Буховецький, Савелій Григорович
Бухове́цький, Саве́лій Григо́рович (1858, за іншими даними — 1852, м. Біла Церква, тепер Київської області, Україна — 27.04(10.05).1915, м. Умань Київської губернії, тепер Черкаської області, Україна) — оперний і камерний співак (баритон), антрепренер, педагог.
|
Буховецький, Савелій Григорович | |
|---|---|
| Народження | 1858, за іншими даними — 1852«,заіншимиданими—1852» не може бути присвоєно заявленому типу числа типу зі значенням 1858. |
| Місце народження | Біла Церква |
| Смерть | 27.04(10.05).1915 |
| Місце смерті | Умань |
| Напрями діяльності | музичне мистецтво |
Життєпис
1879 закінчив консерваторію у м. Санкт-Петербурзі (тепер Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова) по класу сольного співу.
За порадою антрепренера Й. Сєтова (1826–1894; тепер РФ — тепер Україна) став солістом Київської російської опери.
1897–1898 виступав у Великому театрі в м. Москві (тепер Державний академічний Великий театр Росії). Дебютував партією Графа ді Луни в опері «Трубадур» Дж. Верді.
Гастролював у містах Харкові й Одесі (1884, 1908), Тифлісі (1885, нині Тбілісі), Санкт-Петербурзі [в Російській приватній опері (1893); Панаєвському театрі (1894)], Києві (1897, 1911), Ризі (1900), Берліні й Карлсбаді (1907, Німеччина).
Заснував приватну оперну антрепризу й гастролював із нею у містах Херсоні (тепер Україна, 1899), Орлі (тепер РФ, 1901) та інших.
Займався педагогічною діяльністю, зокрема давав уроки співу Л. Собінову.
Творчість
Мав незвичайної сили голос м’якого тембру широкого діапазону, який порівнювали зі звучанням органа.
Перший виконавець партій: Спарафучіле («Ріголетто» Дж. Верді, 1878), Князь Островський («Княгиня Островська» Г. В’яземського, 1882), Євгеній Онєгін (однойменна опера П. Чайковського, 1884), Король Рене («Іоланта» С. Юферова, 1893).
Серед інших партій: Амонасро, Жорж Жермон, Ріголетто і Спарафучіле, Яго («Аїда», «Травіата», «Ріголетто», «Отелло» Дж. Верді), Руслан («Руслан і Людмила» М. Глінки), Демон (однойменна опера А. Рубінштейна), Червоне сонечко («Рогнеда» О. Сєрова), Ілля Муромець («Ілля Муромець, або Російські богатирі» Л. Малашкіна), Валентин («Фауст» Ш. Гуно), Ескамільйо («Кармен» Ж. Бізе), Граф де Невер, Нелюско («Гугеноти», «Африканка» Дж. Мейєрбера).
Виступав на сцені з партнерами: О. Баронат (1867–1933; Італія — Польща), А. Барцалом, О. Давидовим, Є. Кадміною (1853–1881, тепер РФ —Україна), О. Ляровим, Я. Любіним (? – 1914), Ф. Шаляпіним та іншими.
Співав під керівництвом диригентів І. Альтані, С. Барбіні (?–1913; Італія — тепер РФ), Е. Мертена (1860–1933; тепер Чехія — Австрія), Й. Труффі (1850–1925; Італія — тепер РФ).
1910 записав на грамплатівки 12 творів на фірмі «Омокорд» (м. Санкт-Петербург).
Література
- Левик С. Записки оперного певца. Москва : Искусство, 1962. С. 81.
- Грюнберг П., Янин В. История начала грамзаписи в России. Каталог вокальних записей Российского отделения команды «Граммофон». Москва : Языки славянской культуры, 2002. С. 589.
- Амфитеатров А. Из литературных воспоминаний. Москва; Берлин : Директ-Медиа, 2016. С. 69.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Німилович О. М. Буховецький, Савелій Григорович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Буховецький, Савелій Григорович (дата звернення: 11.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 06.12.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
