Бєлявський, Ілля Григорович
Бєля́вський, Ілля́ Григо́рович (01.02.1927, м. Київ, тепер Україна — 02.02.2004, м. Одеса, Україна; похований у м. Ростові-на-Дону, РФ) — психолог, один із засновників історичної психології в Україні, доктор психологічних наук (з 1985), професор (з 1988).
|
Бєлявський, Ілля Григорович | |
|---|---|
| Народження | 1927 |
| Місце народження | Київ |
| Смерть | 2004 |
| Місце смерті | Ростов-на-Дону |
| Напрями діяльності | психологія, історична психологія |
Життєпис
Батько — із дворянської родини польського походження. Загинув під час Другої світової війни наприкінці 1942 під м. Лубнами (Полтавська область).
Навчався в середній школі № 79 м. Києва. Після нападу Німеччини на СРСР (див. Друга світова війна) 1941 Бєлявський закінчив 7 класів і був евакуйований з матір’ю на Урал. Потім — до м. Ашгабата, де навчався у фабрично-заводському училищі. Навесні 1944 вступив в артилерійське училище (закінчив екстерном). Узяв участь у бойових діях. Після поранення демобілізований.
1946–1950 навчався на педагогічному факультеті Київського педагогічного інституту імені О. М. Горького (тепер Український державний університет імені Михайла Драгоманова).
1951–1957 працював викладачем психології у Конотопському учительському інституті, Житомирському педагогічному інституті імені І. Франка (тепер Житомирський державний університет імені Івана Франка). У м. Житомирі зацікавився творчістю І. Франка, дослідив психологічні погляди поета і філософа.
1957–1959 працював у Міністерстві культури України. Переїхав до м. Горно-Алтайська (РФ), де викладав психологію у педагогічному інституті.
Там написав кандидатську дисертацію, яку 1965 успішно захистив у Московському педагогічному інституті імені В. Леніна.
Від 1967 — викладач психології Ростовського державного університету (тепер Південний федеральний університет, РФ), де організував кафедру загальної та соціальної психології, психологічне відділення при філософському факультеті. Розробив методологічні принципи нового для радянської психології напряму — історичної психології.
1978–1982 — у Польщі, де викладав психологію в Сілезькому університеті (м. Катовиці) та Ягеллонському університеті (м. Краків).
1985 в Інституті психології імені Д. Узнадзе (м. Тбілісі) захистив докторську дисертацію «Теоретико-методологічні основи психолого-історичних досліджень».
Переїхав до м. Одеси. Працював професором, завідувачем кафедри психології Одеського державного університету (тепер — Одеський національний університет імені І. І. Мечникова). Сприяв відкриттю психологічного відділення, кафедри загальної та соціальної психології. Продовжив розроблення основ історичної психології, підготував низку фундаментальних праць, створив наукову школу історичної психології.
Наукова діяльність
Основні дослідження — у галузі історичної психології. Продовжив традиції, започатковані Л. Виготським, С. Рубінштейном, О. Лурією, В. Роменцем.
В основі концепції Бєлявського — систематична реконструкція психічних процесів особистості в історії. Це дозволило поглянути на психологічну поставу поколінь минулого. На прикладі постав людей та поколінь, які увійшли в історію, вивчали шляхи та особливості психічного розвитку людства.
Досліджував зв’язки психології і культури, новітні відкриття в гуманітаристиці. В аналітичне поле історії психології вніс тематику міфології та містицизму 20 ст. Міждисциплінарні проблеми стосувалися психології особистості в культурно-історичному просторі в усіх її сутнісних проявах. Приділяв увагу особистості та ідеям Сократа, зокрема його провидницькому погляду в майбутнє.
Бєлявський — один із фундаторів психології вчинку як квінтесенції психології. На його думку, головним об’єктом дослідження психолога має бути внутрішній світ людини, що творить історію і культуру в своїх вчинках-думках. Учений сформулював гіпотезу про спрямовану інтуїцію, яка й визначає шляхи людського пізнання.
Визнання
Академік Міжнародної академії психологічних наук (Санкт-Петербурзьке відділення, 1998).
Праці
- Основы психологии личности. Ростов-на-Дону : Ростовский университет, 1974. 101 с.
- Исповедь пасынка века и немного исторической психологии. Одесса : ОКФА, 1997. 472 с.
- Одесские, отнюдь не Тэвистокские лекции. Одесса : Астропринт, 2000. 412 с.
- Мистические учения в новейшей истории психологической науки. Одесса : Астропринт, 2002. 424 с.
- Контраверсивная психология. Одесса : Виктория, 2003. 302 с.
- Лекции по исторической психологии. Одесса : Астропринт, 2004. 448 с.
Література
- Научные труды И. Г. Белявского // Белявский И. Г. Историческая психология. Одесса : Одесский национальный университет имени И. И. Мечникова, 2012. С. 328–338.
- Яремчук О. В. Ілля Білявський: Історична психологія як доля // Психологія. 2012. № 2. С. 15–20.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Горностай П. П. Бєлявський, Ілля Григорович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бєлявський, Ілля Григорович (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 26.04.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
