Бєляєв, Павло Іванович
Бєля́єв, Павло́ Іва́нович (рос. Беляев Павел Иванович; 26.06.1925, с. Челіщево, тепер Бабушкинського району Вологодської області, Росія — 10.01.1970, м. Москва, Росія) — військовий льотчик 2-го класу, льотчик-космонавт СРСР, командир космічного корабля «Восход-2», полковник, Герой Радянського Союзу (1965).
|
Бєляєв, Павло Іванович (Беляев Павел Иванович) | |
|---|---|
| Народження | 26.06.1925 |
| Місце народження | Челіщево, Вологодська область, Росія |
| Смерть | 10.01.1970 |
| Місце смерті | Москва, Росія |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Ордени | Орден Червоної Зірки (1961); Золота Зірка (1965) |
| Медалі | За перемогу над Німеччиною (1945), За перемогу над Японією (1945), За бойові заслуги (1953), За доблесну працю в Велику Вітчизняну війну (1965) |
| Почесні звання | Герой Соціалістичної Праці (1965); Герой Радянського Союзу (1965) |
Життєпис
Народився в багатодітній сім’ї фельдшера. Закінчив середню школу 1942. Працював токарем, приймальником готової продукції (м. Каменськ-Уральський Свердловської області, Росія). Служив у Радянській армії (від 1943), проходив льотну підготовку (м. Сарапул, Удмуртська республіка, Росія).
1945 закінчив Військово-морське ордена Леніна авіаційне училище імені Й. В. Сталіна [згодом Єйське вище військове авіаційне ордена Леніна училище (військовий інститут) льотчиків імені двічі Героя Радянського Союзу льотчика-космонавта СРСР В. М. Комарова, Краснодарський край, Росія; тепер розформовано] та отримав кваліфікацію «військовий льотчик». Від червня 1945 служив льотчиком. Учасник радянсько-японської війни (серпень–вересень 1945).
Від 11.05.1953 — заступник командира ескадрильї.
Закінчив командний факультет Червонопрапорної військово-повітряної академії в смт Моніно Московської області (1959; тепер заклад розформовано).
Служив командиром ескадрильї 661-го винищувального авіаполку (ВАП), згодом 241-го гвардійського ВАП Чорноморського флоту. Загальний наліт — понад 500 год. Літав на літаках У-2 (По-2), УТ-2, Як-7Б, Як-9, Як-11, Ла-11, МіГ-15, МіГ-17.
28.04.1960 зарахований слухачем-космонавтом Центру підготовки космонавтів (ЦПК) Військово-Повітряних Сил (ВПС). 1960–1961 пройшов загальнокосмічну підготовку, від 1961 — космонавт ЦПК ВПС.
Проходив підготовку за програмами: «Алмаз» у складі групи космонавтів (вересень 1966 — січень 1976); обльоту Місяця на космічному кораблі Л-1 у складі групи. Відсторонений від підготовки за станом здоров’я (25.03.1967).
Продовжив працювати начальником 3-го відділу (грудень 1967); начальником 1-го управління (березень 1969), старшим інструктором-космонавтом 1-го Науково-дослідного інституту ЦПК.
Помер від інтоксикації організму через перитоніт.
Похований на Новодівичому цвинтарі у м. Москві.
Космічний політ
Готувався до польоту командиром основного екіпажу космічного корабля «Восход-2» разом із О. Леоновим (серпень 1964 — лютий 1965).
18–19.03.1965 здійснив космічний політ командиром космічного корабля «Восход-2», під час якого О. Леонов здійснив перший у світі вихід у відкритий космос. Політ тривав 26 год 2 хв 17 с.
Під час повернення на Землю відмовила система автоматичного управління, Бєляєв здійснив ручне управління посадкою, яка відбулася за 180 км від означеного місця посадки в м. Пермі, Росія.
Нагороди та визнання
Орден Червоної Зірки (1961). Герой Соціалістичної Праці, Почесне звання «Герой Радянського Союзу» із врученням медалі «Золота Зірка» та ордена Леніна (усі — 1965).
Медалі «За перемогу над Німеччиною», «За перемогу над Японією» (обидві — 1945), «За бойові заслуги» (1953), «За доблесну працю в Велику Вітчизняну вічну» (1965).
Ювілейні медалі та іноземні ордени Куби, Монголії, В’єтнаму.
Вшанований на Алеї космонавтів у м. Москві.
Його ім’я вказано на меморіальній дошці біля скульптури «Загиблий астронавт», встановленій на Місяці (1971).
Його іменем названо кратер на Місяці (1970), малу планету сонячної системи 2030 (відкрито 1969), науково-дослідне судно АН СРСР (тепер Російської академії наук; 2000 утилізовано).
На честь Бєляєва перейменовано вулиці в містах РФ.
В Україні станом на 2023 вулиця та провулок Космонавта Бєляєва зберігаються в містах Миколаєві, Богодухові Харківської області, Ніжині Чернігівської області. Із початком декомунізації названі на честь Бєляєва вулиці перейменовано у містах Кропивницькому, Коростені Житомирської області, Костополі Рівненської області, Мукачевому Закарпатської області.
Література
- Burgess C., Hall R. The First Soviet Cosmonaut Team: Their Lives and Legacies. London : Praxis, 2009. 396 p.
- Байрак Г., Муха Б. Дистанційні дослідження Землі. Львів : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2010. 712 с.
Автор ВУЕ
Редакція ВУЕ
Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Бєляєв, Павло Іванович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бєляєв, Павло Іванович (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.09.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
[[Категорія:Персоналії]
