Броунівський рух

Бро́унівський рух — невпорядкований, хаотичний (див. Хаос) рух дрібних частинок, завислих у рідині або газі, зумовлений тепловим рухом молекул середовища.

Історична довідка

Явище відкрив 1827 ботанік Роберт Броун (1773–1858; Велика Британія) під час вивчення завислих у воді спор папороті. Розглядаючи їх під мікроскопом із великим збільшенням, він виявив що спори перебувають у безперервному хаотичному русі: коливаючись, повертаючись і переміщуючись з місця на місце, як порошинки, що кружляють у сонячному промінні.

Характеристика

Фізична природа

Причина броунівського руху довгий час здавалася загадковою. Були спроби пояснити цей рух конвекційними (див. Конвекція) течіями, але якщо б рух частинок пояснювався конвекційними течіями, то сусідні частинки рухалися б у цих течіях в одному напрямі. Це саме можна сказати про причину броунівського руху, пов’язану з силами натягу поверхневого, хімічними процесами тощо.

Усі закономірності, пов’язані з броунівським рухом, легко пояснити, якщо вважати, що рухи завислих частинок виникають у результаті ударів, яких вони зазнають від рухомих молекул рідини або газу, в яких вони знаходяться. Броунівська частинка в кожний момент дістає безліч ударів (близько 1020 ударів/сек) з усіх боків. За безладу молекулярного руху можна сподіватися, що кількість ударів, які падають на частинку в одному напрямку, повинно точно дорівнювати кількості ударів із протилежного боку. Всі поштовхи повинні повністю компенсувати один одного, частинки повинні залишатися нерухомими. Саме так і буває, якщо частинки не занадто малі.

Із мікроскопічними частинками (10-4–10-5 см) справа інша. Адже з того факту, що молекулярні рухи хаотичні, виходить, що в середньому кількість ударів різних напрямків однакова. Проте в такій статистичній системі, як рідина або газ, неминучі й відхилення від середніх значень. Такі відхилення від середніх значень тих чи інших величин, які відбуваються в малому об’ємі або протягом малих відрізків часу, називають флуктуаціями. У зв’язку з цим для малих частинок загальна кількість поштовхів, яких вони зазнають, порівняно невелика, так що переважання кількості ударів то одного, то іншого напрямків стає помітним. Завдяки таким флуктуаціям кількості ударів і виникають характерні (мовби судомні) рухи завислих частинок, які називають броунівським рухом. Його пояснюють тим, що завдяки випадковій неоднаковості в кількості ударів молекул об частинку з різних напрямів виникає якась рівнодійна сила певного напряму. Флуктуації звичайно бувають короткочасними. Через короткий проміжок часу напрям рівнодійної зміниться, разом із нею — і напрям переміщення частинки. Звідси хаотичність рухів, що відображає хаотичність молекулярного руху.

Досліди показали, що немає ніяких засобів припинити броунівський рух, але можна вплинути на його інтенсивність: частинки рухаються тим жвавіше, чим вища температура, чим менша в’язкість рідини, в якій вони суспензовані, та чим менша маса цих частинок. Характер броунівського руху не залежить від властивостей речовини самих частинок.

Математичний опис

Кількісну теорію броунівського руху розроблено 1905 Альбертом Айнштайном і незалежно від нього 1906 Маріаном Смолуховським (1872–1917; Австрія — Польща). Вони вивели формулу:

[math]\vartriangle \overline{{{x}^{2}}}=\frac{kT}{3\pi \eta r}\vartriangle t[/math],

де [math]\vartriangle \overline{{{x}^{2}}}[/math] — середнє значення квадрата зміщення броунівської частинки;

k — стала Больцмана;

η — коефіцієнт внутрішнього тертя рідини;

r — радіус броунівської частинки;

Δt — проміжок часу між послідовними спостереженнями за частинкою.

Відповідно до теоретичних обчислень випливає, що середнє значення квадрата зміщення броунівської частинки за проміжок часу Δt уздовж осі Х прямо пропорційне абсолютній температурі Т, проміжку часу Δt і обернено пропорційне в’язкості рідини, в якій вони зависли.

Значення

Теорія броунівського руху відіграла вагоме значення в обґрунтуванні фізики статистичної та знайшла застосування в теорії точності вимірювальних приладів.

Література

  1. Sprackling M. Thermal physics. London : Palgrave, 1991. 374 р. URL: https://link.springer.com/book/10.1007%2F978-1-349-21377-1#toc
  2. Якібчук П. М., Клим М. М. Молекулярна фізика. 2-ге вид., допов. Львів : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2015. 584 с.

Автор ВУЕ

М. Д. Тимочко


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Тимочко М. Д. Броунівський рух // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Броунівський рух (дата звернення: 11.05.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
20.04.2021

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶