Булат
Була́т — вуглецева лита сталь, що пройшла особливі процеси гартування та перековування і вирізняється чергуванням шарів із різним хімічним складом та характерним візерунком поверхні.
Виготовленій із булату холодній зброї притаманна висока міцність, пружність, довготривала гострота лез.
Зміст
Історична довідка
Найдавніші вироби з булату походять з Індії (індійська назва булату — вуц) і згадані у працях Аристотеля (4 ст. до н. е.). Технологію виготовлення «візерункового» металу було втаємничено. Тривалий час вуц у невеликих кількостях надходив лише з Індії. Від 6 ст. технологію виробництва освоїли у Східному Ірані (найкращий метал за місцем виробництва отримав назву хорасан), пізніше — в Сирії (дамаська сталь). Численні кузні були збудовані в м. Дамаску за часів римського імператора Діоклетіана, що заклало місцеві традиції металургії та зброярства. Під час Хрестових походів європейці ознайомилися з булатною зброєю східних народів, проте секрети її виготовлення тривалий час не були розкриті.
На початку 19 ст. М. Фарадей дослідив зразки індійського булату й визначив його хімічний склад, зокрема вміст вуглецю — 1,3–2 %.
1828 металург П. Аносов (1797-1851; тепер РФ) на Златоустовських заводах (тепер Челябінська область, РФ) розробив способи виробництва булату; довів, що його властивості залежать від кількісного складу та способу введення вуглецю в залізо, а також від режимів охолоджування, гартування та відпускання металу.
Технологічні особливості
Структура булату складається з в’язкої маловуглецевої матриці та розподіленої в ній високоміцної карбідної фази (хімічного поєднання вуглецю з одним або декількома металами). Під час багаторазового перековування булатної заготовки (або кількох булатних прутків чи пласких пасів) пластичні шари деформуються, у крихких вуглецевих зонах утворюються розриви та мікротріщини, які відразу заварюються під тиском пластичного металу. Наявність високоміцних включень запобігає руйнації та затупленню леза.
Додатково
Булатну зброю виготовляли в м. Златоусті у незначних кількостях, технологія вирізнялася складністю та високою вартістю. Спроби європейців розкрити технологію булату сприяли винаходу легованих сталей.
Література
- Прокошкин Д. А. Павел Петрович Аносов. Москва : Наука, 1971. 296 с.
- Щербаков В. А., Борзунов В. П. Булатная сталь. Москва : Московский институт стали и сплавов, 1996. 311 с.
- Гайко Г. И. История освоения земных недр. Донецьк : Східний видавничий дім, 2009. 292 с.
- Назаренко В. Р. Булатна сталь. Індія, Росія, Україна. Київ-Черкаси : Інлес, 2013. 437 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Гайко Г. І. Булат // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Булат (дата звернення: 1.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 19.12.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
