Брутус
Бру́тус, Де́нніс Ві́нсент [ англ. Brutus, Dennis Vincent ; псевдонім — Джон Брейн (John Bruin), 28.11.1924, м. Салсбері, тепер м. Хараре, Зімбабве — 26.12.2009, м. Кейптаун, Південно-Африканська Республіка] — поет, критик, громадський діяч, почесний доктор літератури Університету Н. Мандели (з 2009), інших університетів. Писав англійською мовою.
|
Брутус (Brutus) | |
|---|---|
| Псевдоніми | John Bruin |
| Народження | 28.11.1924 |
| Місце народження | Салсбері |
| Смерть | 26.12.2009 |
| Місце поховання | Кейптаун |
| Alma mater | Університет Форт-Гейр |
| Місце діяльності | ПАР, Велика Британія, США |
| Напрями діяльності | література, критика |
Життєпис
Народився у сім’ї вчителів. Разом із батьками переїхав до м. Порт-Елізабет (тепер м. Гхеберха, ПАР). 1946 закінчив університет Форт-Гейр (м. Еліс, ПАР) зі ступенем бакалавра з англійської мови та психології. Вивчав право у Вітватерсрандському університеті (м. Йоганнесбург). Навчання перервав через ув’язнення за політичну діяльність (спочатку включала журналістські репортажі, участь у Лізі вчителів). Від 1948 протягом 14 років викладав англійську мову та африкаанс у середніх школах ПАР. Брав участь у боротьбі проти апартеїду, зокрема проти дискримінації в спорті. 1958 заснував Спортивну асоціацію ПАР, 1962 — Південноафриканський антирасистський олімпійський комітет, який виступав за заборону ПАР брати участь у Літніх Олімпійських іграх 1964 (м. Токіо, Японія). Згодом ПАР була відсторонена від участі в Олімпійських іграх (до 1992).
За участь у національно-визвольному русі був заарештований (1963), ув’язнений на острові Роббен (1964–1965).
Після звільнення з в’язниці (1966) визнаний персоною нон грата. Відповідно до Закону про боротьбу з комунізмом йому було заборонено викладати, писати, публікувати чи відвідувати збори.
З 1966 жив у Великій Британії, приєднався там до Руху проти апартеїду. З 1970 мешкав у США. Працював професором африканської літератури у Північно-Західному університеті (1971–1985), згодом — у Піттсбурзькому університеті (1986–1999), викладав у коледжах США. Адміністрація Р. Рейгана намагалася його депортувати, але 1983 він зміг офіційно отримати статус політичного біженця. Один з керівників руху за звільнення політичних в’язнів ПАР.
Після скасування заборони (1990) почав відвідувати ПАР як почесний професор кафедри африканських досліджень Університету Піттсбурга. Після повернення до ПАР працював в Університеті Квазулу-Натал.
Був одним із засновників Всесвітнього соціального форуму (2000), міжнародного руху проти «корпоративної глобалізації». Виступав на протестних акціях проти Всесвітньої організації торгівлі. Брав участь у кампаніях солідарності з народом Палестини, Зімбабве тощо.
Творчість
У поетичному доробку — 12 книг. Брутуса вважають одним із найвпливовіших сучасних поетів Африки. Почав писати вірші ще в середній школі, опублікував багато своїх творів у студентській газеті «Петтерсоніан Спектетор» («The Pattersonian Spectator»), був одним з її засновників. Продовжував писати упродовж своєї педагогічної кар’єри. У поезії викривав режим апартеїду. Автор поетичних збірок: «Сирени, кастети, колодки» («Sirens, Knuckles and Boots»; 1963; опублікована в Нігерії, коли поет був в ув’язненні), «Листи до Марти та інші поеми з південноафриканської в’язниці» («Letters to Martha and Other Poems from a South African Prison»; 1969), «Вірші з Алжиру» («Poems from Algiers»; 1970), «Проста пристрасть» («A Simple Lust»; 1973), «Китайські вірші» («China Poems»; 1975), «Вперта надія» («Stubborn Hope»; 1978), «Усе ще сирени» («Still the Sirens»; 1993), «Згадуючи Соуето» («Remembering Soweto»; 2004) та ін.
Усі його твори були заборонені в ПАР. Деякі з них (написані під псевдонімом) пройшли південноафриканську цензуру. Українською мовою окремі твори Брутуса переклали С. Ткаченко, В. Кухалашвілі, Л. Скирда, О. Покальчук, О. Мокровольський.
Нагороди та визнання
Лауреат премії Ленгстона Г’юза (1987; перший лауреат з неафроамериканців), премії П. Робсона (1989), премії Фонлона — Ніколса (2005), премії миру Ліги супротивників війни (2009). Відмовився від введення до Зали спортивної слави Південної Африки (2007). Департамент мистецтв і культури Південної Африки удостоїв його нагороди за життєві досягнення (2009).
Твори
- Sirens, Knuckles and Boots. Ibadan : Mbari Productions, 1963. 36 p.
- Letters to Martha and Other Poems from a South African Prison. London : Heinemann, 1968. 57 p.
- Poetry and Protest: A Dennis Brutus Reader. Chicago : Haymarket Books, 2006. 414 p.
- Р о с. п е р е к л. — [Вірші] // Поэзия Африки. Москва : Художественная литература, 1973. 687 с.
- [Вірші] // Из современной поэзии Южно-Африканской Республики. Mосква : Прогресс, 1976. 328 с.
- У к p. п е р е к л. — [Поезії] // Всесвіт. 1976. № 2. С. 177–178.
- [Поезії] // Поезія Африки. Київ : Дніпро, 1983. 182 с.
Література
- Critical Perspectives on Dennis Brutus. Colorado Springs : Three Continents Press, 1995. 269 p.
- August T. Dennis Brutus: The South African Years. Cape Town : BestRed, 2020. 358 p.
Автор ВУЕ
Оприлюднено: 05.04.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
