Бломберген, Ніколас
Бло́мберген, Ні́колас (нід. Bloembergen, Nicolaas; 11.03.1920, м. Дордрехт, провінція Південна Голландія, Нідерланди — 05.09.2017, м. Тусон, штат Аризона, США) — фізик, член-кореспондент Королівської нідерландської академії наук і мистецтв (з 1956), член Американської академії наук і мистецтв (з 1956), Національної академії наук США (з 1960), Німецької національної академії наук «Леопольдина» (з 1983), почесний член Індійської академії наук (з 1978), Національної інженерної академії США (з 1984), асоційований член Паризької академії наук (з 1981), почесний доктор низки університетів, лауреат Нобелівської премії з фізики (1981).
|
Бломберген, Ніколас (Bloembergen, Nicolaas) | |
|---|---|
| Народження | 11.03.1920 |
| Місце народження | Дордрехт |
| Смерть | 05.09.2017 |
| Місце смерті | Тусон |
| Alma mater | Утрехтський університет |
| Напрями діяльності | нелінійна оптика |
Зміст
Життєпис
Народився у сім’ї інженера-хіміка. 1925 родина переїхала до с. Білтговен (муніципалітет Де Білт, провінція Утрехт). Закінчив Утрехтський університет (1943), де вивчав фізику; здобув ступінь доктора філософії, еквівалентний магістерському. Після закриття університету нацистами (1943) до кінця окупації під час Другої світової війни (травень 1945) переховувався від нацистів, щоб уникнути відправлення на примусові роботи.
Продовжив навчання в аспірантурі Гарвардського університету (1945–1947).
Працював у закладах вищої освіти: Лейденському університеті (1947–1949); Гарвардському університеті — молодший науковий співробітник (1949–1951), доцент (1951–1957), професор фізики (1957–1990), почесний професор (з 1990); університеті Арізони (з 2001).
Отримав громадянство США (1958).
Був запрошеним професором низки освітніх закладів: Каліфорнійського університету у Берклі (1964–1965), Лейденського університету (1973), Бенгалурського університету (1979), Колеж де Франс (1980) тощо.
Очолював комітет з наукової оцінки Стратегічної оборонної ініціативи (1984).
Президент Американського фізичного товариства (з 1991).
Підписав «Попередження науковців світу людству» (1992).
Наукова діяльність
Дослідник резонансу ядерного магнітного та резонансу електронного парамагнітного, електроніки квантової, оптики нелінійної, лазерної спектроскопії.
1948 разом з Е. Перселлом увів поняття спінової (див. Спін) температури (вищої за температуру ґратки) та заклав основи мікроскопічної теорії релаксації в рідинах.
1949 увів уявлення про дифузію спіна. 1956 запропонував використовувати метод трьох рівнів для створення підсилювачів квантових радіодіапазону на парамагнітних кристалах (парамагнітні мазери), подав схему твердотільного мазера неперервної дії. Рекомендував використовувати як робочу речовину мазера монокристали етилсульфату гадолінію.
Розробив 1959 квантові лічильники. Запропонував 1960 як стандарт частоти (див. Стандарт частоти квантовий) використовувати мазер із нульовим полем.
1962 розробив оптику нелінійних середовищ, відкрив низку законів оптики нелінійної; запропонував теорію нелінійної взаємодії чотирьох світлових хвиль (зокрема теорію генерації 3-ї гармоніки) і теорію вимушеного комбінаційного розсіювання (див. Розсіювання світла комбінаційне).
Експериментально спостерігав 2-у гармоніку рубінового лазера при відбиванні від напівпровідникового кристала арсеніду галія (1963), вимушене комбінаційне розсіювання в полі пікосекундних світлових імпульсів, вимушене концентраційне розсіювання (1970).
Незалежно від А. Л. Шавлова 1974 виявив вузькі двофотонні резонанси, започаткував метод двофотонної бездоплерівської спектроскопії.
Вивчав багатофотонну дисоціацію молекул у сильному інфрачервоному полі.
Нагороди та визнання
Лауреат Нобелівської премії з фізики (1981; разом з А. Л. Шавловом і К. Сігбаном), премій імені О. Баклі (1958), імені М. Лібмана (1959), імені А. фон Гумбольдта (1989), імені Р. Веріана (2005).
Кавалер ордена Оранських-Нассау (1983).
Нагороджений медалями: імені С. Баллантайна (1961), Національною медаллю за науку (1974), імені Г. Лоренца (1978) та Ф. Айвса (1979).
Праці
- Nuclear Magnetic Relaxation. Leiden : M. Nijhoff, 1948. 130 P.
- On the Interaction of Nuclear Spins in a Crystalline Lattice // Physica. 1949. Vol. 15. P. 386–426.
- Proposal for a New Type Solid State Maser // Physical Review. 1956. Vol. 104. P. 324–327.
- Proton Relaxation Times in Paramagnetic Solutions // Journal of Chemical Physics. 1957. Vol. 27. P. 572–573.
- Nonlinear Optics: A Lecture Note. New York : W. A. Benjamin, 1965. 222 p.
- Laser-Induced Electric Breakdown in Solids // IEEE Journal of Quantum Electronics. 1974. Vol. 10. P. 375–386.
- У с п і в а в т. — Relaxation Effects in Nuclear Magnetic Resonance Absorption // Physical Review. 1948. Vol. 73. P. 679–712.
- Light Waves at the Boundary of Nonlinear Media // Physical Review. 1962. Vol. 128. P. 606–622.
- Theory of Stimulated Brillouin and Raman Scattering // Physical Review. 1965. Vol. 137. P. A1787–A1805.
Література
- Храмов Ю. А. История физики. Киев : Феникс, 2006. 1176 с.
- Herber R. Nico Bloembergen: Master of Light. Cham : Springer, 2021. 381 p.
- Nicolaas Bloembergen Biographical // The Nobel Prize. URL: https://www.nobelprize.org/prizes/physics/1981/bloembergen/biographical/
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бломберген, Ніколас // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бломберген, Ніколас (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.08.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
