Братчина
Бра́тчина — різновид бенкетування, учасники якого здійснювали, зазвичай, добровільний, а часом і фіксований власний внесок (харчами, коштами, участю у приготуванні страв тощо), та на якому відзначали важливі події або ж вирішували внутрішні питання громади.
Історична довідка
Традиція здійснення братчини своїми витоками сягає періоду існування давньослов’янських племен. У давні часи братчиною називали ритуальні обіди на честь святкування зустрічі бога Ярила (весняного сонця). До цього свята варили пиво, готували ритуального півня для пожертви Ярилові та іншим сонячним богам. Потім йшли обідати до лісу. Ритуальні напої розбризкували на трави й посіви — з метою магічного впливу на природу (див. Магія) задля сприяння її родючості.
Братчини влаштовували також і в пору т. з. бабиного літа, коли молодь збиралась на вечорниці.
З часом братчина стала народним звичаєм українців.
В Україні
Терміном «братчина» називали також і сільську, громадську, релігійно-громадську або міську ремісничу (цехову) спільноту (братство), яка мала свого святого покровителя і річне свято.
До середини 18 ст. по всій Україні існували братства, до яких належало чимало населення. Братчиками називали себе й козаки Запорозької Січі.
Братчики виготовляли велику свічку, яку називали «мирською», «братською», а також «василівською», «благовіщинською», «юріївською», «микільською», «іллінською», залежно від свята, на яке її запалювали. Зазвичай це робили у переддень свята, наступного ранку свічку урочисто несли для освячення до церкви, після чого вона горіла на бенкеті. Святкові обіди влаштовували на честь визначних релігійних та народних свят або ж на відзнаку святого — покровителя братства. Згодом така колективна трапеза в народі трансформувалась на «храмове свято».
У середовищі сучасних рідновірів (неоязичників) «братчиною» називають колективне споживання їжі членами рідновірської громади після щонедільних обрядів славлень або ж під час святкувань великих календарних свят річного кола.
Література
- Рыбаков Б. Язычество древней Руси. Москва : Наука, 1987. С. 746.
- Войтович В. Українська міфологія. Київ : Либідь, 2002. С. 42.
- Лущай Ю. В. Братчина на Русі за даними Марка Поло // Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Серія: Історія та географія. 2013. Вип. 49. С. 58–63.
- Кононенко О. А. Українська міфологія. Фольклор, звичаї, обряди. Харків : Фоліо, 2020. С. 87.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Базик Д. В. Братчина // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Братчина (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 28.11.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
