Битва під Ватерлоо
Би́тва при Ватерло́о 1815 — вирішальна битва між французькою армією Наполеона І Бонапарта та об’єднаними силами англо-голландсько-німецьких і пруcських військ, яка відбулася 18.06.1815 біля бельгійського селища Ватерлоо. Завершилася поразкою французької армії.
Зміст
Історична довідка
Передумови та сили сторін
Для боротьби з антифранцузькою Сьомою коаліцією (ключові члени — Австрія, Велика Британія, Голландія, Пруссія, Росія) Наполеон І Бонапарт, який вдруге прийшов до влади (Див. Сто днів), із 120-тисячною армією вступив у Бельгію. Він розраховував розбити війська противника поодинці, не допустити їхнього об’єднання. 16.06.1815 у битві поблизу містечка Лін’ї йому вдалося завдати часткової поразки прусським військам, змусити їх відступати до м. Ваврa (Бельгія). Навздогін вирушив маршал Е. де Груші (1766–1847) з 33-тисячним корпусом, однак він проявив певні вагання, дозволив генерал-фельдмаршалу Г. Л. фон Блюхеру зберегти основу армії та вирушити на з’єднання з британськими силами фельдмаршала А. В. Веллінгтона (68 тис. осіб і 159 гармат). Основні сили французьких військ, які готувалися до битви, станом на 17.07 нараховували 72 тисяч осіб і 243 гармати.
Хід битви
Сподіваючись на блокування маршалом Е. Груші прусських військ, французький імператор вирішив атакувати армію фельдмаршала А. В. Веллінгтона, яка зайняла оборону на вигідному природному рубежі біля селища Ватерлоо (за 20 км на південь від м. Брюсселю).
18.06. об 11.30 французи розпочали битву, завдали основного удару в лівий фланг військ А. В. Веллінгтона (щоб перешкодити їхньому з’єднанню з прусською армією). Союзницькі війська чинили опір до підходу авангарду прусської армії Г. Л. фон Блюхера. Проти нього Наполеон змушений був кинути 10-тисячний корпус генерала Ж. Мутона (1770–1838, Франція), а потім частину гвардії. Зміна напрямку основного удару в центр армії А. В. Веллінгтона не мала успіху. З підходом трьох прусських корпусів співвідношення сил змінилося не на користь французів (війська союзників налічували близько 130 тисяч осіб).
О 20 годині головні сили англо-голландської армії перейшли в наступ із фронту, а прусські війська завдали удару у правий фланг французів. Війська Наполеона І не змогли стримати удар, почали відступ, який незабаром перетворився на панічну втечу.
Утрати, причини поразки та значення
У битві під Ватерлоо французька армія втратила 32 тисячі осіб, а також усю артилерію, союзницькі війська — 23 тисячі осіб.
Причинами поразки французького імператора стали хибна оцінка обстановки, розпорошення сил, відсутність взаємодії різних родів військ, відсутність на полі бою військ маршала Е. де Груші тощо.
А. В. Веллінгтону вдалося з’єднати віддалені армії, що стало значним досягненням тогочасної воєнної стратегії.
Поразка під Ватерлоо завершила Наполеонівські війни й наполеонівську еру в європейській історії, зумовила другу реставрацію Бурбонів (Див. Реставрація у Франції).
Література
- Cotton E. A Voice from Waterloo. A History of the Battle, on 18 June 1815. 3rd ed. London : B. L. Green, 1849. 276 p.
- Charras J.-B. Histoire de la campagne de 1815: Waterloo. 5e éd. Genève : Soullier, 1907. 667 p.
- Tulard J. Le Mythe de Napoléon. Paris : A. Colin, 1971. 240 p.
- Adkin M. The Waterloo Companion. London : Aurum, 2005. 432 p.
- Barbero A. The Battle: A New History of Waterloo. London : Atlantic, 2006. 460 p.
- Robin P. Waterloo: La campagne de 1815 racontée par les soldats français. Paris : Bernard Giovanangeli, 2015. 234 p.
Автор
Покликання на цю статтю: Печенюк І. С., Пилявець Р. І. Битва під Ватерлоо // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Битва під Ватерлоо (дата звернення: 6.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.01.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
