Богданов, Олександр Олександрович
Богда́нов, Олекса́ндр Олекса́ндрович (справжнє прізвище ― Малиновський; 22.08.1873, м. Сокілка, тепер Польща — 07.04.1928, м. Москва, тепер РФ) ― науковець, лікар, філософ, економіст, засновник і директор першого у світі Інституту переливання крові.
|
Богданов, Олександр Олександрович | |
|---|---|
| Справжнє прізвище | Малиновський |
| Народження | 22.08.1873 |
| Місце народження | Сокілка |
| Смерть | 07.04.1928 |
| Місце смерті | Москва |
| Місце поховання | Новодівичий цвинтар |
| Напрями діяльності | гематологія, геронтологія |
Життєпис
Народився в родині вчителя сільської початкової школи. 1892 закінчив із золотою медаллю Тульську класичну гімназію, вступив на фізико-математичний факультет Московського університету. 1894 відрахований з університету за участь у студентському русі. У цей період був близьким до народницького соціалістичного руху. 1899 екстерном склав іспити за курс медичного факультету Харківського університету (тепер Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна), отримав диплом лікаря. 1903 вступив до більшовицької фракції РСДРП (див. Комуністична партія Радянського Союзу). Був знайомий з М. Бердяєвим, В. Леніном, О. Горьким, В. Бонч-Бруєвичем, Г. Плехановим. 1909 відійшов від більшовиків і політичного життя загалом. Займався питаннями економіки, літератури, медицини. 1914 був мобілізований і відправлений на фронт як лікар. Після Жовтневого перевороту 1917 читав лекції з економіки в Московському університеті. 1918 став одним з організаторів Пролеткульту, працював у Комуністичній академії.
Діяльність
Від 1921 присвятив себе науковим дослідженням, працював переважно в галузі геронтології і гематології. Уперше обґрунтував соціально-медичне значення переливання крові. Уважав, що широке застосування обмінних гемотрансфузій матиме позитивний уплив на людину й суспільство. Спільно з іншими лікарями-ентузіастами почав випробовувати обмінне переливання крові на самому собі та своїх близьких. Спочатку операції проводив удома, а з 1924 на базі приватної міської лікарні. 1925 обґрунтував у Наркомздраві ідею створення Інституту переливання крові. ЦК ВКП (б) схвалив проект, і 26.02.1926 Рада праці і оборони СРСР прийняла рішення за підписом В. Куйбишева (06.06.1888–25.01.1935; тепер РФ) про відкриття закладу. У березні 1926 Наркомздрав РРФСР видав наказ за підписом М. Семашка про організацію установи. Директором призначили О. Богданова, який очолював інститут 1926–1928. Діяльність інституту було спрямовано на реалізацію найважливіших теоретичних і практичних завдань:
- вивчення трансфузії крові за різних патологій;
- дослідження застосування обмінних переливань крові;
- розробку методики отримання стандартних групових сироваток;
- створення апаратури для заготівлі й переливання крові;
- ознайомлення та навчання лікарів методу переливання крові;
- створення кадрів донорів.
У травні 1926 проведено першу успішну операцію з переливання крові, а вже до квітня 1928 кількість таких операцій складала близько 400.
Додатково
Ще 1908 в науково-утопічному романі «Червона зірка» («Красная звезда») описав метод обмінного переливання крові та сформулював свої погляди на функцію крові як головного посередника, що забезпечує життєздатність організму.
Як переконаний пропагандист гемотрансфузії О. Богданов зробив собі 11 переливань, п’ять із яких були об’ємом по 900 мл. Спочатку він переносив операції без будь-яких реакцій, а ефект вважав задовільним. Дванадцяте переливання крові виявилося для дослідника фатальним. Через 3 години після процедури в нього почалася важка трансфузійна реакція. До останніх хвилин життя О. Богданов, перемагаючи недугу, проводив самоспостереження і записував симптоми хвороби, відмовляючись в інтересах науки від лікарської допомоги. Смерть О. Богданова спричинила різні чутки. Було проведене офіційне розслідування, але про результати не повідомили. Причина пострансфузійної реакції досі залишилася не з’ясованою.
Праці
- Краткий курс экономической науки. Москва : А. М. Муринова, 1897. 290 с.
- Познание с исторической точки зрения. Санкт-Петербург : Типолитография А. Лейферта, 1901. 217 с.
- Из психологии общества. Санкт-Петербург : С. Дороватовский и А. Чарушников, 1904. 215 с.
- Новый мир. Москва : С. Дороватовский и А. Чарушников, 1905. 169 с.
- Падение великого фетишизма. Вера и наука. Москва : С. Дороватовский и А. Чарушников, 1910. 225 с.
- Культурные задачи нашего времени. Москва : С. Дороватовский и А. Чарушников, 1911. 92 с.
- Философия живого опыта. Санкт-Петербург : М. И. Семенов, 1913. 272 с.
- Введение в политическую экономию. Санкт-Петербург : Прибой, 1914. 128 с.
- Тектология: всеобщая организационная наука : в 2 кн. Москва : Экономика, 1989.
- Эмпириомонизм. Москва : Республика, 2003. 396 с.
Твори
- Красная звезда. Санкт-Петербург : Товарищество художников печати, 1908. 156 с.
Література
- Красный Гамлет: Опыт коллективного анализа творческого наследия Александра Богданова // Вестник Российской Академии наук. 1994. Т. 64. № 8. С. 738–752.
- Неизвестный Богданов : в 3 кн. Москва : ИЦ «АИРО—ХХ», 1995.
- Спивак М. Маяковский в Институте мозга // Логос. 2000. № 3 (24). С. 139–164. URL: http://www.ruthenia.ru/logos/number/2000_3/09.htm
- Быстрова О. В. Своеобразие художественного мира А. А. Богданова // Вестник Международного института А. Богданова. 2001. № 3 (7). С. 65–75.
- Новоселов В. И. Вологодская ссылка А. А. Богданова // Вестник Международного института А. Богданова. 2004. № 1. С. 10–19.
- Донсков С. И., Ягодинский В. Н. Наследие и последователи А. А. Богданова в службе крови. Москва : [б. и.], 2008. 312 с.
- Лапина И. А. Эмиграция и провинция. 1909–1916 гг. (из переписки родственников А. А. Богданова и А. В. Луначарского) // Общество. Среда. Развитие (Terra Humana). 2010. № 3. С. 37–41.
- Локтионов М. В. Александр Богданов между марксизмом и позитивизмом. Москва : Институт философии РАН, 2018. 135 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Хорош М. В. Богданов, Олександр Олександрович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Богданов, Олександр Олександрович (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.02.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
