Булат

Була́т — вуглецева лита сталь, що пройшла особливі процеси гартування та перековування і вирізняється чергуванням шарів із різним хімічним складом та характерним візерунком поверхні.

Виготовленій із булату холодній зброї притаманна висока міцність, пружність, довготривала гострота лез.

Історична довідка

Найдавніші вироби з булату походять з Індії (індійська назва булату — вуц) і згадані у працях Аристотеля (4 ст. до н. е.). Технологію виготовлення «візерункового» металу було втаємничено. Тривалий час вуц у невеликих кількостях надходив лише з Індії. Від 6 ст. технологію виробництва освоїли у Східному Ірані (найкращий метал за місцем виробництва отримав назву хорасан), пізніше — в Сирії (дамаська сталь). Численні кузні були збудовані в м. Дамаску за часів римського імператора Діоклетіана, що заклало місцеві традиції металургії та зброярства. Під час Хрестових походів європейці ознайомилися з булатною зброєю східних народів, проте секрети її виготовлення тривалий час не були розкриті.

На початку 19 ст. М. Фарадей дослідив зразки індійського булату й визначив його хімічний склад, зокрема вміст вуглецю — 1,3–2 %.

1828 металург П. Аносов (1797-1851; тепер РФ) на Златоустовських заводах (тепер Челябінська область, РФ) розробив способи виробництва булату; довів, що його властивості залежать від кількісного складу та способу введення вуглецю в залізо, а також від режимів охолоджування, гартування та відпускання металу.

Технологічні особливості

Структура булату складається з в’язкої маловуглецевої матриці та розподіленої в ній високоміцної карбідної фази (хімічного поєднання вуглецю з одним або декількома металами). Під час багаторазового перековування булатної заготовки (або кількох булатних прутків чи пласких пасів) пластичні шари деформуються, у крихких вуглецевих зонах утворюються розриви та мікротріщини, які відразу заварюються під тиском пластичного металу. Наявність високоміцних включень запобігає руйнації та затупленню леза.

Додатково

Булатну зброю виготовляли в м. Златоусті у незначних кількостях, технологія вирізнялася складністю та високою вартістю. Спроби європейців розкрити технологію булату сприяли винаходу легованих сталей.

Література

  1. Прокошкин Д. А. Павел Петрович Аносов. Москва : Наука, 1971. 296 с.
  2. Щербаков В. А., Борзунов В. П. Булатная сталь. Москва : Московский институт стали и сплавов, 1996. 311 с.
  3. Гайко Г. И. История освоения земных недр. Донецьк : Східний видавничий дім, 2009. 292 с.
  4. Назаренко В. Р. Булатна сталь. Індія, Росія, Україна. Київ-Черкаси : Інлес, 2013. 437 с.

Автор ВУЕ

Г. І. Гайко


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Гайко Г. І. Булат // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Булат (дата звернення: 1.05.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
19.12.2021

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶