальних процесах.
Розробив об’єктивні методи вивчення нервово-психічного розвитку дітей, низку методик раціональної психотерапії (містять переконання, оригінальні методики гіпнотерапії та самоствердження, що широко використовуються як «психотерапевтична тріада»).
Створені Бехтерєвим сугестивні методики самонавіювання стали класичними. Їх активно застосовують у психотерапії неврозів, астенічних та постстресових станів особистості, у корекції залежності від алкоголю, паління тощо.
Підготував плеяду психіатрів, психологів, невропатологів. Написав понад 600 наукових праць.
Визнання
Дійсний член Наукового товариства імені Тараса Шевченка (з 1914).
Його ім’ям 1925 названо Державну психоневрологічну академію (утворена 1921 внаслідок реорганізації Психоневрологічного інституту, тепер НМДЦ психіатрії та неврології ім. В. М. Бехтерєва); 1926 — Товариство нормальної і патологічної рефлексології, психології та педології в м. Одесі.
Заслужений діяч науки РРФСР (з 1927).
Додатково
За недоведеною версією навмисного отруєння, смерть Бехтерєва пов’язана з консультацією В. Сталіну (поставив діагноз «тяжка параноя»). Помер раптово під час Першого всесоюзного з’їзду невропатологів і психіатрів у м. Москві. Мозок збережено у «Пантеоні мозку великих людей», тіло кремовано, прах поховано на Волковському кладовищі в м. Ленінграді.
Праці
- Проводящие пути спинного и головного мозга : в 2 ч. 2-е изд., перераб. и знач. доп. Санкт-Петербург : К. Л. Риккер, 1896–1898.
- Внушение и его роль в общественной жизни. 2-е изд., знач. доп. Санкт-Петербург : К. Л. Риккер, 1903. 144 с.
- Основы учения о функциях мозга : в 7 вып. Санкт-Петербург : Брокгауз и Ефрон, 1903–1907.
- Психика и жизнь. 2-е изд., доп. и частич. перераб. Санкт-Петербург : К. Л. Риккер, 1904. 206 с.
- Общая диагностика болезней нервной системы : в 2 ч. Санкт-Петербург : К. Л. Риккер, 1911–1915.
- Коллективная рефлексология. Петроград : Колос, 1921. 432 с.
- Общие основы рефлексологии человека. 4-е изд. Москва : Государственное издательство, 1928. 544 с.
- Объективная психология. Москва : Наука, 1991. 476 с.
Література
- Горностай П. С. Вклад В. М. Бехтерєва в розвиток матеріалістичної психології // Нариси з історії вітчизняної психології кінця XIX і початку XX ст. / За ред. Г. С. Костюка. Київ : Радянська школа, 1959. С. 205–259.
- Губерман И. Бехтерев: страницы жизни. Москва : Знание, 1977. 158 с.
- Никифоров А. С. Бехтерев. Москва : Молодая гвардия, 1986. 282 с.
- Комиссаров А. Г. Из рода богатырей. Набережные Челны : Новости мира, 2011. 234 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Горностай П. П. Бехтерєв, Володимир Михайлович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бехтерєв, Володимир Михайлович (дата звернення: 13.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 14.04.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
