Бунт
Бунт (пол. bunt — протест, нім. bund — з’єднання, союз, зв’язка) — вияв індивідуальної або масової (групової) незгоди з установленим соціальним (політичним, військовим, економічним, професійним, побутовим та ін.) порядком або системою влади, управління, що є демонстрацією непокори у вербальний чи невербальний спосіб (страйк, бойкот, стихійне повстання, державний переворот, революція, заколот тощо).
Особа, яка бере участь у бунті — бунтівник.
Характеристика
Бунт ― форма девіантної поведінки, яка є альтернативною конформізму. Бунт може бути як заздалегідь спланованим, так і ситуативним виступом особистості чи групи осіб проти наявного стану речей (соціального порядку) в будь-якій сфері людської життєдіяльності.
У соціологічній теорії Р. Мертона бунт означає один із 5 способів адаптації особистості (поряд з інновацією, конформізмом, ретритизмом, ритуалізмом), через відхилення від суспільних норм та цінностей і соціально визнаних інструментів для досягнення цілей (стандартів) та заміни їх власними цінностями та стандартами.
Відхилення такого зразка можуть виникнути як результат розчарування та невдоволення особистості або групи осіб соціальною ситуацією. Метою є звільнення від панівних стандартів, що зумовлює прагнення запровадити новий соціальний порядок, орієнтований на досягнення оновлених цілей культури. Основними формами бунту є ненасильницький і насильницький. Різновиди ненасильницького бунту:
- цивільний (громадянський) бунт — спрямований на заперечення законності наявного політичного режиму чи трудового порядку у формі масових страйків, демонстрацій, припинення трудової діяльності, відмови від політичної діяльності;
- бойкот як спосіб економічної, соціальної, політичної боротьби, що передбачає ігнорування, відмову від певних дій на знак протесту проти чого-небудь;
- пікетування як форма публічного вираження індивідуальної або колективної думки у формі демонстрації, підтримки, солідарності, протесту щодо певного явища через розташування громадян біля конкретного об’єкта (урядових інститутів, споруд тощо) з використанням засобів наочної агітації.
Різновиди насильницького бунту:
- повстання як збройний виступ певних (незаконних) угрупувань із метою повалення влади;
- державний переворот — одна з форм насильницької зміни наявного політичного режиму неконституційним шляхом, яка супроводжується захопленням державної влади;
- революція — насильницьке захоплення державної влади лідерами масових рухів з метою (дійсною або проголошеною) здійснення суспільних реформ;
- заколот — збройний виступ вузького кола осіб проти державної влади, організований в результаті таємної змови.
Додатково
Індивідуальні особливості прояву бунтарства особистості аналізують у психології, зокрема підліткового віку. Мистецьке бунтарство є предметом літератури, живопису, кіномистецтва.
Література
- Camus A. L'homme revolte. Paris : Gallimard, 1951. 384 p.
- Tilly Ch. From Mobilization to Revolution. New York : Random House, 1978. 350 p.
- Merton R. K. Teoria socjologiczna i struktura społeczna. 2 wyd. Warszawa : PWN, 2002. P. 220–221.
- Sztompka P. Socjologia zmian społecznych. Kraków : Znak, 2005. P. 235–238.
- Lipiec J. Fenomenologia buntu // Bunt i reforma / Pod red. G. Osiki. Kraków : Homini, 2011. P. 47–56.
- Osika G. Bunt jako czynnik równowagi społecznej // Bunt i reforma / Pod red. G. Osiki. Kraków : Homini, 2011. P. 227–237.
- Karolczuk E. Bunt i «po-buncie» (rewolucja?) w Imperium // Bunt i reforma / Pod red. G. Osiki. Kraków : Homini, 2011. P. 247–281.
- Тарнашинська Л. Б. Метафізика бунту: протестні інтенції літературних поколінь (крізь призму концепцій А. Камю, Ґ. Марселя, Н. Бердяєва) // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. 2018. Вип. 67 (2). С. 3–17.
- Bytniewski P. Kultura buntu. Wzory kulturowe oporu spolecznego // Гуманітарні візіїї. Філософські науки. 2018. Т. 4. № 2. С. 51–55.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Лобанова А. С. Бунт // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бунт (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 06.10.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
