Боніфацій II
Боніфа́цій ІІ (лат. Bonifacius ІІ; дата народження невідома, м. Рим, тепер Італія — 17.10.532, там само) — церковний діяч, Папа Римський у 22.09.530 — 17.10.532.
|
Боніфацій II (Bonifacius ІІ) | |
|---|---|
| Місце народження | Рим |
| Смерть | 17.10.532 |
| Місце смерті | Рим |
| Місце поховання | Собор Святого Петра в Римі |
| Напрями діяльності | церковне управління |
Про життя Боніфація до понтифікату відомостей небагато. Походив з давнього остготського роду; «Книга пап» («Liber Pontificalis») називає його першим германцем, обраним папою. Набув упливу в церкві за попередника — папи Фелікса IV.
Незадовго до смерті папа, щоб уникнути вірогідного конфлікту з Остготським королем та розколу між латинською і готською фракціями духовенства, призначив архідиякона Боніфація своїм наступником (з 499 діяла норма, за якою папа міг призначати свого наступника за життя).
Однак після смерті Фелікса IV більшість пресвітерів (бл. 60 із 70) відмовились визнати папу, поставленого без процедури виборів. Того ж дня у Латеранському соборі в Римі було обрано папою Діоскора Александрійського. Упродовж трьох тижнів у Римі співправили два папи. Діоскор помер через 22 дня після обрання, і завдяки впливу короля остготів Аталаріха (правив у 526–534) Боніфацій посів престол.
На соборі 27.12.530 Боніфацій наклав анафему на покійного суперника і змусив священників письмово покаятися в непокорі. 531 на наступному синоді Боніфацій оприлюднив документ, яким залишав за собою право призначити наступника і визначив ним диякона Вігілія (став папою у 537–555). Це викликало негативну реакцію з боку Римського Сенату й короля Аталаріха. Щоб випередити загрозу офіційного засудження у зловживанні владою, папа публічно відмовився від свого рішення і знищив документ.
Активно цікавився справами як Західної, так і Східної церков. Відомий як противник напівпелагіанства. За правління Боніфація ІІ почалося запровадження церковного літочислення (від народження Ісуса Христа).
З його праць збереглася епістолярна спадщина. Похований у базиліці Святого Петра.
Література
- Carrol W. H. The Transformation of Pope Vigilius // Faith and Reason. 1982. № 8. P. 273–287.
- McBrien R. P. Lives of the Popes: The Pontiffs from St. Peter to John Paul II. San Francisco : Harper San Francisco, 2000. 528 p.
- Отрош М. І. Церковно-політична історія римських пап : у 3 т. Одеса : Фенікс, 2019. Т. 1. С. 229–231.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Боніфацій II // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Боніфацій II (дата звернення: 9.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 22.07.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
