Бойс, Мері
Бойс, Ме́рі (англ. Boyce, Mary; повне ім’я — Нора Елізабет Мері, англ. Nora Elisabeth Mary; 02.08.1920, м. Дарджилінг, штат Західна Бенгалія, Індія — 04.04.2006, м. Лондон, Велика Британія) — сходознавиця, мовознавиця, іраністка, дослідниця маніхейства й зороастризму, професор (з 1963), іноземний член Данської королівської академії наук і літератури (з 1978).
|
Бойс, Мері (Boyce, Mary) | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Нора Елізабет Мері |
| Народження | 02.08.1920 |
| Місце народження | Дарджилінг |
| Смерть | 04.04.2006 |
| Місце смерті | Лондон |
| Alma mater | Кембриджський університет |
| Місце діяльності | Велика Британія |
| Напрями діяльності | сходознавство, іранознавство, релігієзнавство |
Зміст
Життєпис
Походила з високоосвіченої сім’ї: батько був суддею Верховного суду м. Калькутти, мати — онука знаного історика й педагога Семюела Гардінера. Ще в дитинстві разом із родиною повернулася до Англії.
Навчалася в середній школі м. Вімблдона, потім — у жіночому коледжі м. Челтнема. Після нетривалої служби в армії вступила до Ньюнгем-коледжу Кембриджського університету, який закінчила 1943 з двох спеціалізацій: англійської мови та археології й антропології.
У 1944–1946 викладала англосаксонську літературу та археологію в Королівському Гелловейському коледжі Лондонського університету. Одночасно (1945–1947) навчалась у Школі східних і африканських досліджень (ШСАД; англ. School of Oriental and African Studies, SOAS), студіювала перські мови у професора-орієнталіста В. Ф. Мінорського (1877–1966; Росія — Велика Британія). Там же почала вивчати давньоперську та ін. давньоіранські мови.
З 1947 — викладачка іраністики Школи східних і африканських досліджень Лондонського університету, спеціалізація: маніхейські, зороастрійські та парфянські тексти. 1952 захистила дисертацію «Цикли маніхейських гімнів парфянською» (англ. «The Manichaean hymn-cycles in Parthian») і отримала ступінь доктора сходознавства Кембриджського університету, з 1963 — професор іраністики у ШСАД. Обіймала цю посаду до кінця життя.
1955–1970 — перший секретар і скарбнича новозаснованої асоціації Corpus Inscriptionum Iranicarum (створена з метою каталогізації й публікації іранських текстів і документів).
Поворотним моментом наукової діяльності стала мандрівка 1963–1964 до історичної провінції (остану) Єзд в центральному Ірані, де частина населення традиційно сповідувала зороастризм. Після повернення з Ірану в 1970-х —1980-х уклала свої головні й найвідоміші у науковому середовищі праці.
Входила до редколегій академічних видань, як-от: щорічника «Азіа Маджор» («Asia Major»; 1962–1976), енциклопедії «Іраніка» («Encyclopaedia Iranica»), «Бюлетеню Школи східних і африканських досліджень («Bulletin of the School of Oriental and African studies») та «Журналу Американського східного товариства» («Journal of the American Oriental Society»).
Науковий спадок
Після захисту дисертації працювала у Німеччині над укладанням каталогу іранських рукописів, написаних маніхейським письмом, для Німецького східного товариства (нім. Deutsche Morgenländische Gesellschaft). Каталог став безцінним довідником для поколінь вчених. Почала системно займатися зороастризмом, опублікувала кілька розвідок з цієї теми.
До поїздки в Ірані наукова праця Бойс була цілковито уґрунтована на вивченні текстів. Під час польових досліджень у віддалених селах Єзду предметно зацікавилася й релігійними практиками.
Досліджувала лінгвістичні аспекти функціонування релігійних текстів в усній традиції (що зберегла давні ортодоксальні форми текстів у географічно ізольованій місцині). Обстоювала теорію спадкоємності віровчення й практики зороастризму з часів Заратуштри (і навіть від дозороастрійських вірувань) дотепер. Це привело її до висновків, що зороастрійці-іранці зберегли автентичність традицій (на відміну від парсів на еміграції), а сучасні релігійні практики здатні прояснити важкі для розуміння давні тексти, зокрема Гати. Вважала недоліком західної іраністики «кабінетне» вивчення зороастризму, де домінувало філологічне інтерпретування текстів (відірване від живих релігійних обрядів), що зумовлювало суб’єктивність висновків.
Опонувала вченим, які вважали зороастризм винятково етичним вченням та одкровенням пророка, ігнорували наступну багатовікову жрецьку традицію, звичаї й ритуали. Намагалася реконструювати наслідування зороастризму від жрецької традиції (в якій, на її думку, сформувався Заратустра) крізь тисячоліття до вірувань і практик сучасних іранських зороастрійців, ізольованих від західної цивілізації. Це, своєю чергою, відкрило нові можливості для тлумачення давніх текстів.
Після повернення з Ірану співпрацювала з Фірозе Котвалом — верховним жерцем парсів, знавцем зороастрійської літургіки.
Бойс висунула версію, що прабатьківщиною іранців були азійські степи, відсунула діяльність Заратуштри з усталеного датування (6 ст. до н. е.) вглиб аж до епохи бронзи (між 17 і 10 ст. до н. е.), у 1980-х уточнила цей період як 15–12 ст. до н. е. Версія не отримала загального визнання, наукові дебати тривають дотепер.
У дискусії щодо вірувань династії Ахеменідів посіла радикальну позицію: вважала, що від Кіра ІІ Великого всі царі були зороастрійцями.
Створила власну наукову школу, керувала дослідженнями молодих учених.
Праці
Залишила вагомий за глибиною і діапазоном наукових зацікавлень спадок.
1975 узагальнила результати своїх польових досліджень у серії лекцій в Оксфордському університеті, що були видані під назвою «Перська твердиня зороастризму» («A Persian Stronghold of Zoroastrianism», 1977).
Роками працювала над своєю головною працею — «Історія зороастризму» («A History of Zoroastrianism», 1-й том опубліковано 1975, 2-й — 1982, 3-й —1991, у співавт.). Не встигла завершити 4-й том (парфянський період), працю над новими томами продовжують її наступники.
Доклала значний внесок до енциклопедії «Іраніка»: дописувала статті, була редактором-консультантом з іранських релігій.
Укладений Бойс підручник «Зороастрійці: їхні релігійні вірування і звичаї» («Zoroastrians: Their Religious Beliefs and Practices», 1979) та хрестоматія («Textual Sources for the Study of Zoroastrianism», 1984) багаторазово перевидавалися, перекладені різними мовами й стали незамінними для студентів-іраністів по всьому світі.
Останньою значною працею став т. з. колумбійський цикл лекцій «Зороастризм: його древність і живучість» («Zoroastrianism: Its Antiquity and Constant Vigour», 1992).
Визнання і нагороди
1972 за польові дослідження в Ірані нагороджена золотою медаллю Королівського азійського товариства (RAS), 1985 — медаллю Королівського товариства у справах Азії (RSAA).
Почесний член Американського східного товариства (AOS, з 1976).
На вшанування пам’яті вченої Королівським азійським товариством засновано щорічну премію імені М. Бойс за видатний внесок у вивчення азійських релігій. Зороастрійські фонди в Європі посмертно присвоїли дослідниці титул «почесного друга», внісши зміни до своїх статутів.
Праці
- The Manichaean Hymn Cycles in Parthian. London : Oxford University Press, 1954. 200 p.
- A History of Zoroastrianism : in 3 bd. Leiden : Brill, 1975–1991. (у співавт.)
- A Persian Stronghold of Zoroastrianism. Oxford : Clarendon Press, 1977. 284 p.
- Zoroastrians: Their Religious Beliefs and Practices. London : Routledge & Kegan Paul, 1979. 252 p.
- Textual Sources for the Study of Zoroastrianism. Manchester : Manchester University Press, 1984. 166 p.
- Zoroastrianism: Its Аntiquity and Constant Vigour (Columbia Lectures on Iranian Studies). Costa Mesa; New York : Mazda, 1992. 294 p.
Література
- Papers in Honour of Professor Mary Boyce : in 2 bd. Leiden : Brill, 1985.
- Hinnells J. R. Boyce, (Nora Elisabeth) Mary (1920–2006) // Oxford Dictionary of National Biography : in 60 vol. Oxford : Oxford University Press, 2004. Vol. 6. 1004 p.
- Hintze A. Nora Elizabeth Mary Boyce // Bulletin of School of Oriental and African Studies. 2007. № 70 (1). P. 143–149.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Луцюк М. В. Бойс, Мері // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бойс, Мері (дата звернення: 12.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 28.07.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
