Бородай, Василь Захарович
Борода́й, Васи́ль Заха́рович (18.08.1917, м. Катеринослав, тепер Дніпро — 19.04.2010, м. Київ, Україна) — скульптор, педагог, народний художник УРСР (з 1964) і СРСР (з 1977), дійсний член Академії мистецтв СРСР (1973), дійсний член Академії мистецтв України (з 1997). Батько художниці Г. Бородай.
|
Бородай, Василь Захарович | |
|---|---|
| Народження | 18.08.1917 |
| Місце народження | Дніпро |
| Смерть | 19.04.2010 |
| Місце смерті | Київ |
| Alma mater | Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури |
| Напрями діяльності | скульптор |
Життєпис
Народився в робітничій сім’ї. Після закінчення фабрично-заводського училища з 1934 кілька років працював токарем. 1936–1941 навчався у Дніпропетровському державному художньому училищі (тепер Комунальний заклад «Дніпропетровський фаховий мистецько-художній коледж культури» Дніпропетровської обласної ради»).
Учасник Другої світової війни, служив у розвідувальній роті.
1953 закінчив Київський художній інститут (тепер Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури), майстерня М. Лисенка (1906–1972; тепер Україна). Відтоді працював скульптором науково-реставраційної майстерні при Архітектурному управлінні Ради Міністрів УРСР.
З 1966 — викладач Київського художнього інституту, його ректор (1966–1973), професор (з 1971). Керівник творчих майстерень скульпторів Академії мистецтв СРСР у Києві. Виховав плеяду майстрів пластики, серед них В. Швецов, А. Кущ.
Голова правління Спілки художників України (1968–1982).
Обирався депутатом Верховної Ради УРСР 9 і 10 скликань (1975–1985).
Творчість
Автор творів у галузі монументальної та станкової скульптури. Тематика творчості: скульптурні образи, пов’язані з історією, портрети сучасників, меморіальні ансамблі, пам’ятники тощо. Монументальні твори Бородая вирізняються складним об’ємно-просторовим рішенням, експресивністю.
Серед творів — композиції «Юність» (1951), «Іван Богун» (1953), «Пам’яті товариша» (1974), «А мати чекає» (1985, в с. Миколаївка Київської області), паркова скульптура «Леся Українка» (поблизу Маріїнського палацу в м. Києві, 1965); серія скульптурних творів «По Єгипту» (1961–1964); портрети В. Касіяна (1973), П. Панча (1960), Л. Ревуцького, П. Тичини (обидва — 1963), Т. Яблонської (1974); пам’ятний знак «Засновникам Києва» (1982), монумент Великій Жовтневій соціалістичній революції (1977, у співавторстві; у 1991 демонтовано); пам’ятники — М. Щорсу (1954, у співавторстві), Чекістам (1967; у 2016 демонтовано), обидва — у м. Києві, партизанам-ковпаківцям — у м. Яремчі Івано-Франківської області (1967), В. Скопенку — у м. Сандомирі (Польща, 1971), П. Калнишевському — у с. Пустовійтівці Роменського району Сумської області (1991, у співавторстві), Т. Шевченкові — в Арров-парку поблизу м. Нью-Йорка (США, 1970) та у м. Білий Бір (Польща, 1991) та ін.
Один з авторів «Українського державного музею історії Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр.» (1981; тепер меморіальний комплекс «Національний музей історії України у Другій світовій війні» у м. Києві).
Нагороди та визнання
Лауреат Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка (1968), Ленінської премії (1984).
Відзначений срібною медаллю Академії мистецтв СРСР (1965; за скульптурну композицію із серії «По Єгипту», 1961–1964), золотою медаллю імені М. Б. Грекова (1969; за пам’ятник партизанам-ковпаківцям у м. Яремчі). Нагороджений орденами Леніна (1971), Жовтневої Революції (1982), Вітчизняної війни II ступеня (1944, 1945), І ступеня (1945), Червоної Зірки (1945), Червоного Прапора (1945), Трудового Червоного Прапора (1967), Дружби народів (1987), «За заслуги» III ступеня (1997), Богдана Хмельницького III ступеня (1999), князя Ярослава Мудрого V ступеня (2007), медалями.
Література
- Фогель З. В. Бородай. Москва : Советский художник, 1968. 111 с.
- Бородай Василь Захарович // Митці України / За ред. А. В. Кудрицького. Київ : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. 848 с.
- Бородай Василь Захарович // Художники України / Авт.-упоряд.: М. Г. Лабінський. Київ : Інтертехнологія, 2006. 640 с.
- Загаєцька О. Василь Бородай: «Україні присвячую мою творчість...»: до 90-річчя від дня народження мистця // Образотворче мистецтво. 2007. № 4. С. 4–5.
- Нестеренко П. В. Василь Захарович Бородай (Пам’яті академіка НАМ України В. З. Бородая ) // Мистецькі обрії. 2010. № 3. С.413–414.
- Українська академія мистецтва: Спеціальний випуск. Професори НАОМА (1917 – 2012). Київ, 2012.
- Чикаленко Р. Українська скульптура 50–80-х років ХХ ст. // Мистецтво в школі (музика, образотворче мистецтво, художня література). 2014. № 1. С. 26–32.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Нестеренко П. В. Бородай, Василь Захарович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бородай, Василь Захарович (дата звернення: 2.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 11.01.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
