Боргезі, Бартоломео
Борге́зі, Бартоломе́о (італ. Bartolomeo Borghesi, 11.07.1781, м. Савіньяно-суль-Рубіконе, тепер Італія – 16.04.1860, Республіка Сан-Марино) — нумізмат, епіграфіст, антиквар і колекціонер старожитностей, гравер, політичний діяч. Один із основоположників нумізматики як наукової дисципліни.
|
Боргезі, Бартоломео (Bartolomeo Borghesi) | |
|---|---|
| Народження | 1781 |
| Місце народження | Савіньяно-суль-Рубіконе |
| Смерть | 1860 |
| Місце смерті | Сан-Марино (держава) |
| Місце поховання | Сан-Марино (держава) |
| Alma mater | Римський університет Сап'єнца |
| Напрями діяльності | нумізматика, епіграфіка |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Ордени | Орден «За заслуги» Королівства Пруссія (1842) |
Життєпис
Початкову освіту здобув удома, успадкувавши від батька інтерес до нумізматики й епіграфіки. Після смерті батька (1794) навчався у школі при бенедиктинському монастирі в м. Равенні. Продовжив освіту в Болонському університеті (1800–1801) й Римському університеті (тепер Римський університет Сап'єнца) (1801–1803).
Поряд із дослідженнями займався політичною діяльністю, підтримував владу Наполеона Бонапарта. 1800–1806 Боргезі був членом муніципальної ради м. Савіньяно-суль-Рубіконе, у наступні роки кількаразово обирався подестою того ж міста.
Після реставрації Папської області (1815) перебував в опозиції до папської влади. 1818 прийняв громадянство Сан-Марино. 1821 оселився в Сан-Марино, де мешкав до своєї смерті 1860.
У 1829 обраний до Великої й Генеральної Ради Республіки Сан-Марино. 1830–1850 — секретар закордонних справ Республіки Сан-Марино.
Після переїзду до Сан-Марино виїжджав за межі республіки лише на короткий період для роботи з музейними і приватними колекціями епіграфічних матеріалів, монет і медалей та для поповнення власного зібрання.
У цей час він розгорнув широке листування як із визнаними науковцями, так і з дослідниками-початківцями. Його листування з молодими науковцями і студентами (попри неформальний характер) набуло форм заочного викладання нумізматики й епіграфіки. З огляду на це багато його кореспондентів називали себе його учнями (зокрема Т. Моммзен).
У 1830-х–1840-х домігся надання кільком італійським політичним діячам політичного притулку в Сан-Марино. Помер і похований у Сан-Марино.
Наукова діяльність
Під час навчання в м. Римі захопився вивченням середньовічних історичних документів. У цей час він перебував під впливом епіграфіста, археолога, знавця давньогрецької мови Дж. Аматі (1768, м. Савіньяно-суль-Рубіконе – 1834, м. Рим) й філософа, юриста, епіграфіста й археолога Л. Г. Марині (1742, місце невідоме – 1815, м. Париж, Франція). Отримавши підготовку в галузі епіграфіки й дипломатики, Боргезі розпочав опрацьовувати середньовічні документи в низці міст північної й центральної Італії.
1809 у Боргезі розвинулася хвороба легенів, викликана тривалою роботою з просякнутими пилом і пліснявою пергаментними рукописами. Невдовзі після одужання він почав страждати від значного послаблення зору. Це унеможливило подальшу працю над дешифруванням середньовічних архівних документів. Наслідком погіршення стану здоров’я стала зміна дослідницького фокусу науковця з дипломатики на епіграфіку й нумізматику.
З 1816 брав участь в археологічних розкопках у різних містах Італії (зокрема в м. Римі), публікуючи праці з детальними описами епіграфічних і нумізматичних знахідок і ведучи листування з науковцями в інших країнах. 1818–1820 транскрибував і упорядкував списки консулів Риму з виявлених під час розкопок на Капітолійському пагорбі плит і їхніх фрагментів (корпус написів оприлюднено у двох томах під назвою «Нові фрагменти капітолійських списків консулів» (італ. «Nuovi Frammenti dei Fasti Consulari Capitolini»). Це дозволило уточнити хронологію багатьох подій історії Давнього Риму.
1819 упорядкував і каталогізував нумізматичну колекцію Папського престолу у Ватикані.
Після переїзду до Сан-Марино опублікував численні статті з нумізматики, епіграфіки й археології французькою, італійською й німецькою мовами. У 1840-х висловив ідею видання цілісного корпусу всіх відомих античних латинських написів. Втілення цього задуму розпочав Т. Моммзен, створивши у 1847 комітет із підготовки «Корпусу латинських написів» (лат. «Corpus Inscriptionum Latinarum»). Воно виходить друком з 1862 (прші томи вийшли після смерті Боргезі) дотепер.
Визнання
1842 нагороджений орденом «За заслуги» (франц. Pour le Mérite) Королівства Пруссія.
З ініціативи Наполеона III Бонапарта в м. Парижі вже після смерті Боргезі вийшло зібрання його праць (в 10 томах). До нього увійшли: праці з нумізматики (томи 1–2), епіграфіки (томи 3–5), вибране листування (томи 6–8), передруки книг «Нові фрагменти капітолійських списків консулів» (том 9, книга 1), «Префекти міста Рима» (лат. «Praefecti urbis Romae») (том 9, книга 2) і «Префекти преторія» (франц. «Les préfets du prétoire») (том 10). 1904 в Сан-Марино встановлено пам’ятник Б. Боргезі.
2004 Сан-Марино випустило пам’ятні монети на честь Боргезі номіналом у 2 і 5 євро.
Праці
- Oeuvres completes : en 10 t. Paris : Imprimerie Imperiale, 1862–1897.
Література
- Gasperoni G. Un Grande Maestro di Antichità Classiche (Bartolomeo Borghesi nel centenario della norte). Citta del Castello : Unione arti grafiche, 1961. 360 p.
- Vagenheim G. Bartolomeo Borghesi, Theodor Mommsen et l’édition des inscriptions de Pirro Ligorio dans le Corpus Inscriptionum Latinarum (CIL) // Journal of the History of Collections. 2014. Vol. 26. № 3. P. 363–371.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Боргезі, Бартоломео // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Боргезі, Бартоломео (дата звернення: 12.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 11.04.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
