Болівар (геологія)
Боліва́р (ісп. Bolivar) — група нафтових родовищ у Венесуелі.
Зміст
Розташування
Найбільша нафтова конгломерація за межами Близького й Середнього Сходу. Охоплює родовища-гіганти: Болівар, Тіа-Хуана, Бачакеро і Лагунільяс, а також нафтові поля: Сеути, Мотатана, Баруа, Амброзіо та ін., які простягаються понад 60 км уздовж північно-східної частини оз. Маракайбо.
Історична довідка
Мексиканська революція (1910–1917) і націоналізація нафтових родовищ Мексики змусили нафтові компанії США та Великої Британії шукати нові, стабільніші регіони нафтовидобутку, зокрема у Венесуелі. Там незначні розробки важкої нафти вели з 1878, а витоки нафти в оз. Маракайбо фіксували ще іспанські конкістадори.
Масштабні пошукові роботи організувала британсько-нідерландська корпорація «Роял Датч Шелл» (англ. Royal Dutch Shell), дочірня компанія якої 1914 відкрила перше нафтове родовище в східній частині оз. Маракайбо. Світове значення шельфових полів (див. Шельф) Болівар було доведено 1922: свердловина «Ель Барросо 2» на ділянці Ля-Росса дала гігантський фонтан продуктивністю 100 тис. барелів на добу.
Обрав місце закладання свердловини та керував буровими роботами гірничий інженер Дж. Б. Рейнолдс. 1908 він відкрив перше нафтове родовище Ірану (див. Бритиш Петролеум компані). Відкриття Рейнолдса зумовило нафтовий бум у Венесуелі, пошуки й боротьбу за нафтові ділянки, що збагатило й призвело до утвердження диктатури президента Х. Гомеса (1857–1935; Венесуела). 1928 компанія США «Стандарт ойл оф Нью-Джерсі» (англ. Standard Oil of New Jersey) почала розробку перспективної донної частини оз. Маракайбо.
Характеристика
Установлено 325 продуктивних горизонтів у крейдових, палеогенових і неогенових відкладах на глибині 190–1 500 м.
Поклади літологічно, стратиграфічно і тектонічно екрановані. Колектори порові та порово-тріщинні. Відклади міоцену-олігоцену містять важкі (945–977 кг/м3), високосірчисті (з умістом сірки 2,12–2,66 %) нафти; нафти еоцену мають густину 888 кг/м3 і вміст сірки 1,27–1,41 %; у відкладах крейди і палеогену — легкі малосірчисті нафти.
Використання
Кількість видобувних свердловин — бл. 7 тис. (із них понад 10 % — фонтанують), видобуток — 2,6 млн. барелів на добу (2018, оцінка). 1975 групу нафтових родовищ Болівар було націоналізовано. Прибережний комплекс Болівар із 1976 повністю належить державній нафтогазовій компанії «Нафта Венесуели» (ісп. Petróleos de Venezuela).
- Див. також Маракайбський нафтогазоносний басейн.
Література
- Yergin D. H. The Prize: The Epic Quest for Oil, Money, and Power. New York : Simon & Schuster, 1991. 877 p.
- Білецький В. С., Гайко Г. І., Орловський В. М. Історія та перспективи нафтогазовидобування. Львів : Халіков Р. Х., 2019. 302 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Гайко Г. І. Болівар (геологія) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Болівар (геологія) (дата звернення: 4.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 20.03.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
