Богораз, Володимир Германович
Богора́з, Володи́мир Ге́рманович (справжні ім'я та по батькові — Богораз, Натан Мендельович; псевдоніми — Н. А. Тан, В. Г. Тан, Богораз-Тан, Тан-Богораз; 27.04.1865, м. Овруч, тепер Україна — 10.05.1936, дорогою до м. Ростова-на-Дону, тепер Ростовська область, Російська Федерація; похований у м. Санкт-Петербурзі, тепер РФ) — етнограф, лінгвіст, дослідник чукотсько-камчатських мов, мови азійських ескімосів, евенської мови, письменник, історик релігії, політичний діяч.
|
Богораз, Володимир Германович | |
|---|---|
| Псевдоніми | Н. А. Тан, В. Г. Тан |
| Справжнє ім’я | Натан |
| Справжнє прізвище | Богораз |
| Народження | 27.04.1865 |
| Місце народження | Овруч |
| Смерть | 10.05.1936 |
| Напрями діяльності | мовознавство, етнографія, література, літературознавство, політика |
Зміст
Життєпис і діяльність
Народився у сім’ї вчителя єврейської школи, батько походив з рабинської родини. При народженні отримав ім’я Натан (звідси літературний псевдонім Н. А. Тан).
Після переїзду родини до м. Таганрога (тепер Ростовської області, РФ) навчався (з 1872) у Таганрозькій чоловічій класичній гімназії (тепер Гімназія імені А. П. Чехова). 1880 вступив на природничий відділ фізико-математичного факультету Санкт-Петербурзького Імператорського університету (тепер Санкт-Петербурзький державний університет). 1881 перевівся на юридичний факультет, зацікавився діяльністю революційної організації «Народна воля».
1882 був заарештований за участь у народовольчих гуртках, виключений з університету та висланий до м. Ростова-на-Дону, потім — до м.Таганрога. Заснував революційний гурток та підпільну друкарню. 1885 навернувся з юдаїзму в православ’я, після чого узяв нове ім’я та по батькові (за хрещеним батьком). Цього ж року увійшов до керівного складу Південноруської організації «Народної волі». Після кількаразових затримань, арештів та 1,5-річного ув’язнення засланий 1889 на 10 р. у м. Среднєколимськ [тепер Республіка Саха (Якутія), РФ].
У засланні (1890–1998) розпочав самостійні етнографічні дослідження корінного населення Крайньої Півночі Росії. 1894 отримав офіційний дозвіл увійти до складу науково-дослідницької експедиції (1894–1897), зорганізованої Східно-Сибірським відділом Географічного товариства. Згодом запрошений до участі у спільній американо-російській Північно-Тихоокеанській полярній експедиції (1899–1901) під керівництвом Ф. Боаса, очолював її Анадирський відділ.
З політичних мотивів виїхав з Росії. Працював у США, був куратором (до 1904) етнографічної колекції Американського музею природничої історії (м. Нью-Йорк).
1904 повернувся в Росію. Брав активну участь у подіях революції 1905–1907: був одним із засновників і керівників Всеросійської селянської спілки, ідеологом Трудової групи в Державній Думі, членом Трудової народно-соціалістичної партії, друкував публіцистичні й пропагандистські праці.
У роки Першої світової війни — начальник санітарного загону, був у Польщі, Угорщині.
З 1918 — хранитель Музею антропології та етнографії в м. Петрограді (тепер м. Санкт-Петербург, РФ). Викладав етнографію, фольклор та мови народів Півночі у Петроградському (Ленінградському) державному університеті, Ленінградському інституті історії, філософії та лінгвістики (тепер не існує), Північному відділі Педагогічного інституту імені О. І. Герцена (тепер Російський державний педагогічний університет імені О. І. Герцена) тощо. 1921 отримав звання професора.
Заснував Інститут народів Півночі (1930), що готував педагогічні й наукові кадри для корінних народів Півночі, Сибіру і Далекого Сходу. Став ініціатором створення Музею історії релігії та атеїзму при Академії наук СРСР (тепер Державний музей історії релігії, м. Санкт-Петербург), у 1932–1936 — його директор.
Науковий доробок
Автор понад 130 наукових праць з проблем мовознавства, фольклору, етнографії, міфології.
Узагальнив і опрацював результати лінгвістичних та етнографічних досліджень народів Півночі — чукчів, ескімосів, коряків, ітельменів; доклав вагомий внесок у вивчення їхньої культури, способу життя, та релігійних вірувань.
Склав граматику і словники чукотської мови, ескімоської мови, видав фольклорні тексти коряцькою, ітельменською мовами, залишив словник і наукові матеріали з вивчення евенкійської мови.
Матеріали польових досліджень, зібрані ним в результаті численних експедицій, цілісно відтворюють релігійну картину світу чукчів, коряків, ескімосів, подають детальний опис їхніх вірувань і обрядів.
Укладена англійською мовою монографія «Чукчі» («The Chukchee», 1904–1909, т. 1–4) набула міжнародного визнання. У праці надав детальний та ґрунтовний опис матеріальної культури, соціальної організації, побуту, мови і фольклору чукчів. Подав ілюстрований огляд та розлоге зібрання космологічних, етіологічних та інших міфів народу.
Релігієзнавці відзначають глибоке дослідження вченим архаїчних релігійних вірувань, зокрема, шаманізму у сибірських народів. За своїми теоретичними поглядами Богораз був прихильником анімістичної школи. При поясненні еволюції окремих форм релігійних вірувань, а також розвитку релігії назагал, спирався переважно на марксистське (див. Марксизм) тлумачення феномену релігії, але виділяв передусім соціально-психологічні фактори. Для наукових праць вченого характерним є порівняльний підхід, що увиразнює книга «Християнство в світлі етнографії» («Христианство в свете этнографии»; 1928), де автор намагався поєднати всі ключові моменти біблійних оповідей з давніми релігійними уявленнями, міфами та обрядами.
Літературна творчість
Під псевдонімом «Тан» писав вірші, оповідання, романи, зокрема: «Чукотські оповідання» («Чукотские рассказы», 1900), романи «Вісім племен» («Восемь племен»; 1903), «Жертви дракона» («Жертвы дракона», 1909), «Спілка молодих» («Союз молодых. Роман из северной жизни»; 1928), «Воскресле плем'я» («Воскресшее племя»; 1935), документальну повість «Дні свободи» («Дни свободы»; 1906) тощо.
Автор низки літературно-критичних статей, де обстоював принцип реалізму мистецтва, а також репортажів, подорожніх нарисів. Брав участь у перекладі, редагуванні й виданні творів Г. Веллса.
Залишив праці з літературознавства: «Народна література палеоазійців» («Народная литература палеоазиатов»; 1919), «Нова Індія й Рабіндранат Тагор» («Новая Индия и Рабиндранат Тагор»; 1922), «Головні типи фольклору Євразії та Північної Америки» («Основные типы фольклора северной Евразии и Северной Америки»; 1937).
Уклав автобіографічні твори: «Повісті минулого життя» («Повести прошлой жизни»;1907), «Амністія» («Амнистия»; 1908).
Рецензію на праці Богораза писав, зокрема, історик, етнолог та релігієзнавець К. Штеппа.
Визнання
Праці перекладено низкою європейських мов (зокрема німецькою).
На честь вченого названа Чукотська окружна публічна універсальна бібліотека (1990).
Додатково
- У наукових поглядах Богораз виходив з того, що витокові форми релігійних вірувань уґрунтовані на певному відчутті присутності безособової сили — «мана». Це первісне та єдине відчуття еволюціонує в бік дроблення на численні уявлення про окремих духів. Первісні релігійні вірування характеризував як прагнення до оживлення всього існуючого та уподібнення людині, антропоморфізму. Вважав, що на цьому етапі в архаїчній свідомості виникає ідея, згідно з якою всі речі мають подвійну природу (тобто свій звичний вигляд та інший, людиноподібний) і можуть вільно змінювати одну на іншу. Пізніше, в процесі розвитку цієї ідеї, з’являється уявлення про душу, яка перебуває в людському тілі та час від часу полишає його.
- У структурі мисливського міфологічного комплексу Богораз особливу увагу приділяв значенню міфу про звіра, що вмирає й воскресає. Вбачав у ньому паралель аграрним міфам про смерть і відродження духу рослинності. Ця ідея знайшла своє відображення не лише в науковій, а й у літературній діяльності дослідника.
- Книга «Чукотські оповідання» викликала інтерес з боку М. Горького, В. Короленка та ін. Під час роботи над нею виплекав ідею нової збірки, присвяченої засланцям у Сибір — «Колимські оповідання» («Колымские рассказы»; 1931).
Праці
- Труды по языку и фольклору: Образцы материалов по изучению чукотского языка и фольклора // Известия Академии наук. 1899. Т. 10. № 3.
- Собрание сочинений : в 4 т. Москва; Ленинград : Земля и фабрика, 1928–1929.
- Христианство в свете этнографии. Москва; Ленинград : Госиздат, 1928. 160 с.
- Луораветланско-русский (чукотско-русский) словарь. Москва; Ленинград : Государственное учебно-педагогическое издательство, 1937. 165 с.
- The Chukchee // The Jesup North Pacific Expedition : in 12 vol. Leiden : E. J. Brill ; New York : G. E. Stechert, 1909. Vol. 7. 276 p.
- The Chukchee Mythology // The Jesup North Pacific Expedition : in 12 vol. Leiden : E. J. Brill ; New York : G. E. Stechert, 1910. Vol. 8. Pt. 1. 197 p.
- The Eskimo of Siberia // The Jesup North Pacific Expedition : in 12 vol. Leiden : E. J. Brill ; New York : G. E. Stechert, 1913. Vol. 8. Pt. 3. P. 419–456.
Література
- Boas F. Waldemar Bogoras // American Anthropologist. New Series. 1937. № 39 (2). Р. 314–315.
- Slezkine Y. Arctic Mirrors: Russia and the Small Peoples of the North. Ithaca : Cornell University Press, 1994. 456 p.
- Карташев Б. И. По стране оленных людей. Путешествия В. Г. Тана-Богораза. Москва : Географгиз, 1959. 44 с.
- Кулешова Н. Ф. В. Г. Тан-Богораз: Жизнь и творчество. Минск : Белорусский государственный университет, 1975. 112 с.
- Крупник И. И. В. Г. Богораз, его наследие и ученики // Тропою Богораза: Научные и литературные материалы. Москва : Институт наследия — ГЕОС, 2008. С. 17–22.
- Бойко І. Становлення етноекології та її перспективи в українській науці // Народознавчі зошити. 2013. № 2 (110). С. 256–265. URL: https://nz.lviv.ua/archiv/2013-2/9.pdf
- Коник О. О. Таврійський палац. В кулуарах Державної думи (1906–1907 рр.) // Гілея. 2015. Вип. 101 (10). С. 22–25. URL: https://er.chdtu.edu.ua/bitstream/ChSTU/878/1/Гилея_101.pdf
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Базик Д. В. Богораз, Володимир Германович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Богораз, Володимир Германович (дата звернення: 29.04.2024).
Оприлюднено: 24.06.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
