Будапештський меморандум 1994
Будапе́штський мемора́ндум 1994, Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї — політичний документ, підписаний 05.12.1994 на Будапештському саміті Наради з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ) президентами США (Б. Клінтон), РФ (Б. Єльцин), України (Л. Кучма) та прем’єр-міністром Великої Британії (Дж. Мейджор), у якому зафіксовано зобов’язання ядерних держав поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України. Ці зобов’язання надані відповідно до Заключного акта Наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975.
Зміст
Історична довідка
Будапештський меморандум набув чинності з моменту підписання. Того ж дня до нього у формі окремих заяв приєдналися Франція та Китай.
Україна ініціювала підписання Меморандуму як необхідний складник ядерного роззброєння. Питання отримання гарантій безпеки всіх держав «ядерного клубу» в обмін на приєднання до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) як неядерної держави було для України принциповою умовою.
Меморандум не є зобов’язальним міжнародно-правовим документом, а має політичний характер. Однак у ньому в конкретних формулюваннях підтверджуються зобов’язання РФ, Великої Британії, США, а також Франції та Китаю, за якими, в разі порушення проти України принципів міжнародного права у сфері безпеки або загрози їх порушення, ці держави, що є постійними членами Ради Безпеки (РБ) ООН, вживатимуть на міжнародному рівні відповідних заходів для забезпечення цих принципів.
Умови
У Меморандумі підтверджували зобов’язання США, РФ і Великої Британії:
- поважати незалежність, суверенітет та існуючі кордони України згідно з принципами Заключного акта НБСЄ (пункт 1);
- утримуватися від погрози силою чи її використання проти територіальної цілісності або політичної незалежності країни, і що жодна їхня зброя ніколи не буде використана проти України (крім цілей самооборони) в будь-який інший спосіб, згідно зі Статутом ООН (пункт 2);
- утримуватися від економічного тиску, спрямованого на те, щоб підкорити своїм власним інтересам здійснення Україною прав, притаманних її суверенітету, і таким чином отримати будь-які переваги (пункт 3).
Водночас у Меморандумі 1994 визначено механізми збереження зазначених зобов’язань РФ, Великою Британією та США:
- домагатися негайних дій з боку РБ ООН із метою надання допомоги Україні як державі-учасниці ДНЯЗ, яка не володіє ядерною зброєю, у разі, якщо Україна стане жертвою акту агресії або об’єктом погрози агресією з використанням ядерної зброї (пункт 4);
- не застосовувати ядерну зброю проти будь-якої держави-учасниці ДНЯЗ, яка не володіє ядерною зброєю, крім випадку нападу на них самих, їхні території, їхні збройні сили або на їхніх союзників із боку такої держави спільно або в союзі з державою, яка володіє ядерною зброєю (пункт 5);
- проводити консультації у разі виникнення ситуації, внаслідок якої постає питання щодо цих зобов’язань (пункт 6).
Сучасний стан
Порушення територіальної цілісності України з боку РФ у Криму та воєнні дії на Сході країни виявили докорінну розбіжність у міжнародно-правовій позиції України і РФ щодо Меморандуму.
Позиція України, підтримана більшістю країн світу (резолюція Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27.03.2014), виходить з широкого тлумачення змісту цього документа: у ньому надано гарантії поважати суверенітет і територіальну цілісність країни як таких категорій.
РФ розглядає концепцію «негативних гарантій» у Меморандумі лише як «обов’язок не застосовувати і не загрожувати застосуванням ядерної зброї проти неядерних держав» (Заява МЗС РФ від 01.04.2014). Спроби подолати цю розбіжність позицій у РБ ООН на основі Глави VII Статуту ООН (Дії щодо загрози миру, порушень миру та актів агресії) успіху не мали.
Додатково
РФ заперечує свій зв’язок із терористичними сепаратистськими організаціями на території України.
Джерело
Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/998_158#Text
Література
- Головченко В. І. Меморандум про гарантії безпеки України 1994 // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / Гол. редкол. Л. В. Губерський. Київ : Знання України, 2004. Т. 2. С. 258.
- Денисов В. Н. Будапештський меморандум 1994 // Енциклопедія міжнародного права : в 3 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко, В. Н. Денисов (співголови), В. І. Акуленко та ін. Київ : Академперіодика, 2014. Т. 1. С. 322–324.
- Лоссовський І., Копил О. Міжнародно-правовий статус Будапештського меморандуму «Про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї» // Україна дипломатична. 2015. Вип. 16. С. 364–373. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ukrdip_2015_16_67
- Прийдун С. Будапештський меморандум в контексті ядерного роззброєння України // Україна–Європа–Світ. Серія: Історія, міжнародні відносини. 2016. Вип. 17. С. 106–114. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ues_2016_17_12
- Зленко А. М. Дипломатія і політика. Харків : Фоліо, 2021. 592 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Денисов В. Н. Будапештський меморандум 1994 // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Будапештський меморандум 1994 (дата звернення: 1.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.03.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
