Брок, Олаф
Брок, О́лаф (норв. Broch, Olaf ; 04.08.1867, м. Гортен, Норвегія — 28.01.1961, м. Осло, Норвегія) — лінгвіст, перекладач, академік АН Норвегії (1896) та її генеральний секретар (1924–1945), іноземний член НТШ (1914), АН СРСР (1916–1949), ВУАН (1924), академік АН Сербії, Австрії, Чехії, Польщі, Болгарії. Писав норвезькою, німецькою, російською мовами.
|
Брок, Олаф (Broch, Olaf) | |
|---|---|
| Народження | 04.08.1867 |
| Місце народження | Гортен |
| Смерть | 28.01.1961 |
| Місце смерті | Осло |
| Alma mater | Університет Осло |
| Місце діяльності | Норвегія, Росія |
| Напрями діяльності | філологія, перекладацька діяльність |
Зміст
Життєпис
Народився в сім’ї підприємця та власника броварні А. Брока (1827–1923) і доньки датського священника Ф. Гамборг (1838–1926).
1882 закінчив школу у м. Гортені, 1885 — найпрестижнішу столичну катедральну гімназію м. Христианії (тепер Катедральна школа м. Осло, Oslo Cathedral School), був однаково обдарованим в математиці й філології. Після тривалих вагань віддав перевагу вивченню філології. 1887 вступив до Університету Христианії (тепер Університет Осло; норв. Universitetet i Oslo).
Між Росією та Норвегією бурхливо розвивалися торговельні відносини, тому батько, який покладав великі надії на сина, відправив його до м. Москви вивчати російську мову (1887).
Лекції з російської фонетики у м. Уппсалі (Швеція) читав доцент Ю. Лунделль (1851–1940, Швеція), від якого отримав рекомендаційний лист до московського професора, дійсного члена НТШ Ф. Корша. Під час навчання (1887–1888) у Московському університеті (тепер Московський державний університет імені М. В. Ломоносова) потоваришував зі студентом О. Шахматовим, їхнім спільним науковим наставником був професор П. Фортунатов.
1893 закінчив Університет Христианії, склав кандидатський іспит з філології (норвезька та німецька мови, історія та географія); вирішив присвятити себе вивченню слов’янських мов. Навчався у провідних європейських славістів у м. Лейпцигу та м. Відні, відвідував лекції та семінари В. Ягича, А. Лескіна, К. Ф. Бругмана, серйозно зацікавився слов’янською фонетикою та українською мовою.
Був стипендіатом (1895), потім викладачем (1896) в Університеті Христианії. Став першим професором слов’янських мов у Норвегії (1900), обіймав цю посаду до виходу на пенсію (1937).
29.8.1896 одружився з графинею Н. Трампе (1868–1955). Мав чотирьох дітей: Й. Брок (1897–1993), О. А. Брок (1899–1982), Н. Брок (1900–1981), М. Брок (1903–1996).
Діяльність
Під час навчання у м. Лейпцигу (1894) зустрів уродженця с. Ублі [за сучасним адміністративним поділом знаходиться у Східній Словаччині на кордоні із Закарпатською областю (Снинський район, Пряшівського краю, Словаччина)], від якого записав його рідну карпатоукраїнську говірку. Ці матеріали стали основою першої наукової праці «До питання про малоруську мову в Угорщині» («Zum Kleinrussischen in Ungarn», опублікована в «Archiv für Slavische Philologie», 1895).
Навесні 1895 відвідав с. Ублю, де в реальному мовному середовищі перевірив опис цієї говірки. Результатом стала друга наукова публікація «До питання про малоруську мову в Угорщині. ІІ. Говірка Ублі» («Zum Kleinrussischen in Ungarn. II. Der Dialekt von Ublya», надрукована в «Archiv für slavische Philologie», 1897). У польових дослідженнях (1895) території сучасної Східної Словаччини вивчав діалектний ландшафт регіону, східнословацько-карпатоукраїнські мовні відносини та мовні межі. Опублікував «Дослідження словацько-малоруського мовного пограниччя у східній Угорщині» («Studien von der slovakisch-kleinrussischen Sprachgrenze im östlichen Ungarn», м. Христианія, тепер м. Осло, 1897) та «Дальші дослідження словацько-малоруського мовного пограниччя у східній Угорщині» («Weitere Studien von der slovakisch-kleinrussischen Sprachgrenze im östlichen Ungarn», м. Христианія, 1899).
1899 написав рецензію на «Етноґрафiчнi матеріяли з Угорської Русі» (1897–1898) В. Гнатюка.
Написав монографію про карпатоукраїнську говірку с. Ублі російською мовою «Угрорусское наречие села Убли (Земплинского комитата)» та 1899 опублікував її в академічному санкт-петербурзькому виданні. У цій праці синтезував попередні публікації німецькою мовою, ретельно проаналізував низку явищ, характерних для українських закарпатських говірок, заклав основи сучасного підходу до діалектологічних досліджень слов’янских говірок.
1899 відвідав Сербію, досліджував діалекти, свої спостереження представив в описі «Діалекти південної Сербії» («Die Dialekte des Südlichsten Serbiens», м. Відень, 1903).
1902 вивчав російські говірки, опублікував дослідження «Описание одного говора из юго-западной части Тотемского уезда» (м. Санкт-Петербург, 1907) і «Говоры к западу от Мосальска» (м. Петроград [тепер Санкт-Петербург], 1916). Мав хист письменника-публіциста. Під час діалектологічної експедиції в Росії регулярно надсилав листи до норвезької газети «Афтенпостен» («Aftenposten»), у яких описував враження про подорож, політичну ситуацію в країні, культуру, звичаї народу. Протягом трьох місяців (25.05–29.07.1902) опубліковано 11 листів, які за літературним жанром є подорожними нотатками.
За рекомендацією П. Фортунатова та на прохання В. Ягича подати опис фонетики слов’янських мов написав «Очерк физиологии славянской речи», який опубліковано в «Енциклопедії слов'янської філології» (м. Санкт-Петербург, 1910). Цей новаторський твір під назвою «Слов’янська фонетика» вийшов окремою книгою німецькою мовою («Slavische Phonetik», м. Гайдельбер, 1911).
Співпрацював у комітеті з вивчення історичних документів із радянських архівів, що стосувалися взаємин Росії та скандинавських країн. Збирав матеріали в архівах м. Москви і м. Ленінграду (1928–1932), опрацював їх, опублікував «Дослідження архівів у Росії травень — червень 1928» («Arkivstudier i Russland mai–juni 1928», м. Осло, 1928), «Російські документи 17 століття: до історії Фінмарка і Кольського півострова» («Russiske aktstykker fra det 17-de еrhundrede: til Finmarks og Kolahalvøyas historie», м. Осло, 1961).
Уперше описав руссенорськ «Russenorsk» — російсько-норвезький піджин, яким користувалися рибалки та мисливці в Північній Норвегії; опублікував його в «Архіві слов’янської філології» («Archiv für slavische Philologie», 1927, № 41). Згодом видав тексти, які стали основою для його опису — «Руссенорськ текстовий матеріал» («Russenorsk tekstmateriale», м. Осло, 1930).
Автор кількох підручників із норвезької та російської мови: «Посібник з елементарної фонетики» («Håndbok i elementær fonetikk», м. Христианія, 1921), «Граматика російської мови» («Russisk grammatikk», м. Осло, 1936), «Підручник з російської мови» («Lærebok i russisk», м. Осло, 1945).
Перекладав на норвезьку з німецької та російської мов невеликі оповідання, казки, нариси, актуальні статті для газет та часописів, велику класичну прозу. З німецької мови переклав книгу «Ми, жінки, і наші поети» («Vi Кvinder og vore Digtere», м. Христианія, 1896) Л. М. Ганссон (1854–1928, Латвія), з російської мови переклав роман «Анна Кареніна» Л. Толстого (1911), «Брати Карамазови» Ф. Достоєвського (1915), документальний твір українського історика Н. Котляревського «Дев’ятнадцяте століття: відображення його думок та настроїв у художній творчості на заході» («Det nittende århundre — dets tanker og stemninger i litteraturen», м. Oсло, 1946).
Брок і Україна
Низка наукових праць присвячена дослідженню українокарпатської говірки. Йому належить перший науковий опис фонетичного складу української мови. Брок підтримував наукові й дружні контакти з українськими вченими та громадськими діячами. Листувався з В. Гнатюком, М. Грушевським, І. Зілинським, К. Квіткою, В. Косаренком-Косаревичем (1891, тепер Україна — 1964, США), О. Курило, М. Левицьким (1866–1932, тепер Україна), І. Панькевичем (1887, тепер Україна — 1958, Чехія), Я. Рудницьким. Допомагав М. Грушевському налагодити контакти з Ф. Нансеном. Підтримував і забезпечував науковою літературою І. Зілинського.
На честь 150-річчя вченого організовано Міжнародні семінари «Олаф Брок і Україна» в м. Києві (31.10.2017) і м. Львові (2.11.2017). За матеріалами доповідей опубліковано збірник «Слов’янський світ Олафа Брока» (м. Львів, 2018).
Визнання
Кавалер ордена cв. Олава (1946).
Додатково
Оперний співак українського походження М. Житовський (1888, тепер Україна — дата й місце смерті невідомі) на дебютному концерті 8.11.1918 у великій залі Університету Христианії виконав «Молебень» М. Некрасова в перекладі Брока.
Праці
- Zum Kleinrussischen in Ungarn (Dialect von Ublya) // Archiv für Slavische Philologie. 1895. № 17. P. 321–416; 1897. № 19. P. 1–21.
- Slavische Phonetik. Heidelberg : C. Winter, 1911. 347 p.
- Håndbok i elementær fonetikk. Oslo : H. Aschehoug, 1921. 131 p.
Література
- Lönngren Т. Архив профессора Олафа Брока в Норвежской национальной библиотеке // Slovo. Journal of Slavic Languages, Literatures and Cultures. 2016. № 57. P. 35–47. URL: https://www.moderna.uu.se/slaviska/slovo/archive/slovo57/
- Льоннґрен Т. П. Лист Івана Зілинського до Олафа Брока: невідома сторінка українсько-норвезьких наукових стосунків // Українська мова. 2020. № 4 (76). С. 115–124; 2021. № 2. С. 116–126.
- Broch I. Olaf Broch, 1867–1961 // Norsk Oversetterleksikon. 2021. URL: https://www.oversetterleksikon.no/2021/02/15/olaf-broch-1867-1961/
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Льоннґрен Т. П. Брок, Олаф // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Брок, Олаф (дата звернення: 9.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 05.02.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
