Битва за Атлантику
Би́тва за Атла́нтику — воєнна кампанія Другої світової війни; боротьба Великої Британії, США та їхніх союзників по антигітлерівській коаліції з нацистською Німеччиною та Італією за морські комунікації, панування в Атлантичному океані та прилеглих до нього морях.
Зміст
Історична довідка
Передумови
Термін «битва за Атлантику» вперше офіційно застосував В. Черчилль у промові 06.03.1941 (у зв’язку зі збільшенням втрат британського торгового флоту).
Сили та плани сторін
Боротьба в Атлантиці відбувалася на основних вузлах транспортних комунікацій: західних, південно-західних та південних підходах до Британських островів; східних і північно-східних підходах до Канади і США; в районах Гібралтара та Панамського каналу. Для Великої Британії і США вони мали життєво важливе значення, адже стабільні поставки стратегічно важливої сировини дозволяли їм вести тривалу війну на Європейському театрі воєнних дій.
Порушенням океанських перевезень Німеччина розраховувала підірвати економічну міць противника. З цією метою активно використовували великі надводні кораблі, підводні човни, надводні комерційні рейдери, авіацію, морські міни та інші сили і засоби.
Характеристика
Хід кампанії
Найбільших масштабів у битві за Атлантику набула підводна війна. На частку підводних човнів, які застосовували проти конвоїв тактику групових атак (так звана вовча зграя), припадало до 68 % втрат союзного тоннажу і 37,5 % бойових кораблів.
Для боротьби з німецькими підводними човнами Велика Британія від липня 1941 ввела на північному маршруті від Ньюфаундленду до Британських островів систему «наскрізного конвою». ВМС і авіація США забезпечували захист комунікацій, наближених до Ісландії.
Розшифровка системи кодів радіозв’язку німецьких підводників, розгортання мережі радіопеленгаторів, що дозволяла перехоплювати і пеленгувати майже всі радіопередачі підводних човнів та визначати їхнє місцезнаходження, організація глибокоешелонованих протичовнових рубежів, будівництво великої кількості транспортних суден, ескортних кораблів і невеликих ескортних авіаносців, а також втрата Німеччиною передових і основних баз, вихід Італії з війни врешті-решт сприяло переходу ініціативи до союзників.
Підсумки кампанії
У результаті Німеччині не вдалося порушити комунікації союзників в Атлантиці та завдати істотної шкоди воєнно-економічному потенціалу Великої Британії і США. У битві за Атлантику втрати суден союзних і нейтральних країн від Німеччини склали близько 21 млн т водотоннажності, з них від дій підводних човнів — 68,1 %, авіації — 13,4 %, надводних кораблів — 7,2 %, мін — 6,5 %, із невідомих причин — 4,8 %. ВМС Німеччини в Атлантиці втратили 435 підводних човнів (із загальних втрат у 644 підводні човни, тобто 67 %).
Література
- Morison S. E. History of the United States Naval Operations in World War II : in 15 vol. Boston : Little Brown, 1947–1962.
- Porten E. von der. Die deutsche Kriegsmarine im Zweiten Weltkrieg. Stuttgart : Motorbuch Verlag, 1975. 256 p.
- Costello J., Hughes T. The Battle of the Atlantic. London : Collins, 1977. 314 p.
- Rayner D. А. Escort. The Battle of the Atlantic. Annapolis : Naval Institute Press, 1999. 258 p.
- Роскилл С. У. Флаг Святого Георгия: Английский флот во Второй мировой войне / Пер. с англ. Москва : АСТ, 2000. 560 с.
- Ireland B. Battle of the Atlantic. Yorkshire : Pen & Sword Maritime, 2020. 232 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Битва за Атлантику // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Битва за Атлантику (дата звернення: 6.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 12.04.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
