Буян
Буя́н (Буєвий острів) — у слов’янському фольклорі казковий острів, який знаходиться посеред Світового океану і є місцем перебування різноманітних міфологічних істот та магічних предметів.
Характеристика
У легендах та замовляннях зображений як таємничий острів в океані зі здатністю з’являтися та зникати. Наділявся містичною силою, був місцем зберігання чарівних речей, які допомагали казковим героям боротися зі злом.
За переказами, на Буяні ріс великий дуб, який, імовірно, символізував Дерево життя. Тут було розташоване головне царство Змія Горинича, де знаходилися три палаци: золотий, кришталевий і діамантовий. На острові мешкала й донька зміїного царя Маринка. До неї звертались у замовляннях, на кшталт: «На морі, на окіяні, на острові на Буяні стояв дуб дубнястий; під тим дубом сиділа черепаха, всім гадинам старшаха. Гадино ти, гадино, научай своїх племенят, а то я найду такого чоловіка: середу і п’ятницю їсть, та й тебе з’їсть».
За уявленнями давніх слов’ян, на Буян-острові зосереджувались усі могутні сили весняних гроз, всі міфічні втілення громів, бурь і вітрів. На ньому перебували громовик Перун та богиня всього сущого Лада. Тут мешкали і «змія, всім зміям старша», і «віщий ворон, всім воронам старший брат», який клював вогняного змія, і «птиця, всім птицям старша», із залізним дзьобом та мідними кігтями, і «бджолина матка, всім маткам старша». Вважали, що від них, як свого роду «небесних прародителів», виникли всі земні гади, птахи і комахи. Окрім того, разом із творчими силами природи, там жила і грізна птаха смерті.
З островом був пов’язаний і міфічний алатир-камінь, що забезпечував отримання бажаного, згадка про нього зустрічається в багатьох народних замовляннях.
На Буян-острів, за віруваннями давніх слов’ян, спрямовувались людські душі.
Етимологія та семантика
Назва походить, імовірно, від слова «буй», що є синонімом слова «яр» (про що може свідчити взаємозаміна цих слів, зокрема «Буй-тур» / «Яр-тур»). Слово відтворювало такі значення: весняний, гарячий, палкий, дратівливий, пристрасний, родючий, врожайний. Аналогічне дієслово «буяти» вказувало на «швидкий ріст, густоту, багатство врожаю», містило семантику «весняної родючості, плодовитості».
Назагал слово «буйний» (буєвий) у народі вживалося в сенсі «зухвалий, нахабний, шалений, лютий». Так, «буйні вітри» означало сильні, стрімкі вітри; «буйна зима» — холодну й люту зиму. Болгари додавали цей епітет також і до характеристики вогню (болг. «буєн оган»). Крім того, слова-синоніми «буйний» і «ярий» у давніх слов’ян розуміли як «молодецтво, відвага» та застосовували для характеристики людей сміливих, відчайдушних.
Зі свідчень численних замовлянь, пісень та переказів висновують, що Буян-острів, імовірно, в давнину був уособленням весняно-літнього неба, з якого на землю сходять і теплі сонячні промені, й прохолодні дощі, що зігрівають і зволожують землю, наснажують силою росту, яка забезпечує буяння зеленні, квітів та сприяє гарному врожаю земних плодів. Відтак, як втілення неба, острів Буян уявлявся давнім слов’янам осередком усіх могутніх сил весняно-літніх гроз, міфічним уособленням громів, вітрів, буревіїв та всіх стихійних явищ, які пов’язані з небом.
Небо в архаїчній свідомості досить часто уподібнене до всесвітнього моря, при цьому світила, які з’являлись на небі та знову зникали десь за обрієм, згідно з уявленнями стародавніх народів, занурювались у морські води. Так, серби вірили, що сонце і місяць щодня купаються в морі для того, щоб не втратити свого блиску. У східних слов’ян у вжитку були вирази, на кшталт «місяць випливає із-за хмар» або «місяць пливе небом». Відтак, за уявленнями давніх слов’ян, світло-блакитне небо знаходилося «за хмарами» або «за дощовим морем». Щоб досягнути царства сонця, місяця та зірок, потрібно було перепливти «небесні води». Зокрема, дорога до сонця, за свідченням народних казок, майже завжди пролягає через море. А оскільки небесне царство вважали оточеним з усіх боків водами, в народній уяві воно неминуче асоціювалося з островом.
Співвідносився острів Буян і з сонцем — небесним світилом, необхідним для сприяння земній родючості. Так, міфологічний образ алатир-каменю був, за припущеннями, метафорою сонця, яке пливло повітряним небом-океаном. При цьому сам острів Буян зображували інколи як сяючу золоту гору. Зокрема, один із апокрифічних (див. Апокрифи) списків «Сну пресвятої Богородиці» починався словами: «На горі на горюні (прим. — від слова «горіти»), на горі на Буяні», що пояснюють архаїчним уявленням про небо у подобі кришталевої чи золотої гори.
Отже, Буян-острів для давніх слов’ян був осередком всіх сил, необхідних для родючості землі та благополуччя людей. До мешканців цього казкового острова — міфологічних надприродних істот, вони звертались зі своїми молитвами-проханнями для отримання гарного врожаю, зцілення від хвороби, сприяння щастю в коханні, удачі на полюванні чи в домашньому побуті.
Додатково
- Буян-острів став широко відомим сучасникам завдяки поетичній казці під назвою «Казка про царя Салтана» письменника і поета
О. С. Пушкіна, який запозичив зразки міфологічних образів зі слов’янського фольклору. Авторська версія цієї казки-поеми була створена в 1831, вперше видана в 1832. - У складі архіпелагу Північна Земля є реальний острів Буян, що був відкритий і названий так у 20 ст. (тобто значно пізніше за легенди та замовляння про казковий Буян-острів).
Література
- Войтович В. Українська міфологія. Київ : «Либідь», 2002. С. 44–45.
- Міфи та легенди давньої України. Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. 392 с.
- Cotterell A. Mytológia. Bohovia. Hrdinovia. Mýty // Prel. V. Krupa. Bratislava : Slovart, 2007. 322 р.
- Łuczyński М. Alatyr, Bujan – dwa mitotoponimy na tle kulturowym // Пројекат Растко. Библиотєка српскє културє. URL: http://www.rastko.rs/rastko/delo/12396
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Базик Д. В. Буян // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Буян (дата звернення: 12.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 21.12.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
