Бубончик
Бубо́нчик, балаболька, балабон, балабончик, брезкулька, брязкальце, бубенець, бубонці, колокільці, шелести, шелястуни, шелегінди, шарахуни — шумовий ударний музичний інструмент давнього походження, різновид дзвіночків.
Історична довідка
Є в культурі багатьох народів. Бубончики часто знаходять під час розкопок курганів. Згадано про них у билинах і піснях. Зображено на деяких шляхетських гербах.
Мали різноцільове призначення. Їх вішали на шиї коровам чи козам, щоб легше відшукати тварину, якщо вона загубиться. Прикріплювали на кінське ярмо, щоб було веселіше їхати. Маленькі колокільця прив’язували до лапи сокола на полюванні. Бубончики відігравали декоративну роль, ними прикрашали шуби, кафтани, сукні, капелюхи тощо. Танцівниці одягали на ноги і руки браслети, а на шию намисто з бубончиками, які під час танцю видавали мелодійний звук.
У часи язичництва інструмент використовували шамани, а в ранньому Середньовіччі був частиною культури скоморохів. У багатьох народів, зокрема в Україні, бубончики були атрибутом весільного обряду. Їх пришивали до краю хустки, яку закріплювали на високій палиці, а тамада носив її, видзвонюючи і додаючи весіллю святковості. Поширені в народному вертепі та різдвяному обряді. Дзвіночками та бубончиками супроводжували колядки та щедрівки.
Характеристика
Кулькоподібної форми з прорізями навхрест. Усередині має металевий горішок або інший маленький фрагмент металу, який видає звук, вдаряючись об стінки. Бувають бубончики із кераміки.
Інструмент переважно використовують у наборі по декілька штук. Найбільш розповсюджена модель — палиця, на кінці якої прикріплено 6–8 бубонців однакового чи різного розміру. Або півколо з металу (дерева, пластмаси), на якому розміщують бубончики.
Звук — ніжний, прозорий; видобувають, трясучи інструментом у певному ритмі. Бубончик може бути частиною бубна або тамбурина. В Україні бубонці чи колокільця входять до складу професійних оркестрів народних інструментів та численних ансамблів.
Додатково
Наслідування звучання бубончиків чуємо в обробках музичних М. Леонтовича «Ой, посеред двору», «Ой там за горою» та ін. Хоч композитор і не пропонував таких звукових ефектів, деякі хори та диригенти використовують бубонці під час виконання цих пісень. На одній із фонограм «Щедрика», записаній у Канаді, твір повністю виконано на колокільцях.
Література
- Весілля : у 2 кн. / Упоряд.: М. Шубравська, О. Правдюк. Київ : Наукова думка, 1970. Кн. 2. 476 с.
- Завальнюк А. Духовна спадщина Миколи Леонтовича // Збірник наукових праць Кам’янець-Подільського державного університету. Серія педагогічна. 2007. Вип. 14. С. 66–70.
- Хай М. Колокільці // Українська музична енциклопедія : в 5 т. / Гол. ред. Г. Скрипник. Київ : Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, 2008. Т. 8. С. 503.
- Хоткевич Г. М. Музичні інструменти українського народу. 2-ге вид., стер. Харків : Видавець Олександр Савчук, 2018. 512 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Кушка Н. М. Бубончик // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бубончик (дата звернення: 1.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.22.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
